Згадаємо сьогодні живописця, від короткого життя котрого залишився ледь помітний пунктир дат і декілька творів. Поважний ювілей Павла Васильовича Петрашіва – 280 років від дня народження – дав нам привід розповісти про талановиту людину, чию творчість надто важко дослідити через невелику кількість відомостей. А особистість його цікава, принаймні для полтавців і кременчучан, адже життя П.Петрашіва пов’язане з Полтавським краєм.

      Народилася в Києві, 17 червня 1973 року в родині службовців.Має литовсько-грецьке походження з домішками угорської, польської, ромської та української крові. Українську мову опанувала в 23 роки, коли почала працювати в Міністерстві юстиції України. Закінчила юридичний факультет Київського Національного університета імені Тараса Шевченко, Центрально-Європейський Університет (Прага), курс законопроектування при Міністерстві юстиції Нідерландів. Фахівець із міжнародного публічного права.  Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами. Є одним з адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург). 

      Іван Вирган народився 1 червня 1908 року в селі Матвіївка на Полтавщині (тепер у межах села Кліщинці Чорнобаївського району Черкаської області) у селянській родині. Дитячі роки пройшли  у лиху годину першої світової  та громадянської воєн. В селі він отримав першу науку, а потім продовжив навчатися спочатку у семирічці в Кременчуці, а потім у педагогічному технікумі. Після закінчення  технікуму вчителював, а потім служив у Червоній Армії.

   Сняданко Наталка - українська письменниця, перекладач: 45 років від дня народження.

     Павла Скоропадського можна назвати однією з найбільш суперечливих постатей в історії України – досі не стихають дискусії щодо оцінок його як політичного й державного діяча. Він належить до тих дійових осіб історії, навколо яких завжди точилися нескінченні дискусії, створювалися міфи і легенди.

        Народився Петро Іванович в с. Губське, нині Лубенського району Полтавської області 2 травня 1918 р. 
     Закінчивши семирічку, вчився на робітничому факультеті при Лубенському учительському інституті. В 1936 році закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. Після закінчення цього навчального закладу працював в Чернігові. Був співробітником газети «Молодий комунар» - завідував відділом літератури та мистецтва.

     Народився Григорій Михайлович 7 квітня 1903 року в селі Кривуші Кременчуцького району в сім'ї селянина-бідняка. Лише коли Грицькові сповнилося дев'ять років, батько спромігся віддати його до школи.
       Не солодко жилося родині Мізюнів. Григорій був старшим сином, а тому вже через рік хлопець був змушений кинути навчання і податися на заробітки. Так скінчилося коротке дитинство майбутнього письменника.

    Жінка-епоха Емма Андієвська: лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка – українська письменниця, поетеса і художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX ст.

    Народилася 20 березня 1974 р. в Києві. Батько був інженером-конструктором на заводі ”Більшовик”, винахідником, після перебудови працював над створенням штучних фільтрів для внутрішніх органів. Мати працювала юристом на швейній фабриці ”Каштан”, у Києво-Могилянській академії, Українському кіноцентрі та в Конституційному суді. 

      Народився в робітничій сім'ї на Сумщині 13 березня 1888 року в м. Білопілля. В 1901 р. батько, маляр за професією, переїхав з родиною до рідного матері Крюкова — робітничого селища в Кременчуці. Тут А.С. Макаренко закінчив Кременчуцьке 4-класне училище (1904 р.) і педагогічні курси при ньому (1905 р.). В 1905-1911, 1917-1919 рр. вчителював у Крюківському 2-класному залізничному училищі; в 1911—1914 рр. працював у такому ж училищі на станції Долинській Херсонської губернії. Після відкриття в Полтаві у 1914 р. вчительського інституту став одним із перших його 44 студентів. У 1917 р., закінчивши інститут із золотою медаллю, повернувся до Кременчука на попереднє місце роботи. Згодом працював інспектором Крюківського вищого початкового залізничного училища, був членом колегії Крюківського відділу народної освіти. Восени 1919 р. переведений до Полтави. Завідував 2-м міським початковим училищем, у серпні 1920 р. призначений директором 10-ї трудової школи.