Ось уже минуло двадцять вісім років з тих пір, як останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Але у багатьох учасників тих давніх подій залишилася душевна рана, яка досі ниє і болить. Скільки загинуло в Афганській війні наших хлопців, зовсім ще хлопчаків! Скільки матерів проливали сльози у цинкових трун! Скільки крові невинних людей пролито! І все людське горе полягає в одному маленькому слові - "війна" ...
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 3 360 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.
В Афганській війні брали участь більше 600 мешканців Кременчука і Кременчуцького району – офіцери, прапорщики, солдати строкової служби та фахівці із числа цивільних осіб. Додому не повернулися з війни 20 військовослужбовців. На їх честь в місті у парку «Воїнів-інтернаціоналістів», побудовано меморіал, на могилах встановлено гранітні обеліски, а на навчальних закладах, де вони навчалися – меморіальні дошки. Іменами деяких загиблих воїнів названі вулиці.
Останнім часом з´явилося багато книг на тему війни в Афганістані. В них колишні воїни-«афганці» передають біль своєї душі, намагаючись донести людям правду про одну з трагічних сторінок в історії бувшого СРСР.
Моісеєнко І. О. Сектор обстрілу – «АІСТИ»: роман, статті, поезії. – 2-ге вид., допов. – К. : Криниця, 2011. – 383 с.
Сюжет роману заснований на реальному факті загибелі в 1980-му році в ході
воєнних дій в Афганістані талановитого українського поета, 22-річного лейтенанта Олександра Стовби, що підписував свої вірші псевдонімом-абревіатурою «АІСТ».
Моисеенко И. Сектор обстрела – Гиндукуш: Повесть. – Кременчуг : Пирамида, 2005. – 231 с.
Повість «Сектор обстрела – Гиндокуш» написана очевидцем цих подій і була визнана кращим в СНД твором військово-пригодницького жанру.
Цьому твору притаманна правдивість у зображенні, захоплююча сюжетна інтрига і довершена художня форма.
Захоплюючий сюжет повісті, який тримає читача у напруженні з першої до останньої сторінки, підносить зображений у творі світ до виміру високого трагізму, в якому перебуває сучасна людська цивілізація.
Героїзм – в звичайних людях, зі всіма їх страхами, слабкостями і комплексами; самопожертвування заради порятунку життя товаришів, майстерно зображені у повісті поруч з шокуючою фінальною трагедією.
Моисеенко И. Эхо Гиндокуша : поэтический сборник. – Комсомольск, 2004. – 51 с.
Жорстока реальність буденного солдатського життя на війні, вдало втілена автором в поетичні твори. Автор застосовує незвичні поетичні прийоми вдається до нехитрого солдатського лексикону, що надає його поезії щирості і правдивості. Але поряд з простотою, випливає глибинна філософська думка з її духовним і душевним змістом, де автор відображає душевний біль від втрати бойових друзів, від жорстокої байдужості штабного командування, і попри негаразди – вірність юнака тогочасному «отечеству», де честь, совість, патріотизм стояли на першому місці.
Московченко В. П. За Южным Крестом: Воспоминания учасника боевых действий в Афганистане. - Кременчуг : Пирамида, 2012. – 68 с.
Перед вами спогади рядового Московченко Володимира Петровича, який проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані в 1984 – 1986 рр.
Мету своєї книги «За Южным Крестом» автор визначив так : «Правдиво написати про один з підрозділів радянських військ в Афганістані, про прості будні служби радянських солдат, 18-20-річних хлопців, які потрапили практично зі шкільної лави на цю війну».
Сербін А. О. Чорний Афган у білих халатах: Історико-публіцистичне видання. – Кременчук, 2008. – 237 с.
Немаловажна роль у тій війні належала медикам. Вони надавали першу медичну допомогу безпосередньо на полі бою, оперували й лікували у медсанчастинах, доглядали та виходжували в госпіталях, віддаючи не лише щиру душу й відкрите серце, а навіть власну кров. Більшість поранених, пройшовши важку школу війни, змогла вижити і повернутися до нормального життя саме завдячуючи цим сміливим й професійним людям.
В книзі розповідається про передумови й початок афганської війни та участь і роль в ній лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санінструкторів, які нині живуть і працюють у Кременчуці.
Сербін А. О. Трагічні наслідки Афгану: Книга Пам´яті про загиблих воїнів-афганців м. Кременчук і приміського району. У 2-х частинах. – Кременчук, 2009-2010.
В цій книзі автор розповідає про наших сучасників, котрі колись росли, вчилися, кохали, вмить змужніли у випробуваннях на афганській землі і виконали свій військових і громадянський обов´язок з честю.
Особливо значущими в книзі є повні і змістовні біографії кременчуцьких «афганців»; розповіді про них рідних та близьких; цитати з листів, написаних з війни. Автор наводить безцінні хронологічні та статистичні дані, подає у книзі підбірку географічних місць, де воювали і загинули наші земляки.
Пам’ять живе… : Спогадипро воїнів-полтавців, загиблих в Афганістані . – Полтава, 1999. – 112 с.
Це книга про молодих хлопців з Полтавщини, які загинули в страшній афганській війні, - повага і уклін юнакам 80-х, на плечі яких лягли тяжкі випробування на чужій землі.
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 3 360 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.
В Афганській війні брали участь більше 600 мешканців Кременчука і Кременчуцького району – офіцери, прапорщики, солдати строкової служби та фахівці із числа цивільних осіб. Додому не повернулися з війни 20 військовослужбовців. На їх честь в місті у парку «Воїнів-інтернаціоналістів», побудовано меморіал, на могилах встановлено гранітні обеліски, а на навчальних закладах, де вони навчалися – меморіальні дошки. Іменами деяких загиблих воїнів названі вулиці.
Останнім часом з´явилося багато книг на тему війни в Афганістані. В них колишні воїни-«афганці» передають біль своєї душі, намагаючись донести людям правду про одну з трагічних сторінок в історії бувшого СРСР.
Моісеєнко І. О. Сектор обстрілу – «АІСТИ»: роман, статті, поезії. – 2-ге вид., допов. – К. : Криниця, 2011. – 383 с.
Сюжет роману заснований на реальному факті загибелі в 1980-му році в ході
воєнних дій в Афганістані талановитого українського поета, 22-річного лейтенанта Олександра Стовби, що підписував свої вірші псевдонімом-абревіатурою «АІСТ».
Моисеенко И. Сектор обстрела – Гиндукуш: Повесть. – Кременчуг : Пирамида, 2005. – 231 с.
Повість «Сектор обстрела – Гиндокуш» написана очевидцем цих подій і була визнана кращим в СНД твором військово-пригодницького жанру.
Цьому твору притаманна правдивість у зображенні, захоплююча сюжетна інтрига і довершена художня форма.
Захоплюючий сюжет повісті, який тримає читача у напруженні з першої до останньої сторінки, підносить зображений у творі світ до виміру високого трагізму, в якому перебуває сучасна людська цивілізація.
Героїзм – в звичайних людях, зі всіма їх страхами, слабкостями і комплексами; самопожертвування заради порятунку життя товаришів, майстерно зображені у повісті поруч з шокуючою фінальною трагедією.
Моисеенко И. Эхо Гиндокуша : поэтический сборник. – Комсомольск, 2004. – 51 с.
Жорстока реальність буденного солдатського життя на війні, вдало втілена автором в поетичні твори. Автор застосовує незвичні поетичні прийоми вдається до нехитрого солдатського лексикону, що надає його поезії щирості і правдивості. Але поряд з простотою, випливає глибинна філософська думка з її духовним і душевним змістом, де автор відображає душевний біль від втрати бойових друзів, від жорстокої байдужості штабного командування, і попри негаразди – вірність юнака тогочасному «отечеству», де честь, совість, патріотизм стояли на першому місці.
Московченко В. П. За Южным Крестом: Воспоминания учасника боевых действий в Афганистане. - Кременчуг : Пирамида, 2012. – 68 с.Перед вами спогади рядового Московченко Володимира Петровича, який проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані в 1984 – 1986 рр.
Мету своєї книги «За Южным Крестом» автор визначив так : «Правдиво написати про один з підрозділів радянських військ в Афганістані, про прості будні служби радянських солдат, 18-20-річних хлопців, які потрапили практично зі шкільної лави на цю війну».
Сербін А. О. Чорний Афган у білих халатах: Історико-публіцистичне видання. – Кременчук, 2008. – 237 с.
Немаловажна роль у тій війні належала медикам. Вони надавали першу медичну допомогу безпосередньо на полі бою, оперували й лікували у медсанчастинах, доглядали та виходжували в госпіталях, віддаючи не лише щиру душу й відкрите серце, а навіть власну кров. Більшість поранених, пройшовши важку школу війни, змогла вижити і повернутися до нормального життя саме завдячуючи цим сміливим й професійним людям.
В книзі розповідається про передумови й початок афганської війни та участь і роль в ній лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санінструкторів, які нині живуть і працюють у Кременчуці.
Сербін А. О. Трагічні наслідки Афгану: Книга Пам´яті про загиблих воїнів-афганців м. Кременчук і приміського району. У 2-х частинах. – Кременчук, 2009-2010.
В цій книзі автор розповідає про наших сучасників, котрі колись росли, вчилися, кохали, вмить змужніли у випробуваннях на афганській землі і виконали свій військових і громадянський обов´язок з честю.
Особливо значущими в книзі є повні і змістовні біографії кременчуцьких «афганців»; розповіді про них рідних та близьких; цитати з листів, написаних з війни. Автор наводить безцінні хронологічні та статистичні дані, подає у книзі підбірку географічних місць, де воювали і загинули наші земляки.
Пам’ять живе… : Спогадипро воїнів-полтавців, загиблих в Афганістані . – Полтава, 1999. – 112 с.
Це книга про молодих хлопців з Полтавщини, які загинули в страшній афганській війні, - повага і уклін юнакам 80-х, на плечі яких лягли тяжкі випробування на чужій землі.
