Сріблясті клени, немов вітаючись, простягають один до одного розлоге гілля; величаві ялини стоять у задумі, наче милуючись білосніжними берізками; до самого долу розпустили своє мереживне гілля верби. Мелодійно щебече різноголосе птаство, неповторний аромат чистого повітря наповнює груди. Це – парки нашого міста.

До цих рукотворних див мав безпосередню причетність Георгій Якович Єпішов, який упродовж сорока років, працюючи в зеленому господарстві Кременчука, створював їх разом із очолюваним колективом.  Справі зеленого будівництва він присвятив усе своє життя.

Народився Григорій Якович 1 квітня 1914 року у Воронежській області. Свою трудову діяльність розпочав помічником кіномеханіка. Потім було навчання у Воронезькому фабрично-заводському училищі. У 1936 році вступив до лісотехнічного інституту, який закінчив у 1941 році, отримавши фах інженера лісового господарства. Під час війни служив у евакогоспіталі №2729. Після закінчення війни повернувся до своєї професії. Працював лісоінженером у Харківській області, лісничим Котелевського лісництва Полтавської області.

22 березня  виповнюється 110 років з дня народження однієї з найяскравіших актрис театру і кіно, заслуженої артистки УРСР, красуні й «чудовиська», графині, каторжанки й великомучениці водночас – Марії Ростиславівні Капніст. 

Вона з тих знаменитостей, за якими тягнеться довгий і таємничий шлейф долі. Здається, того, що з нею сталося – забагато для одного життя, але все саме так і було. 

Щоб детальніше ознайомитись з нелегким життєвим і творчим шляхом видатної актриси пропонуємо переглянути відео презентацію   «Життєва драма української акторки», яку підготувала читальна зала філії №2 КЗК КМПБ.

Слідкуйте за нашими новинами на Facebook, Instagram та Telegram

18 березня виповнилося 80 років талановитій поетесі і прозаїку Лілії Йосипівні Верлан-Решетняк.

Народилася Лілія Йосипівна у м. Олександрія Кіровоградської області. Після закінчення Київського політехнічного інституту працювала інженером-конструктором на Олександрійському  електромеханічному заводі, викладала в місцевому індустріальному технікумі. Після виходу на пенсію в 2005 році, разом з сім’єю, переїхала мешкати до Кременчука.

5 березня виповнилося б 160 років з дня народження нашого земляка Василя Васильовича Устимовича - відомого широкому загалу засновника і власника  Устимівського дендропарку.

      27 лютого мало би виповнитися  95 років з дня народження Валентина Кузьмича Нагнибіди ? талановитого різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України, з ім`ям якого пов`язане відродження художньої різьби на Полтавщині в другій половині XX ст.

15 лютого виповнилося 135 років Раїсі Мусіївні Кагановій, яка понад 50 років присвятила здоров’ю кременчужан. З 1921 по 1960 роки вона завідувала інфекційним відділенням 1-ї лікарні у Кременчуці. Раїса Мусіївна – перша жінка-лікар у нашому місті, яка отримала звання заслуженого лікаря УРСР, у 1951-му її нагородили орденом Леніна.

Раїса Мусіївна прожила довге і складне життя. Народилася вона у 1889 році в м. Переяславі. Коли Раї було всього 4 роки, померла її мама. Тож її замінила 13-річна сестра Марія. Невдовзі родина переїхала до Прилук, де дівчина закінчила місцеву гімназію зі срібною медаллю. У 1907 році вступила на медичний факультет Київського університету. В той час там було багато революційно налаштованої молоді, серед них була й вона. Щоб уникнути переслідувань, змушена була переїхати й продовжити навчання в Харківському медичному інституті. 

      9 лютого відзначає свій ювілей кременчужанка Ірина Залюбовська — талановита літераторка, редакторка віршів, художниця та майстриня чарівних ляльок-оберегів.  

    3 лютого відзначає свій 35-й день народження – українська поетеса,  письменниця, перекладачка,  редакторка, засновниця відомого інтернет-журналу «Стос», організаторка літературних конкурсів, упорядниця гуртових збірок оповідань.

25 грудня виповнюється 175 років від дня народження одного із основоположників медицини в Кременчуці, хірурга-новатора, науковця, громадського діяча - Овксентія Трохимовича Богаєвського.

Овксентій Трохимович  наочно показав, що наука та прогрес можуть починатися не зі столиці, а з маленького містечка. Кременчуцьку земську лікарню, в якій він працював старшим лікарем,   зробив  хірургічним центром, куди приїздили переймати досвід лікарі з усієї України. Написав 85 наукових праць, створив велику школу хірургів-практиків.