Сріблясті клени, немов вітаючись, простягають один до одного розлоге гілля; величаві ялини стоять у задумі, наче милуючись білосніжними берізками; до самого долу розпустили своє мереживне гілля верби. Мелодійно щебече різноголосе птаство, неповторний аромат чистого повітря наповнює груди. Це – парки нашого міста.
До цих рукотворних див мав безпосередню причетність Георгій Якович Єпішов, який упродовж сорока років, працюючи в зеленому господарстві Кременчука, створював їх разом із очолюваним колективом. Справі зеленого будівництва він присвятив усе своє життя.
Народився Григорій Якович 1 квітня 1914 року у Воронежській області. Свою трудову діяльність розпочав помічником кіномеханіка. Потім було навчання у Воронезькому фабрично-заводському училищі. У 1936 році вступив до лісотехнічного інституту, який закінчив у 1941 році, отримавши фах інженера лісового господарства. Під час війни служив у евакогоспіталі №2729. Після закінчення війни повернувся до своєї професії. Працював лісоінженером у Харківській області, лісничим Котелевського лісництва Полтавської області.
Із 1950 року на різних посадах працював у Кременчуці. Спочатку очолював Кременчуцький лісгосп і одночасно Кременчуцьку лісозахисну станцію.
У 1966 році, як досвідчений фахівець і організатор, Єпішов був призначений на посаду керівника комбінату благоустрою Кременчука. На той час у комбінаті благоустрою відбувалося створення другої черги парку «Придніпровський», яке проводилось одночасно із озелененням усіх без винятку вулиць міста, облаштуванням його скверів, газонів, квітникового оформлення. Парк «Придніпровський» вийшов самобутнім і гарним. Своїм зеленим мереживом він обрамляє лівобережну історичну частину міста зі сторони Дніпра і разом з ним є своєрідною візитною карткою міста.
Георгій Якович – жив великою мрією створення зеленої краси Кременчука і ця мрія неухильно втілювалась у життя. Кременчук кращав буквально з кожним роком, новобудови, вулиці потопали у зелені, створювались нові зелені масиви. Невдовзі наше місто увійшло в число найзеленіших міст України. До нього приїздили звідусіль фахівці лісового господарства вивчати досвіт високої приживленості лісонасаджень.
Як згадує П.Є. Шестаков, старший інженер-озеленювач зеленого господарства у 1966-1982 рр.: «Коли був призначений начальником у зелене господарство Єпішов, він одразу ж зібрав колектив і чітко окреслив, як ми будемо працювати: «Завдання наші полягають у тому, щоб місто буквально потопало у зелені, бо зелені насадження – то здоров’я людей і краса міста».
Працюючи в зеленому господарстві Кременчука Георгій Якович, як керівник здійснив ще одну свою мрію – побудувати квіткове господарство для вирощування квітів у відкритому і закритому грунті. Таким господарством стало «Квіти Кременчука». Тут вирощували квіткову продукцію у широкому асортименті для прикраси міста, приміщень і осель.
Також великою заслугою Георгія Яковича було ініціювання підпорядкування господарства «Декоративні культури» у Піщаному системі комунального господарства. Це давало можливість вирощувати у себе, поруч, не тільки лісові, а й екзотичні паркові культури, а також саджанці троянд.
І сьогодні, дивлячись на зелене вбрання нашого міста відчувається рука великого професіонала, яким був Єпішов: це – вулиці міста, парки – «Придніпровський», «Ювілейний», «Студентський», сквери «Космос», «ім. Олега Бабаєва», бульвар Українського Відродження - перелік дуже великий.
Навіть досягши пенсійного віку, Георгій Якович ще багато років працював на створенні парку Миру, чудовому і необхідному людям. Абсолютно заслужено у 1996 році йому присвоєно звання Почесного громадянина міста Кременчука.
Георгій Єпішов прожив 94 роки, помер у 2008 р.
Історія людського суспільства свідчить, що кожен певний проміжок часу має фанатично самовідданих ентузіастів, подвижників у кожній сфері людської діяльності. Таким був Георгій Якович Єпішов.
