5 березня виповнилося б 160 років з дня народження нашого земляка Василя Васильовича Устимовича - відомого широкому загалу засновника і власника  Устимівського дендропарку.

      Народився Василь Васильович Устимович у 1864 у відомій і шанованій на Полтавщині родині Устимовичів. Предки Василя Васильовича були пов’язані з Кременчуком. Його прадід Прокіп Андрійович Устимович у 1800 р. був городничим м. Кременчука. Дід — Адріан Прокопович — в 1830 році виконував обов’язки військового коменданта м. Кременчука. 

      Влітку родина мешкала в с. Устимівці, а на зиму переїжджала до Кременчука, де Устимовичі мали власний будинок із телефоном. Закінчивши Кременчуцьке реальне училище, попечителем якого був його батька, Василь їде за кордон здобувати медичну освіту. Отримавши дипломи лікаря-терапевта та дерматолога, він повертається додому.

      Василь Васильович Устимович був досить відомою особою в Кременчуці. Свою активну благодійницьку діяльність він розпочав у 1888 році, ставши  гласним Кременчуцького повітового земства, де перебував до 1916 року, входячи до різних комісій: ревізійної, медичної, бюджетної. З 1896 року обирався почесним мировим суддею, а з 1908 року —  гласним Кременчуцької міської думи. 

       В.В. Устимович  був великим доброчинником. Він опікувався Устимівським земським училищем, яке було відкрите 1 листопада 1887 року в с. Устимівка. Василь Васильович пожертвував власний будинок і декілька десятини землі. Його коштом було здійснено освітлення приміщення, щорічна доплата вчителям по 100 карбованців. З власної бібліотеки Василь Васильович передав книги до шкільної бібліотеки. Цікаво, що це були посібники з закладення та ведення садів при школах.  Перебуваючи з 1888 року почесним доглядачем Кременчуцького трикласного міського училища, щорічно вносив на користь останнього 150 рублів. Входив до Кременчуцької повітової училищної ради, як представник від земства.

      Серед усіх його захоплень превалювала одна пристрасть —  закоханість у  рослини, і справою його життя стало їх колекціонування та акліматизація.

     Після смерті батька у 1889 році В. В. Устимович отримав у спадок родючі землі (понад 1500 га)  і цегельний завод з 12 робітниками у селі Устимівка. Але сільським господарством займатися не став. Третину земель продав, іншу здав в оренду, залишивши для себе зовсім небагато. Майже всі кошти від продажу землі пішли на придбання саджанців, живців та насіння для садів. Першими були – яблуневий, грушевий, горіховий, згодом з’явились ягідники. А пізніше він посадив і декоративні дерева. Згодом виникла ідея акліматизації рослин. І в 

1893 року започаткував за допомогою товариша, лікаря за фахом  Дегтярьова Олександра Івановича, перші насадження майбутнього дендропарку. Роботи по посадці безперервно велися майже до 1916 року.

      Варто звернути увагу й на те, що хоча сам В. В. Устинович сільським господарством не займався, проте стежив за досягненнями сільськогосподарської науки, зокрема механізації. З дня заснування у травні 1895 року Кременчуцького відділення Полтавського товариства сільського господарства Василь Васильович був членом його Ради. Надалі займав у ньому активну творчу позицію. Він передав проектованому музею сільського господарства колекцію зі 116 сортів пшениці та 86 сортів вівса. Неодноразово виступав із цікавими доповідями на засіданнях: про гасові двигуни, електричний плуг, власноруч сконструйовану картоплекопалку, засоби знищення лялечок хруща. За колекцію із дендрологічного саду і широке зібрання кактусів, яке мало наукове значення, Василь Васильович був нагороджений срібною медаллю  губернської сільськогосподарської виставки, яка  проходила з 1 по 20 вересня  1896 року у Кременчуці на території Міського саду. 

      У буремні дні жовтневого перевороту В. В. Устимович добровільно передав новій владі майно і дендропарк площею 8,44 га. Він неодноразово висловлював прохання, щоб цю оазу серед степів зберегли для прийдешніх поколінь.

За усним переказом, втрата улюбленого  дітища – дендропарку — вкрай підірвала його здоров’я. Він довго хворів. Помер 1924 року і був похований на старому Ревівському кладовищі. Могила не збереглась.

      Василь Васильович Устимович нащадків по собі не залишив, навіть не збереглась його світлина, але пам’ять про доброго, щедрого пана жива в с. Устимівці й досі.

1.    Музиченко Н.В. Устимович Василь Васильович – благодійник і громадський діяч: До 150-річчя від дня народження // Світ довкілля. – 2014. - №29 (грудень). – С. 9-12

2.    Музиченко Н.В. Василь Васильович Устимович [Електронний ресурс] // OKRAIN.NET.UA [сайт]. – Режим доступу: https://okrain.net.ua/ru/znamenit/read/. - дата звернення: 4.03.2024 р.

3.    Романченко Л. Як «дивакуватий пан» та допитливий лікар Устимович мешкав і Кременчуці – розповідає місцева художниця [Електронний ресурс] // Кременчуцька газета. – 2022. – 8 червня. – Режим доступу: https://kg.ua/news/. - дата звернення: 4.03.2024 р

4.    Самородов В.М., Білик О.М., Кір’ян М.В. Василь Устимович: портрет громадянина і паркобудівника [Електронний ресурс]// Природоохоронний рух на Полтавщині: Матеріали науково-практичної конференції 8-9 червня 2006 року. – Полтава:Верстка, 2006. – С. 17-19 . – Режим доступу: https://dspace.pdau.edu.ua. – дата звернення: 4.03.2024 р.

5.    Яненко З.  Господар, доброчинець, дендролог// Зоря Полтавщини . - 2003.-  № 202.- 24 грудня. - С.4