25 грудня виповнюється 175 років від дня народження одного із основоположників медицини в Кременчуці, хірурга-новатора, науковця, громадського діяча - Овксентія Трохимовича Богаєвського.

Овксентій Трохимович  наочно показав, що наука та прогрес можуть починатися не зі столиці, а з маленького містечка. Кременчуцьку земську лікарню, в якій він працював старшим лікарем,   зробив  хірургічним центром, куди приїздили переймати досвід лікарі з усієї України. Написав 85 наукових праць, створив велику школу хірургів-практиків.

Народився Овксентій Богаєвський у 1848 році  у бідній селянській родині.  Його дитинство пройшло в селі Устивиця, що під Миргородом. Місцевий священник, що вчив хлопчика грамоті звернув увагу на його здібності й обдарованість та умовив батька віддати сина у Миргородське трьохкласне училище. Згодом Овксентій навчався і в Полтавській класичній гімназії, по закінченні якої, вступив на медичний факультет Київського університету (1869 р.).

Ще в студентські роки Овксентій Трофимович  виявив себе талановитим хірургом, якого чекала блискуча кар’єра. Професори та ординатори високо цінували його намагання усього дійти особисто, зробити не гірше від вчителів. До 1874 року, часу закінчення університету, Овксентій отримав не одне запрошення залишитися на певних кафедрах. Причому, ці запрошення надходили від поважних професорів, та він, бажаючи служити простому народу, обрав посаду земського лікаря.

На весь випуск О.Богаєвський один дістав дозвіл на проходження курсів удосконалення при Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії.

Після проходження курсів удосконалення при Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії, ставши повноправним лікарем, Богаєвський опинився на посаді дільничного лікаря в Миргородському повіті(1875). Тут він один мав обслуговувати до 40 тисяч населення. Але із-за конфлікту з земством з приводу організаційних питань земської медицини, молодий лікар покинув Миргородщину і на деякий час переїжджає на Чернігівщину.

У 1879 році Овксентій Трофимович  повертається в Миргородський повіт у Шишацьку лікарню, що обслуговувала понад 200 населених пунктів.

Тут він швидко завойовує авторитет, обирається гласним земства, стає керівником медичної секції, яка об’єднувала 10 лікарів Полтавщини. На цей час припадає початок його науково-літературної діяльності. Овксентій Трохимович друкується в журналах «Русская медицина», «Здоровье», «Земство», складає «Нарис діяльності Шишацької земської лікарні» за 5 років.

Побачивши старання дільничного лікаря, рівень його знань, високу працездатність, самовідданість, а головне що провінційні Шишаки для його розмаху замалі, земство у 1883 році переводить його керівником, а за посадою - старшим лікарем Кременчуцької міської лікарні. Це був чудовий простір для новаторства, перспектива для розширення закладу, будівництва нових корпусів, обіцянка, що належне фінансування не забариться.

 В Кременчуці  Богаєвський здійснює структурну перебудову лікарняного закладу, його переоснащення, придбання нового, у тому числі досконалого закордонного обладнання. Революція торкнулася насамперед перев'язної та  операційної. Впроваджуються нововведення щодо виконання самих операцій, запобігання гнійних ускладнень, знеболювання.

Він одним із перших лікарів в умовах земської лікарні став широко впроваджувати порожнинні операції. Першим в Україні здійснив резекцію шлунка з приводу ракового захворювання зі сприятливим віддаленим результатом. Найбільше відомий його досвід операцій на очах, зокрема й з лікування катаракти.

Заслуговує на увагу «трактирна система продовольства», яка одночасно вирішила кілька проблем щодо поліпшення харчування хворих. Кременчуцька міська лікарня в 1883 році мала 8 корів, свій сад, город. Уся продукція йшла до столу хворих.

Особлива турбота Овксентія Трохимовича — персонал лікарні. Для подружніх пар будувалось житло, працівники мали низку пільг, одержували надбавки до зарплати. Безкоштовно видавалися лікарняні сукні, халати.

При лікарні було відкрито бібліотеку з книжками та періодикою, де для хворих організовували читання на релігійно-моральні теми.

Згодом ця провінційна лікарня стала відома мало не всій Європі. Постійні гості Кременчука — визначні діячі медицини як вітчизняні, так і зарубіжні. Вони хотіли не лише побачити лікаря та оновлену завдяки його старанням лікарню, а й вивчити багатий передовий на той час досвід, здобутий у лікувально-профілактичній роботі, організації хірургічної справи.

Окрема сторінка життя Овксентія Богаєвського — організація в Кременчуці при лікарні 4-річної жіночої фельдшерської школи на 160 осіб, яка готувала так званих повитух та фельдшериць для всієї губернії. Уже з першого класу учениці залучалися до практичної роботи в лабораторіях, лікарських відділеннях, палатах для хворих.

У 1911 Київський університет присвоїв Богаєвському науковий ступінь доктора медицини без захисту дисертації.

У 1913 році Богаєвський залишив роботу в лікарні, але до кінця своїх днів був хірургом-консультантом, займався громадською діяльністю.

Помер 5 грудня 1930 року.

Полум’яну любов до рідного краю і його людей, безмежну турботу за їх долю великий хірург проніс через усе життя. Ім’я О.Т. Богаєвського стало символом служіння обов’язку й народу.

Джерела: