Свою кар'єру вчений почав в 1937 році в каліфорнійському університеті в Берклі, як викладач, а в 1947 році вже доктор наук Мелвін Калвін отримав посаду професора. З 1946 року він очолював групу хіміків-органіків радіаційної лабораторії Лоуренса.

     У 1961 році Калвін отримав "Нобелівську премію" в галузі хімії за роботу, що описує механізми засвоєння вуглекислого газу рослинами. Зараз цей процес на його честь названий - "циклом Калвіна". Ця робота внесла величезний внесок у розуміння процесів фотосинтезу, при якому рослини, використовуючи енергію світла, перетворюють вуглекислий газ і воду в більш складні з'єднання, такі як вуглеводи. Детально свої висновки він описав в книгах «Шлях вуглецю у фотосинтезі» (1957) та «Фотосинтез вуглецевих сполук» (1962).

     Калвін був нагороджений безліччю медалей і премій, читав лекції в різних університетах, був членом багатьох наукових товариств. Він написав понад 600 статей і 7 книг.

     8 січня 1997 року він помер у Берклі, штат Каліфорнія, США у віці 86 років.

     Браун Майкл Стюарт народився 13 квітня 1941 р., у м. Нью-Йорк, США. Закінчив медичний факультет Пенсільванського університету у Філадельфії, отримавши у1966 р. ступінь доктора і дворічну інтернатуру Массачусетської загальної лікарні в Бостоні. Працював в Національному інституті артриту і хвороб обміну речовин в м. Бетесда, штат Меріленд, а з 1971 р. - на Південно-Західному медичному факультеті Техаського університету в м. Даллас (з 1977 р. професор генетики та директор центру спадкових захворювань).

     В кінці 1960-х рр. в тісній співпраці з Дж. Голдстайном, Браун не тільки зробив ряд великих відкриттів в гастроентерології, а й докорінно змінив наукові уявлення про механізм взаємодії крові та клітин в організмі в цілому. Так він довів, що в поверхневих структурах клітин тканин є специфічні рецептори, відповідальні за обмін речовин між цими клітинами та кров'ю; відкрив ті рецептори, які регулюють абсорбцію клітинами холестерину з крові; встановив, що надлишок холестерину в крові є результат генетичного дефекту відсутності рецепторів цього виду.

     У 1985 р Браун (спільно з Дж. Голдстайном) був нагороджений за ці відкриття Нобелівською премією з фізіології й медицини. Браун - член Національної АН США, Американської академії мистецтв і наук, а також багатьох інших національних і міжнародних наукових товариств та організацій.

     17 квітня 1931 року у Жовкві на Львівщині народився Любомир Романків. У 1957 році він отримав ступінь бакалавра в Університеті Альберти, закінчив магістратуру та отримав звання доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Керував Центром електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному Інституті ім. Т. Дж. Ватсона компанії ІВМ.

     Любомир Романків – провідний науковець компанії у галузі комп’ютерних технологій, автор і співавтор 180 наукових відкриттів (67 з них запатентував) та 150 наукових статей.

     Він відкрив процеси створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках комп’ютерів, розробив індустріальний процес, а також інструменти та усе необхідне для запуску виробництва жорстких дисків. Саме такі диски закупив у ІВМ інший відомий американець українського походження – Стів Возняк – для невеликого стартапу в гаражі. З часом із цього постала знаменита компанія Apple на чолі зі Стівом Джобсом. А Любомир Романків також винайшов технологію пайки мікроконтактів на комп’ютерному чіпі та технологію формування багаторівневих з’єднань, що нині є в кожному комп’ютері.

     Винахід та робота Любомира Романкова дозволила ІВМ заробити мільйони доларів, водночас він підготував ціле нове покоління інженерів для компанії. Загалом українець отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення, включений до престижних видань "Хто є хто в науковому світі” та в "Хто є хто в Америці”. У березні 2012 р. Любомир Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників, удостоєних такої честі.

     Хоч він вважається одним з кращих винахідників у США, має десятки патентів, але мільйонером винахідник не став. Не гроші, а внесок у науку були й лишаються для нього пріоритетом.

     Поряд з науковою та винахідницькою діяльністю Любомир Романків завжди приділяв багато уваги участі в житті української громади. Він – член президії Світового конгресу українців, голова Комітету Української Молоді при СКУ, був організатором і головою студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні, засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні, засновник курсів української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк).