Михайло Павлович Лісовий – талановитий науковець, агроном за фахом, видатний мікробіолог. Він очолив одну з найскладніших галузей сільськогосподарської науки – захист рослин.

     У нашій країні захист рослин за кілька десятиріч під його керівництвом було піднесено на рівень найсучаснішої провідної науки.

     Народився М.П. Лісовий 4 січня 1935 р. в с. Коврай-другий Золотоніського району Черкаської області. У 1959 р. закінчив агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії. 

     Упродовж 1959-1961 рр. – завідувач фітопатологічної дільниці кафедри фітопатології Української сільськогосподарської академії в учгоспі «Митниця». Понад 50 років (з 1961 р.) трудова та науково-організаційна діяльність ученого пов‘язана з Інститутом захисту рослин Національної академії аграрних наук України: 1961-1964 рр. – аспірант (науковий керівник – відомий фітопатолог В.П. Пересипкін); 1964-1986 рр. – молодший науковий співробітник, завідувач відділу фітопатології; 1965-2012 рр. – завідувач заснованої ним лабораторії імунітету сільськогосподарських рослин до хвороб; 1986-2003 рр. – директор; 2003-2011 рр. – радник дирекції; з 2012 р. – головний науковий співробітник лабораторії імунітету сільськогосподарських рослин до хвороб. 

     У 1964 р. в Українській сільськогосподарській академії М.П. Лісовий захистив кандидатську дисертацію на тему: «Хімічні засоби боротьби з пероноспорозом тютюну в закритому та відкритому ґрунті СРСР». За розробку заходів боротьби з пероноспорозом тютюну був нагороджений золотою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР. У 1976 р. президентом Шведської академії аграрних наук нагороджений срібною медаллю Карла Ліннея. В 1979 р. у Всесоюзному інституті захисту рослин захистив докторську дисертацію на тему: «Особливості паразитизму Puccinia triticina Eriks. та закономірності успадкування імунологічних реакцій пшениці до патогена». 

Основні напрями наукових досліджень М.П. Лісового – це теоретичні та методологічні основи імунітету рослин; вивчення генетичних і фізіологічних факторів імунітету для обґрунтування принципів і методів селекції на стійкість; вивчення структури вірулентності популяцій різних збудників хвороб рослин; ідентифікація генів вірулентності збудників хвороб; ідентифікація генів стійкості рослин; теоретична розробка створення сортів сільськогосподарських культур із груповою стійкістю проти шкідливих організмів з використанням методів клітинної біології. Практичні розробки: методи створення комплексних штучних інфекційних фонів; експрес-методи оцінки і добору форм рослин із груповою стійкістю проти збудників хвороб; методика ізоляції генів стійкості пшениці проти збудників бурої іржі та борошнистої роси.

     Протягом 1986-2003 рр. М.П. Лісовий був членом правління Європейської і Середземноморської організації із вивчення іржастих хвороб зернових культур. Був членом Міжнародної організації з біологічного захисту рослин. Налагодив творчі зв‘язки з науковими установами 14 провідних країн, серед яких Великобританія, Канада, США, Німеччина, Нідерланди, Китай, Японія, Індія, Ізраїль, Туреччина, Іспанія, Фінляндія, Італія, Данія. Упродовж 1991-1996 рр. – академік-секретар Відділення рослинництва Української академії аграрних наук; 1991-2004 рр. – член редколегії журналу «Archives of Phitopathology and Plant Protection». Був членом редколегії журналу «Вісник аграрної науки», міжвідомчого тематичного наукового збірника «Захист і карантин рослин» та заступником головного редактора журналу «Карантин і захист рослин». Брав активну участь у підготовці та атестації наукових кадрів. Також був членом спеціалізованої вченої ради в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

     Баранюк Танасій Танасійович народився 7-го січня 1925 році в м. Косів, нині Івано-Франківська обл. Майстер–різьбяр. Член СХУ (1961). Закінчив Косівську початкову школу, з 12-річного віку працював з батьком у його різьбярській майстерні. З 1944 по 1947 перебував в УПА. Був всебічно обдарованим, мав гарний баритон і залюбки співав, грав на гітарі, власноручно інкрустованій. Працював в артілі «Гуцульщина», в майстерні СХУ. Його роботи вирізнялися високим мистецьким смаком, умілим поєднанням традиційних мотивів з новаторськими. Найулюбленіша техніка – інкрустація. 

    Серед найкращих робіт – інкрустований портрет Б. Хмельницького (1954), ваза для Патріарха (1957), архієрейські жезли для багатьох владик (1957– 58), декорував тарілки, касетки, книги-альбоми, трійці, барильця. 

     Твори зберігаються у Львівському, Чернівецькому та Коломийському музеях, за кордоном.

     Андре-Марі Ампер народився 20 січня (за іншими даними 22 січня) 1775 року в Ліоні.Виняткові здібності Андре проявилися ще в ранньому віці.Початкову освіту він здобув удома, дуже швидко вивчився читання та арифметики, читав усе підряд, до 14 років прочитавши всі 28 томів французької «Енциклопедії». Особливий інтерес Андре виявляв до фізико-математичних наук, і батьківської бібліотеки тут явно було недостатньо. Андре почав відвідувати бібліотеку Ліонського коледжу, щоб читати праці великих математиків. Вивчення праць класиків математики і фізики було для юного Ампера творчим процесом.Він не тільки читав, але і критично сприймав прочитане. У нього виникали свої думки, свої оригінальні ідеї.      У віці 13 років він представив в Ліонську академію свої перші роботи з математики. 

    У 1789 році почалася Велика французька революція. Ці події зіграли трагічну роль в житті Ампера. У 1793 році в Ліоні спалахнув заколот, який незабаром був придушений, а за співчуття заколотникам був обезголовлений батько Андре, Жан-Жак Ампер.

    Смерть батька Андре переживав дуже важко. Лише через рік, з працею знайшовши душевну рівновагу, він зміг повернутися до своїх занять. Страта батька мала і інші наслідки - за вироком суду майже все майно родини було конфісковано, і її матеріальне становище різко погіршилося. Андре довелося думати про засоби до існування. Він вирішив переселитися до Ліона і давати приватні уроки математики до тих пір, поки не вдасться влаштуватися штатним викладачем в яке-небудь навчальний заклад.

     У 1804 році Ампер переїжджає в Париж, з 1805 по 1824 роки він працює в Політехнічній школі в Парижі. З 1824 Ампер - професор Колеж де Франс. 

     Основні фізичні роботи Ампера присвячені електродинаміці. Він сформулював правило і закон Ампера і вперше вказав на тісний зв'язок між електричними і магнітними процесами і послідовно проводив чисто струмову ідею походження магнетизму. Він відкрив магнітний ефект котушки зі струмом; запропонував використовувати електромагнітні явища для передачі сигналів; винайшов комутатор, електромагнітний телеграф; він сформулював поняття «кінематика». Ампер висловив думку про те, що в майбутньому, ймовірно, виникне нова наука про загальні закономірності процесів управління. Він запропонував назвати її «кібернетикою», і його передбачення справдилося.

     Ампер помер від запалення легенів 10 червня 1836 року в Марселі під час інспекційної поїздки.