Бенджамін Гантсман
(4.06.1704 – 20.06.1776)
4 червня 1704 р. у місті Епворт графства Лінкольншір у родині німецьких переселенців народився Бенжамін Гантсман. Батьки Бенджаміна переїхали до Англії лише за кілька років до його народження.
З дитинства Бенджамін мав золоті руки й багату уяву: брався лагодити різні механізми. Дитяче захоплення перейшло в доросле життя – майбутній винахідник став годинникарем у Донкастері, лагодив замки. Також відомо про його успіхи у сфері медицини – працював хірургом і окулістом. До того ж, медичну допомогу надавав безкоштовно тим, хто в скруті.
Але годинникарство залишалось його найбільшим хобі. Це в подальшому і зробило Бенджаміна Гантсмана видатним винахідником.
Залізо, яке можна було купити для виготовлення пружин і маятників для годинників, було поганої якості — неоднорідне за своїм хімічним складом, через специфіку його виробництва. Гантсман вирішив знайти спосіб виробництва сталі кращої якості. Свої досліди він розпочав у Донкастері, але 1740 року переїхав у Хендсворд, що у кількох милях на південь від Шеффілда й там продовжив свої досліди, тримаючи їх у таємниці. Експерименти тривали протягом кількох років.
Гантсман переплавляв шматки зварного заліза й чавуну в присутності певної кількості флюсу. Протягом довгого часу тигельна плавка була єдиним способом отримання ливарної сталі.
Винахідник досяг успіхів у своїх дослідах. Він намагався переконати виробників столового посуду, що працювали у Шеффілді, використовувати його сталь. Однак, ті відмовилися, вважаючи його сталь такою, що занадто тяжко піддається куванню. Тому весь свій метал Гантсман експортував у Францію. Вже згодом шеффілдські виробники залізних виробів зацікавилися методом отримання сталі й всіляко намагалися вивідати його секрет. Бенджамін Гантсман не запатентував свій спосіб і тримав його у таємниці. Всі його робітники мали тримати метод у секреті. На завод Гантсмана сторонні не допускалися і всі роботи провадилися вночі. Однак, одному з власників залізоробної мануфактури, такому собі Самуелю Вокеру, шляхом обману вдалося вивідати секрет Бенджаміна Гантсмана. За легендою, Вокер, переодягнений у жебрака, з'явився пізно ввечері біля воріт ливарні Гантсмана, саме тоді, коли його робітники збиралися розпочати роботу. Він, прикинувшись бездомним, попросився погрітися біля печі й, прикинувшись сплячим, побачив весь процес. Мануфактура Вокера стала другою, де почали виробництво ливарної сталі.
1770 року Гантсман переніс своє виробництво у село Аттеркліфф, поблизу Шеффілда, де він процвітав до самої
своєї смерті у 1776 році. Славетний винахідник помер на 72 році життя, був похований у пам’ятній могилі на цвинтарі Хіллтоп, Аттеркліфф Коммон.
Його син, Вільям Гантсман (1733–1809), продовжив справу батька і, навіть, розширив виробництво.
Королівське товариство бажало зробити Бенджаміна Гантсмана своїм членом, але він відхилив цю пропозицію. За релігійними переконаннями винахідник був квакером і тому не дав зробити свій портрет.
У Шеффілді, один зі старовинних будинків названо на його честь. У самому ж центрі міста існує паб, що зветься Бенджамін Гантсман.
Георг Брандт
(26.06.1694 – 29.04.1768)
26 червня 1694 р. у Шотландському місті Шиннскаттеберг, що у Вестманді народився майбутній винахідник – Георг Брандт. Юний Георг з дитинства досліджував навколишній світ. Необмежена уява хлопчика давала безліч цікавих ідей для експериментів, які він одразу намагався втілювати у життя. Так зростають генії.
Народившись в родині фармацевта, Георг успадкував цікавість свого батька до хімії та металургії. Ще змалечку хлопчина долучався до експериментів батька у цих сферах. Це укріпило інтерес юного дослідника до науки.
Майбутній винахідник почав свою освіту в університеті Упсали, а в 1721–1724 рр. Потім молодий Георг Брандт удосконалювався в науках (або, як сказали б сьогодні, підвищував кваліфікацію) в Лейденському університеті в Нідерландах.
Отримавши блискучу освіту й успішно провівши ряд наукових досліджень, Брандт здобув великий авторитет серед наукової спільноти та репутацію видатного хіміка. В наслідок цього, у 1727 році він був призначений керівником хімічної лабораторії в Раді копалень Швеції, а з 1730 року — начальником Королівського монетного двору.
Головною темою наукових досліджень Брандта була хімія миш’яку Його висновки, опубліковані у 1733 році, являють собою перший детальний трактат про різноманітні сполуки миш’яку, їх склад, а також їх розчинність в різноманітному середовищі. Дослідження Брандта чітко встановили металічний характер і довели, що білий миш’як (миш’як оксид) являється оксидом цього метала. Він детально вивчив і описав також методи отримання багатьох металів і не металів — ртуті, вісмуту сурми, цинку.
У 1735 році Брандт відкрив новий елемент – кобальт. Його він описав у своїй дисертації «Про напівметали». В ній дослідник розповів, що мав за честь відкрити новий «напівметал», який раніше часто приймали за вісмут. У 1637 році - виявив руду Вісмута.
Науковець описав відмінності між содою і паташем. Він розробив способи отримання соляної, азотної та сірчаної кислоти. Ці праці було опубліковано у 1741 і 1743 роках.
Георг Брандт став одним з перших хіміків, котрі розкрили шахрайські методи видобутку золота алхіміками.
Помер славетний хімік 29 квітня 1768 року у Стокгольмі, Швеції, на 73 році свого життя.
Вільям Томсон
(26.06.1824 – 17.12.1907)
26 червня народився Вільям Томсон в ірландському місті Белфасті. Предки Томсона були ірландськими фермерами. Батько Джеймс Томсон був професором математики в Глазго. Його підручники з математики витримали десятки видань.
Юний Вільям і навчався в коледжі в Глазго, а потім в коледжі св. Петра в Кембриджі. Він був надзвичайно обдарованим юнаком.
Ще студентом Томсон опублікував ряд робіт по додатку рядів Фур’є до питань фізики, провів важливі аналогії між явищами розповсюдження тепла й електричного струму, розвинув принципи, які потім плідно доклав до багатьох питань динамічної геології, наприклад, до питання про охолодження Землі.
У 1845 році, перебуваючи в Парижі, він опублікував роботи з електростатики. 11 вересня 1846 року 22-річний Томсон таємним голосуванням був обраний на посаду професора натуральної філософії в університеті Глазго. Він зберігав свій пост до 1899 року, не спокусившись навіть посадою завідувача кафедри в Кембриджі, яка пропонувалася йому тричі в 1870 і 1880-х рр.
Першу лекцію як професор університету в Глазго Томсон прочитав 4 листопада 1846 року. В ній він дав вступний огляд всіх розділів фізики для студентів, що записалися на курс натуральної філософії. Студенти любили свого знаменитого професора, хоча його здатність миттєво міркувати, бачити зв’язки та аналогії, ставила багатьох в глухий кут, особливо коли Томсон експромтом вставляв такі міркування в лекції.
У 1849 році Томсон почав роботи з термодинаміки. Починаючи з 1851 року він публікує цикл наукових статей під загальною назвою “Про динамічну теорію теплоти”, в яких він розглядає перший і другий закони термодинаміки. У 1852 році Томсон спільно з Джоулем провів дослідження охолодження газів. У віці 27 років Томсон став членом Лондонського королівського суспільства – англійської Академії наук.
Крім термодинаміки, Томсон займався вивченням електромагнітних явищ. Так, в 1853 році він опублікував статтю “Про минущі електричні токи”. Згодом формулу, яка відображатиме залежність періоду вільних коливань в контурі без опору від зазначених величин, назвали “формулою Томсона” (хоча сам він цю формулу не виводив).
Томсон виявився першим вченим, що досліджував електричні коливання, і не випадково саме його запросили стати головним науковим консультантом при прокладанні перших трансатлантичних кабелів, призначених для створення стійкого телеграфного зв’язку між двома континентами.
Розпочата в 1855 році робота з термоелектрики викликала посилену експериментальну роботу, в якій брали участь студенти університету Глазго, що поклало початок першим у Великобританії практичним роботам студентів, а також початок лабораторії з фізики в Глазго.
У 1856 році вчений був нагороджений Королівською медаллю Лондонського королівського товариства.
Незвичайні заслуги Томсона в чистій і прикладній науці були цілком оцінені його сучасниками. У 1866 році він був присвячений в лицарське звання.
В експедиції для прокладки кабелю Томсон познайомився з потребами морської справи, що призвело до вдосконалення лота і компаса (1872-1876).
З 1880 по 1882 роки Томсон – президент Лондонського суспільства фізиків.
У 1884 році Томсон провів двадцять занять по молекулярній динаміці та хвильовій теорії світла в формі майстер-класу в Університеті Джонса Хопкінса. Лекції вплинули на розвиток фізики на рубежі XIX і XX століть.
У практичній фізиці та техніці Томсону належить винахід або поліпшення багатьох інструментів, які увійшли до загального вжитку в науці та техніці, як то: дзеркального гальванометра, ондулятора з сифонною подачею чорнил, квадрантного й абсолютного електрометрів, нормального елемента компаса, лота і безлічі технічних вимірювальних електричних приладів, включаючи ампер-ваги, що застосовуються для вивірки електричних приладів. Серед безлічі патентів, взятих Томсоном, зустрічаються такі чисто практичні пристосування як, наприклад, водопровідні крани.
Вільям Томсон відомий і як критик теорії еволюції в біології. Вік Землі оцінювався їм у 20-40 млн років.
За великий внесок у науку Томсон у 1865 році був зведений у дворянське достоїнство, а в 1892 році королева Вікторія надала Томсону спадкове перство: за видатні наукові заслуги йому було присвоєно титул лорда Кельвіна (за назвою річки, що протікає поблизу університету, де він працював довгі роки), в результаті чого він став відомий як «лорд Кельвін». Кельвін став першим британським вченим, який отримав право засідати в Палаті лордів. Таке перейменування, однак, стало відомо відразу не дуже великому колу громадськості й іноді призводило до конфузних ситуацій. Багато газетярів на свій лад підносили унікальні відкриття та винаходи новоспеченого лорда. Один з британських журналів, прагнучи відновити справедливість, опублікував замітку наступного змісту: «Якомусь пройдисвітові, Кельвіну, приписали відкриття точних гальванометрів, хоча всьому світу відомо, що ці чудові прилади винайшов Вільям Томсон».
З 1890 по 1895 рр. Томсон займав почесну посаду президента Лондонського королівського товариства.
На честь Вільяма Томсона названа одиниця вимірювання абсолютної температури – кельвін.
Сер Вільям Томсон закінчив свої дні в Ларгсі, неподалік Глазго у віці 83 років. Після нього залишилося 25 книг, 660 наукових статей і 70 винаходів.
