Христіан Е́йкман(1858— 1930)
11 серпня виповнюється 165 років з дня народження Христіана Ейкмана,
нідерландського лікаря і бактеріолога, лауреата Нобелівської премії.
Христіан Ейкман народився 1856 року в Нейкерку, провінція Гелдерланд, Нідерланди. Здобув медичний ступінь в Амстердамському університеті, деякий час служив медичним офіцером у нідерландській Ост-Індії. У 1885 році він заразився малярією і був змушений повернутися до Європи, щоб пройти курс лікування. Завдяки цьому випадку Ейкман зацікавився дослідженням тропічних хвороб, яким присвятив усе своє життя. Працюючи на посаді директора «Школи лікаря Джави» на острові Ява, шукав причину виникнення авітамінозу й, зрештою, довів, що хвороба бері-бері викликається неправильним раціоном харчування, що згодом призвело до відкриття вітамінів.
Після повернення до Нідерландів працював професором бактеріології Утрехтського університету з 1898 по 1928 рік. Його галуззю досліджень були: гігієна та судова медицина, а особливий інтерес викликали тропічні хвороби. За видатні заслуги перед наукою декілька разів був нагороджений державними орденами, а серед міжнародних найвідомішою була американська медаль Джона Скотта.
Разом з тим Ейкман увійшов до історії науки, як лауреат Нобелівської премії. В 1929 році його досліди з вивчення маловідомих на той час речовин, які вважалися невід'ємно важливими для нормального функціонування людського організму, отримали міжнародне визнання. Разом з іншим дослідником макроелементів Фредеріком Гопкінсом Ейкман був відзначений Нобелівською премією з фізіології або медицини.
Оскільки на той час вчений тяжко хворів, він не зміг приїхати до Стокгольма особисто, щоб прочитати свою Нобелівську лекцію, але надіслав текст редактору Les Prix Nobel для публікації.
За життя був двічі одружений. Першою дружиною була уродженка селища Волвега провінції Фрисландія — Алтьє Вігері ван Едема. Шлюб був нетривалим, подружжя не мало дітей, оскільки Алтьє раптово померла у двадцятисемирічному віці. Через два роки Ейкман одружився з уродженкою поселення Ломадьянг східної частини Яви — Бертою Юлією Луїзою ван дер Кемп. У шлюбі у них з'явився син Пітер Гендрік ван дер Кемп, який згодом обрав професію лікаря.
Помер Ейкман в Утрехті 5 листопада 1930 року після тривалої хвороби. На його честь Утрехтський університет заснував «Вищу школу імунології та інфекційних хвороб Ейкмана».
Віктор Глушков(1923–1982)
24 серпня виповнюється 100 років із дня народження Віктора Глушкова - українського науковця,
піонера комп'ютерної техніки, автора фундаментальних праць у галузі кібернетики,
математики та обчислювальної техніки, академіка.
Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 р. у Ростові-на-Дону в родині гірничого інженера. У 1929 році сім'я переїжджає в м. Шахти.
У червні 1941 року Віктор Глушков із золотою медаллю закінчив середню школу №1 м. Шахти. На початку німецько-радянської війни працював на оборонних роботах. Після звільнення міста брав участь у відновленні вугільних шахт Донбасу: працював спочатку чорноробом у вибої, потім інспектором з якості та техніки безпеки.
Вищу математичну освіту отримав у Новочеркаському політехнічному інституті (1943—1948) та Ростовському державному університеті (1947—1948).
У жовтні 1951 р. він захистив кандидатську дисертацію, а в грудні 1955 року докторську дисертацію.
У серпні 1956 р. Віктора Михайловича було призначено завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР. Саме в цій лабораторії під керівництвом академіка С.А. Лебедєва за п'ять років до того була створена перша в континентальній Європі електронно-обчислювальна машина МЕОМ.
У грудні 1957 року лабораторія була перетворена в Обчислювальний центр АН УРСР із правами науково-дослідного інституту. У 1962 році Обчислювальний центр був перетворений в Інститут кібернетики АН УРСР, директором якого до кінця життя залишався В.М.Глушков. У цьому інституті під керівництвом Віктора Михайловича було створено десятки типів ЕОМ, багато з яких не тільки відповідали світовим стандартам, але і відкрили зовсім нові напрямки в розвитку обчислювальної техніки. Так, наприклад, машини серії МІР (машина інженерних розрахунків) стали прообразом персональних комп'ютерів. Ще більше було спроектовано різних керуючих систем і комплексів. Інститут став флагманом у розробці та впровадженні автоматизованих систем управління (АСУ).
Ще більш примітна теоретична діяльність професора Глушкова в галузі кібернетики. Він буквально зробив переворот як в галузі конструювання обчислювальної техніки, так і в галузі створення програм. Досить сказати, що знаменита Британська енциклопедія, що на той час була вже спільним британо-американським виданням, замовила статтю "Кібернетика" саме В.М. Глушкову.
У 1996 р. міжнародне комп'ютерне товариство посмертно присудило Вікторові Михайловичу Глушкову медаль "Піонер комп'ютерної техніки" за створення Інституту кібернетики, створення теорії цифрових автоматів і роботи в галузі макроконвеєрних архітектур обчислювальних систем. Ця медаль присуджується вченим за виняткові заслуги та значний внесок у розробку комп’ютерної техніки, що витримали іспит часом і просунули комп'ютерну науку в перед.
Помер 30 січня 1982 року після тяжкої хвороби. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Мусійко Олександр Самсонович(1903–1980)
30 серпня виповнюється 120 років із дня народження Олександра Мусійка
– відомого українського вченого-рослинника, аграрія, селекціонера.
Мусійко Олександр Самсонович народився у с. Мусійки Полтавського повіту Полтавської губернії .
У 1927 році закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут.
Від 1927 до 1939 року працював агрономом.
Олександр Самсонович брав участь у Другій світовій війні, був поранений, мав бойові нагороди.
Від 1945 року працював у Всесоюзному інституті селекції і генетики імені Лисенка в місті Одеса (тепер Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення), спочатку науковим співробітником, потім — завідувачем відділу селекції і насінництва, а у 1958–1972 роках — директором. У 1973 році за станом здоров'я звільнився з посади директора, але залишився консультантом при інституті.
Основні наукові роботи Олександра Самсоновича присвячені біології, селекції, насінництву зернових культур. Брав участь у виведенні 15 сортів та гібридів кукурудзи, жита, гречки, зокрема, високоврожайних простих міжлінійних гібридів кукурудзи «Орбіта» та «Новинка», районованих в південних областях України. Розробив метод додаткового запилення сільськогосподарських рослин, який підвищував їх урожайність.
