Фердинанд фон Цеппелін

(1838 — 1917)

Фердинанд фон Цеппелін народився 1838 року в німецькому місті Констанц, що знаходиться на кордоні зі Швейцарією. За походженням він був дворянином. Батько Фердинанда носив титул графа та працював судовим приставом. Мати була дочкою багатого торговця індиго зі Швейцарії. 

У 1854 році Цеппелін закінчив військову академію в Людвігсбурзі, в 1857 році став офіцером німецької армії. Був добровольцем у Громадянській війні в США 1861-1865 років на стороні північних штатів. Згодом брав участь в експедиції з вивчення ресурсів річки Міссісіпі й тоді ж в містечку Форт-Снеллінг (штат Міннесота) вперше піднявся в повітря на прив'язному аеростаті. Після повернення в Німеччину брав участь в Австро-прусській 1866 і Франко-прусській 1870—1871 років війнах, дослужився до чину бригадного генерала.

У 1891 році фон Цепелін, вже генерал-лейтенантом, пішов з військової служби, щоб остаточно зайнятися конструкторською роботою. 

В 1896 Фердинанда прийняли до складу Союзу німецьких інженерів,  через два роки він заснував власну компанію, а 1900 року підняв у повітря свою першу керовану модель дирижабля.

Перший апарат здійснив три успішні польоти, але гроші у компанії Фердинанда скінчилися, і її довелося ліквідувати.

Винахідник зміг продовжити роботи через кілька років. В 1906 відбулися випробування нового апарату під назвою LZ2. Він вдало злетів, але невдовзі фон Цепеліну довелося приземлитися через проблеми з мотором. Поки йшов ремонт двигуна, налетів ураган і апарат отримав пошкодження, після яких його вже не можна було відновити.

Однак винахідник продовжив роботу і в 1908 на новій моделі LZ4 пролетів всю Швейцарію і повернувся назад до Німеччини. Політ уже добігав кінця, про тріумф говорили в усьому світі, але апарат виявився зруйнованим вибухом газу. Втім, фон Цепеліна було не зупинити. В 1909 він створив нову компанію і пролетів на черговому дирижаблі 1 100 кілометрів за 38,5 годин. Ефективність літальних апаратів Цепеліна стала очевидною, і їх почали закуповувати військові. Використовувалися дирижаблі й в мирних цілях - до 1914 вони здійснили 1588 польотів, що дозволило перевезти більш як 34 000 пасажирів.

Німецька армія використовувала апарати Цепеліна під час Першої світової війни для розвідки, бо дирижаблі могли годинами висіти в хмарах непоміченими для супротивника. Недоліком дирижаблів залишалася їхня повільність, через яку вони часто уражалися артилерійськими снарядами.

Граф Фердинанд фон Цеппелін помер у 1917 році, а наступного року відбулася капітуляція Німеччини та підписання Версальського миру. Цей договір забороняв країні будувати та експлуатувати дирижаблі. Проте продовженню розробок допомогли американці, що призвело до створення у 1928 році моделі LZ-127 «Граф Цепелін», яка за 21 день облетіла навколо світу.

Георгій Еріхович Лангемак

(1898 –1938)

Георгій Лангемак народився 21 липня в м. Старобільську Харківської губернії (нині Луганської області). 1916 року Георгій Лангемак закінчив Єлисаветградську гімназію зі срібною медаллю при відмінній поведінці. 

У 1916 році Георгій Лангемак був мобілізований до армії. Служив у береговій охороні Фінської затоки. Потім направлений у Кронштадтську фортецю на посаду командира батареї, пізніше став командиром форту «Тотлебен». 

З  червня 1921 року призначений командиром 2-го дивізіону артилерії, а  з  січня 1922 - помічником начальника артилерії фортеці Кронштадта. 

У 1922 році Георгій Лангемак був виключений з ВКП(б) і знятий з партійного обліку через вінчання в церкві з громадянкою Оленою Володимирівною Каменєвою.

 1923 року Георгій Лангемак вступив до Військово-технічної академії РСЧА (Артилерійський інститут ім. Дзержинського) і в 1928-му закінчив її.

Відтоді працював у Газодинамічній лабораторії, де займався розробкою реактивних снарядів. У 1934 році Г. Е. Лангемака призначено головним інженером першого у світі Реактивного науково-дослідного інституту. 

У 1935 році вчений в співавторстві з В. Глушком написав роботу "Ракети: їх конструкція і застосування". У цій книзі, виданій накладом лише 700 примірників, були викладені принципи, які згодом ляжуть в основу двигунів перших радянських космічних ракет.

 2 листопада 1937 року Е. Лангемак був заарештований органами НКВС м. Москви як німецький шпигун. Донос в НКВС був написаний завідувачем одного із відділів інституту А.Г. Костиковим і відісланий у квітні 1937 року до ЦК ВКП (б). Георгій Еріхович Лангемак був засуджений до найвищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього особистого майна. Через 10 днів вирок був виконаний.

В 1937-1938 рр. після арешту й осуду як ворогів народу основного керівного складу цього інституту його керівником стає Андрій Григорович Костиков. Ставши керівником інституту, Костиков виявився й „автором” цього нового типу озброєння, за яке й був одразу нагороджений на початку війни. Одержавши завдання на іншу розробку, А. Г. Костиков виявився нездатним її виконати, у зв'язку із чим ще під час війни був знятий з роботи й звільнений з інституту.

Після багатьох років забуття 19 грудня 1955 року видатного діяча ракетної техніки реабілітовано. Указом Президента СРСР М. С. Горбачова від 21 червня 1991 Г. Е. Лангемаку посмертно було надано звання Героя Соціалістичної Праці. У 1966 році, за ініціативою академіка В.П. Глушка, іменем Г. Е. Лангемака названий кратер на зворотному боці Місяця. 

Генрі Форд

(1863 —  1947)

Генрі Форд народився 30 липня в родині американського фермера в Мічигані. Батьки цілими днями трудився в полі й хотіли, щоб син працював разом з ними. Але Генрі відірвався від корінь і влаштувався учнем у механічну майстерню. По ночах він підробляв у ювеліра — ремонтував годинники.

В 16 років він влаштувався в компанію «Вестингауз» експертом  складання й лагодженню локомобілів.  

Через чотири роки Генрі повернувся на ферму та одружився. Щоб полегшити батькові повсякденну роботу, Форд створив молотарку, яка функціонувала на бензині. Незабаром знайшовся і покупець. Генрі продав патент на винахід Томасу Едісону, а потім отримав роботу в компанії цього знаменитого підприємця. Форд не просто займався улюбленою справою, а жив ідеєю створення доступного автомобіля. У 1893 році Генрі зумів домогтися результату - сконструював своє перше авто.

З 1899 року Г.Форд став співвласником «Детройтської автомобільної компанії», але через розбіжність у поглядах з іншими власниками фірми пішов з неї й 1903 року заснував компанію «Форд Мотор Компані», яка почала випускати автомобілі під маркою «Ford Model A». Найбільший успіх прийшов до фірми після початку випуску моделі «Ford Model T» у 1908 році.

В 1910 році Форд побудував найсучасніший  завод в автомобільній промисловості — добре освітлений і добре вентильований «Хайленд парк». 

Поступово промисловець закупив рудники, вугільні шахти та відкрив нові заводи. Так Форд домігся повного виробничого циклу: від видобутку руди до випуску готових машин. У підсумку бізнесмен створив цілу імперію, яка не залежала від інших компаній і зовнішньої торгівлі. 

В 1925 році підприємець вирішив створити авіакомпанію, яка отримала назву «Ford Airways». Потім Форд придбав фірму Вільяма Стоута і став виробляти авіалайнери. Згодом особливою популярністю користувався «Форд Тримотор». Цей пасажирський літак знаходився в серійному виробництві протягом 1927-1933 років. Було вироблено 199 примірників, які експлуатувалися до 1989 року. 

У перші роки Великої депресії компанія Форда впевнено трималася на плаву, але в 1931 році криза торкнулася «Ford Motor». Падіння продажів і зростання конкуренції змусили Форда закрити частину заводів. Форд знайшов вихід зі складної ситуації завдяки новому винаходу. Промисловець представив «Ford V-8» – автомобіль спортивного зразка зі швидкістю 130 км/год. Новий продукт дозволив відновити повноцінну роботу компанії та наростити обсяги продажів.

Помер видатний винахідник 7 квітня 1947 від крововиливу в мозок. На той час Форду виповнилося 83 роки.