Макс Планк народився в родині юриста, професора права Кільського університету Йоганна Юліуса Вільгельма фон Планка й Емми Планк, уродженої Патціг. Коли хлопчику виповнилося дев'ять років, родина переїхала в Мюнхен. 
       Після закінчення гімназії в 1874 році Планк три роки займався в Мюнхенському університеті, де одержав ґрунтовну математичну підготовку. 
       У 1879 році захистив докторську дисертацію, присвячену другому началу термодинаміки, і вже через рік одержав посаду приват-доцента Мюнхенського університету, а в 1885 став професором. У 1897 р. з'явилася його книга "Лекції по термодинаміці",  що згодом багаторазово перевидавалася і була перекладена на багато мов.
       У 1889 році Планк став першим директором нового Інституту теоретичної фізики Університету Фрідріха Вільгельма в Берліні, а з 1892 до 1926 року займав місце професора фізики Берлінського університету, ставши наступником Кіргхофа на кафедрі фізики. Видав п'ятитомник «Вступ до теоретичної фізики», написаний у 1916–1932 роках. За цією книгою навчалися студенти не тільки Німеччини, а й інших країн світу.
       Свої дослідження Планк присвячував в основному питанням термодинаміки. Популярність він здобув після пояснення спектру так званого «абсолютно чорного тіла». Отриману формулу для розподілу енергії у спектрі електромагнітного випромінювання абсолютно чорного тіла Планк доповів 19 грудня 1900 р. на засіданні Берлінського фізичного товариства. Цей день по праву називають днем народження квантової теорії. Макс Планк отримав Нобелівську премію в 1918 році за внесок у розвиток квантової фізики.
      Останні десятиліття життя Планка були затьмарені трагічними подіями. Його перша дружина, уроджена Марія Мерк, з якою він одружився в 1885, померла в 1909, залишивши чотирьох дітей, троє з яких не пережили Першу світову війну. У 1916 був убитий старший син Карл, що воював у Франції, а у наступні два роки померли від пологів дві його дочки-близнюки. Від першої дружини залишався тільки один син Ервін, але і його пережив Планк. У 1944 Ервін був втягнений у змову проти Гітлера і страчений.
       Планк сприйняв прихід фашистів у 1933 до влади в Німеччині як національну трагедію. Людина сформованих поглядів і релігійних переконань, він відкрито виступав у захист єврейських учених, вигнаних зі своїх посад і змушених емігрувати за кордон. Будучи президентом Товариства фундаментальних наук кайзера Вільгельма, Планк використовував усі можливості, щоб зберегти німецьку науку, припинити переслідування вчених-євреїв. 
       4 жовтня 1947 року Планк помер, не доживши кілька місяців до свого дев'яностоліття. Товариство, президентом якого він був багато років, носить тепер його ім'я. Але найбільш визначним пам'ятником Планку залишиться квантова теорія, батьком якої він може бути названий по праву.



       Отримавши освіту в Оксфорді, Едмунд Картрайт був вибраний у члени колегії Магдалини і став пастором. Зацікавившись при відвідуванні фабрики Аркрайта, прядильним та ткацьким ділом, Картрайт створив чесальну машину, парову обробку волокнистих речовин та парову машину, в якій замість парів води діяли пари спирту.
   4 квітня 1785 року Картрайт отримав патент на механічний ткацький верстат з ножним приводом. За проханням 50 фабрикантів за свої винаходи Картрайт отримав від парламенту винагороду в 10 000 фунтів стерлінгів. Картрайт відомий також як поет та агроном.




      Франц Карл Ахард народився 28 квітня 1753 року у Берліні. Його батько, Макс Гійом Ахард, був проповідником, потомком гугенотів, що втекли із Франції. Франц Ахард вивчав хімію і фізику у Берліні. З 20 років відвідував «Гурток друзів природничих наук» і познайомився з Андреасом  Маргграфом, тодішнім директором фізичних класів у Академії наук і винахідником наявності цукру у буряках.
      У 1776 році Ахарда було обрано до Прусської академії наук. Після відставки А. Маргграфа,  Ахард очолив фізичні класи в академії. 1782 року його було обрано членом Шведської королівської академії наук.
      У 1784 році він зробив перший платиновий тигель, що дозволило робити аналіз важкорозчинних мінералів.
      Ахард розробив спосіб отримання цукру з цукрових буряків. Починаючи з 1789 року, він посадив у своєму маєтку під Берліном різні рослини, що містять цукор. Незабаром він вважав, що використання буряків є найефективнішим для отримання цукру. Наступного року він вивчав різні сорти буряка і вплив добрив. Дослідження були перервані через пожежу в садибі та подальшу її продаж. Але вчений продовжив свої досліди в іншій садибі.
      У 1794 році, Ахард побудував оптичний телеграф між Шпандау і Бельвю. Він винайшов свій пристрій за один рік до К. Шаппа.
      У 1801 році, за підтримки короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма III, він відкрив у селі Кунерн у Селезії (тепер в межах Польщі) перший в Європі цукровий завод, що працював з використанням буряків. У 1802 році було перероблено 400 тонн буряка зі ступенем ефективності 4 %.
      Через фінансові труднощі в результаті декількох пожеж в 1806 році, його заводи були оголошені банкрутами в 1815 році. Він помер знедолений в 1821 році. У середині 19-го століття онук Ахарда Антон Вільям Вальдемар Ахард в Америці успішно розвивав бурякоцукрове виробництво в Мічигані.