Галле народився 1812 року у комуні Радіс (земля Саксонія-Анхальт). Вищу освіту здобув у 1833 році у Берлінському університеті. 
 З 1835 р. почав працювати у Берлінській обсерваторії асистентом Йоганна Франца Енке. У 1838 році він відкрив внутрішнє, темне кільце Сатурна. З 2 грудня 1839 р. по 6 березня 1840 р. Галле відкрив три нові комети.
       Отримавши вранці 23 вересня 1846 р. листа від Урбена Левер’є з проханням виконати за обчисленими ним координатами пошуки невідомої планети (за орбітою Урана), з дозволу директора обсерваторії Йоганна Енке, разом з студентом-практикантом Генріхом д’Аррестом у той же вечір відкрив планету, яку згодом назвали Нептуном.
      У 1851 році Галле переїхав до Бреслау (сьогодні Вроцлав), щоб стати директором місцевої обсерваторії, а в 1856 р. він став професором астрономії в Schlesischen Friedrich-Wilhelms-Universität Breslau. Він працював у Бреслау понад 45 років. На 1875/76 навчальний рік був обраний Ректором. У Бреслау він займався точним визначенням планет орбіти і розробив методи розрахунку висоти полярного сяйва. Звів дані для всіх 414 комет, виявлених до 1894 р., в одну роботу. В іншому випадку він займався вивченням Магнітного поля Землі та кліматологією. Всього він опублікував понад 200 праць.
         У 1897 р. Галле переїхав до Потсдама, де він помер у 1910 році у віці 98 років. У нього залишилися дружина та двоє синів Андреас Галле та Георг Галле.
       На честь науковця названо два кратери, один на Місяці, другий на Марсі, астероїд 2097 Ґалле і кільце Нептуна.

 
      Робін Воррен народився у 1937 році в Північній Аделаїді, Австралія.
      Отримав ступінь бакалавра в Університеті Аделаїди. У 1967 році почав дослідницьку кар'єру в Королівському коледжі патологів Австралії та став старшим патологом Королівського госпіталю Перта, де пройшла основна частина його наукової кар'єри.
      У 1970-х роках Воррен проявив інтерес до нових біопсій шлунка, які стали популярними. В цей час вважали, що виразкові хвороби були спричинені  надлишком шлункової кислоти, що  було наслідком стресового способу життя.
       У 1979 році Воррен вперше спостерігав наявність бактерій у формі спіралі у біопсії шлункової оболонки у пацієнта. У 1980 році він разом з Баррі Маршаллом  почав дослідження. Через сім років наполегливої праці вчені дійшли висновку, що бактерії Helicobacter pylori беруть участь у спричиненні захворювання і при правильному лікуванні рецидиви виразкової хвороби трапляються рідко.
       У 1990 році висновки двох патологів були нарешті визнані медичною спільнотою. У 1996 році їх запросили до Японії для лекційного туру. Після цього відбулася тримісячна поїздка до Німеччини та інших країн, під час якої їхня робота фактично визнана світовим медичною спільнотою. Університет Західної Австралії присвоїв Воррену престижну почесний ступінь доктора медицини.
    У 2005 році Робін Воррен і його колега Баррі Маршалл отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини «За роботи по вивченню впливу бактерії Helicobacter pylori на виникнення гастриту і виразки шлунку і дванадцятипалої кишки».
     У 2007 році Робіна Воррена нагородили орденом Австралії вищого ступеня.



      Алан Тьюрінг народився  1912 року в лондонській лікарні «Воррінгтон-Лодж».
      З 7 років навчався у Шернборнській публічній школі. Вже в школі Алан проявляв видатні здібності з математики, при цьому був одним із найгірших учнів у класі з гуманітарних предметів. У 1929  році намагався вступити до Кембриджського університету, але безуспішно. Через нелюбов до гуманітарних наук, Тюрінг не добрав балів на іспиті й тому після школи вступив до Королівського коледжу Кембриджа.
    З вересня 1936 по липень 1938 року Тюрінг працював в Принстоні. Крім занять математикою, вчений вивчав криптографію, а також конструював електромеханічний бінарний помножувач. У червні 1938 року Тюрінг захистив докторську дисертацію.
       Під час Другої світової війни Тюрінг працював у Блечлі-Парку — британському криптографічному центрі, де очолював одну з п'яти груп, що займалися в рамках проєкту «Ультра» розшифровкою закодованих німецьких повідомлень.
       На початку 1940 року він розробив дешифрувальну машину «Бомба», яка дозволяла читати повідомлення люфтваффе.
        У липні 1942 року Тюрінг розробив техніку, названу «Тюрінгізмус»  покликану спростити розшифровку повідомлень машини Лоренца.
        Після війни в 1945 році Алан очолив проєкт створення комп'ютера ACE (Automatic Computing Engine), а в 1948 Тюрінг став працювати з «МАДАМ» (Manchester Automatic DigitAl Machine), комп'ютером з найбільшою пам'яттю у світі на той час. Роботи Алана зі спорудження перших ЕОМ і розвитку методів програмування мали неоціненну важливість, давши основу більшості досліджень у галузі штучного інтелекту. Він вважав, що комп'ютери, врешті-решт, зможуть мислити як людина, і запропонував просту перевірку, відому як тест Тюрінга, що оцінює здатність машини мислити.
         У 1952 році Тюрінг опублікував працю під назвою «Хімічні основи морфогенезу», де вперше математично описав процес самоорганізації матерії. Його основним інтересом у цій галузі було листорозміщення Фібоначчі — наявність чисел Фібоначчі в структурах рослин. Пізніші роботи не були опубліковані аж до 1992 року, коли був випущений збірник його праць. Внесок Тюрінга в цю галузь вважають основоположним.
        8 червня 1954 року Алана Тюрінга знайшли мертвим у його квартирі. Розтин показав, що причиною смерті було отруєння ціанідом. Розслідування встановило, що вчений покінчив життя самогубством. Тіло було піддано кремації у Вокінзі 12 червня 1954 року.