30 листопада 1951 року в селі Рівня Чернівецької області народився  Назарій Яремчук - легенда української естради.   З ним облетіли світ українські пісні – "Червона рута”, "Водограй”, "Смерекова хата”, "Стожари”, "Гай, зелений гай”, "Я піду   в далекі гори”.  
       Назарій Яремчук народився в співочій родині: у батька був тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім співів,   грала на мандоліні й виступала в місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати.
       Навчаючись у Чернівецькому університеті на географа, він уже був солістом ансамблю «Смерічка». Коли в 1975 році   розпався дует Зінкевич-Яремчук, Назарій, отримавши диплом, влаштувався працювати старшим інженером на кафедрі   економічної географії університету. Та любов до пісні виявилася сильнішою над усе - він повернувся до Чернівецької   філармонії. А оскільки професійна естрада вимагала певної підготовки, закінчив також Київський державний інститут   культури імені Карпенка-Карого.
       Загалом перше мистецьке визнання Яремчуку принесли пісні «Червона рута» В.Івасюка, «Горянка» і «Незрівняний   світ  краси» Л.Дутковського. За виконання цих творів ансамбль «Смерічка» та його солісти Яремчук та Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти», а також «Пісня року-71/72». У 1978 році Яремчукові присвоєно звання Заслуженого артиста УРСР, його нагороджено орденом Дружби народів. Перший диск-гігант Назарія «Незрівнянний світ краси» - одна з найкращих платівок в українській дискографії того періоду.
       У 1981 році Ансамбль «Смерічка» представляв державу на міжнародному конкурсі «Братіславська ліра». Потім було ще чимало перемог на численних конкурсах та фестивалях. 
       Довгий час на естраді в Яремчука було амплуа ліричного героя, але він говорив, що любить виконувати пісні, у яких сполучається лірика й громадянське звучання. Під час Афганської війни  виступав перед солдатами. У 1986 році після Чорнобильської катастрофи співак тричі побував у 30-кілометровій зоні відчуження, де виступав перед ліквідаторами аварії. 
        У 1987 Назарій Яремчук став Народним артистом України. На жаль, Шевченківську премію за концертну діяльність йому було присуджено посмертно (1996).
        30 червня 1995 року Назарій Яремчук помер.
        Його життя обірвалося, коли він був у зеніті слави. В одному з останніх своїх інтерв’ю Яремчук сказав: «Кожний з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли звертаєш увагу на дрібниці – автографи, популярність. Мене турбує інше: що буде з нашим пісенним садом завтра?»

   Література:

1. Білейчук Б.   Не згасне свiча його нiжностi// Жiнка. - 1995. - №11. - С.28
2. Вишневська М.   Назарiй Яремчук:особистiсть i творчiсть // Украiнська культура . - 2001. - №9-10. - С.40
3. Крищенко. В   А згадати є що: Спогади поета-пісняра В.Крищенка// Культура і життя. - 2018. - № 21, 25 травня. - С.6