9 листопада 1976 року була створена Українська Гельсінська Група (УГГ). Це була перша в СРСР легальна організація, яка боролася з порушенням прав людини.1 серпня 1975 року уряди 35 держав Європи та Північної Америки, у тому числі і уряд СРСР, підписали Гельсінські угоди.
Цим актом було остаточно закріплено кордони, які склалися в Європі внаслідок Другої світової війни. Крім того, СРСР забезпечив собі статус партнера у торгівлі із Заходом. Але в обмін на це СРСР зобов’язався дотримуватися гуманітарної частини Прикінцевого акту, зокрема, прав людини в межах «Загальної декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 року».
Прикінцевий акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі прирівнювався до національного законодавства. Його підписання Радянським Союзом відкривало юридичні підстави легально і цілком законно боротися з порушенням прав людини в умовах тоталітаризму.
9 листопада на пресконференції перед іноземними журналістами Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської Групи. Відбувалось це у Москві на квартирі Олександра Гінзбурга, бо у Києві на той час не було акредитованих іноземних журналістів. Засновниками Української Гельсінської Групи були: Олесь Бердник – письменник-фантаст, генерал Петро Григоренко (він став представником групи у Москві), юрист Левко Лук’яненко, хімік Оксана Мешко, мікробіолог Ніна Строката, юрист Іван Кандиба, вчитель Олекса Тихий, письменник Микола Руденко (керівник Групи), інженер Мирослав Маринович, історик Микола Матусевич. 9 листопада 1976 року вони підписали «Декларацію Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод» і Меморандум №1. Саме цей день символічно вважається датою заснування Української гельсінської групи.
«Декларація» та Меморандум були написані Миколою Руденком. Усі члени групи підписали «Декларацію» власними іменами і подали свої адреси, підкреслюючи намір діяти виключно легальними методами. Проте дуже швидко проти них почалися репресії. Вже за рік після утворення організації, у 1977-му році, заарештовано й засуджено п’ятьох членів організації: Миколу Руденка, Олексія Тихого, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича і Миколу Матусевича. Всіх їх було засуджено за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР – «антирадянська агітація та пропаганда».
У 1978-1980 рр. були репресовані майже всі члени-засновники Групи, але на їхнє місце зі впертою одержимістю йшли нові й нові люди. Навесні 1979 року в Мордовських таборах політичні в’язні створили Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Левко Лук’яненко, Микола Руденко, Олекса Тихий), а також інші політичні в’язні з України. Вступ у Групу в кожному випадку був свідомим актом хоробрості й жертовності: адже оголошений її член тримався на волі лічені тижні чи місяці.
З 1978 року група почала випускати замість меморандумів інформаційні бюлетені, в яких фіксувалися факти порушень прав людини в Україні. Робити це було дуже складно, бо на той час майже усі діючі члени УГГ вже сиділи у спецтаборах для політв’язнів. Але, не зважаючи на все те що відбувалося, за кордон регулярно переправлялася інформація про порушення прав людини в СРСР. І це робила Українська Гельсінська Група. І чим більше йшло таких повідомлень у вільний світ, тим жорстокіше і вишуканіше вони каралися.
То були страшні часи. Тих, хто мислив не так, як того хотіла влада – оголошували божевільними та ховали у «психушках», де медичними способами доводили людей до справжнього божевілля. Людей позбавляли волі висуваючи їм бездоказові звинувачування. Ніхто з членів Групи не виходив на волю: незадовго до звільнення, а то й у день звільнення жертві фабрикували нову справу. Загалом на рахунку 39-ти членів Групи – понад 550 років неволі.
Група розплатилася п’ятьма життями: Михайло Мельник - 10 березня 1979 року, Олекса Тихий - 5 травня 1984, Юрій Литвин - 4 вересня 1984, Валерій Марченко - 7 жовтня 1984 і Василь Стус - 4 вересня 1985. Четверо останні не просто померли у таборі, вони були закатовані.
Українська гельсінська група – це перша легальна правозахисна організація в Україні, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності, становленні демократії, поваги до прав людини.
1. Вітрич М. На дорогах української Голгофи. Оксана Мешко[Текст] // Зоря Полтавщини. - 2016. - 12 січня (№ 3). - С. 2
2. Генерал Петро Григоренко : спогади, статті, матеріали [Текст] / упоряд. Олесь Обертас. - Київ : Смолоскип, 2008. - 832 с.
3. Дисиденти. Антологія текстів [Текст] - [Київ] : Дух і літера, [2018]. - 647 с.
4. "Допитували 50 разів, але в жодному протоколі не було моїх свідчень. Брехати не хотів, правди сказати не міг" [Текст] : [інтерв'ю з правозахисником Йосифом Зісельсом] // Країна. - 2019. - № 38. - С.41
5. Крамарчук О. Сміливці, які кинули виклик системі: Українська Гельсінська група відзначає 40-річчя від дня заснування [Текст] // Урядовий кур'єр. - 2016. - 11 Листопад (№ 212). - С. 2
6. Крупник Л. За вашу і нашу свободу: Взаємодія Української Гельсінської спілки з польською "Солідарністю" [Текст] // Український тиждень. - 2019. - 18-25 січня (№ 3). - С. 50
7. Крупник Л. Каральна психіатрія та її жертви: Як розправлялися з дисидентами в добу "розвиненого соціалізму"[Текст]// Український тиждень. - 2019. - 22 лютого-1 березня (№ 8). - С. 52
8. Крупник Л. Адвокати дисидентів: чи можна зрозуміти й виправдати?: Якими були реальні можливості державних радянських захисників на політичних судових процесах [Текст] // Український тиждень. - 2019. - 5-12 квітня (№ 14). - С. 46
9. Куйбіда В. Українська Гельсінська Спілка: історичні звершення та нереалізовані цілі [Текст] // Слово просвіти. - 2018. - 25 жовтня-1 листопада (№ 43). - С. 2
10. Молода нація [Текст]: альманах. №3/2006, Українська Гельсінська Група: 30 років героїзму (1976 - 2006) : Матеріали конференції. - Київ: Смолоскип, 2006. - 229с.
11. Ревегук В. Провiсниця нашоi незалежностi [Текст] // Iнформацiйний бюлетень. - 1996. -7 листопада. - С.12
12. Рух опору в Україні: 1960-1990 : енциклопедичний довідник / гол. ред. Осип Зінкевич. - Київ : Смолоскип, 2012. - 896 с.
13. Українська Гельсінська Спілка (1988 – 1990 рр.) у світлинах і документах : [фотоальбом]. - К. : Смолоскип, 2009. - 224 с.
14. Шумук Д. Пережите i передумане : Спогади й роздуми українського дисидента-полiтв'язня з рокiв блукань i боротьби пiд трьома окупацiями Украiни (1921-1981 рр.) [Текст]. - Київ: Вид-во Олени Телiги, 1998. - 432с.
