СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ РЕФОРМАТСЬКИЙ
1 квітня – 160 років від дня народження
(1860 - 1934)
Видатний український учений-хімік, професор,відкривач методу
синтезу органічних Я-кислот (реакція
Реформатського),
що прославила Київський університет, автор наукових праць та підручника
«Початковий курс органічної хімії»
В органічній хімії є добра
традиція - вшановувати великих синтетиків присвоєнням їх імен відкритим ними
оригінальним реакціям. Ніхто поки що не прославив так кафедру органічної хімії
Київського університету, як професор С.М. Реформатський: його реакція визнана в
усьому світі, має десятки сучасних модифікацій, але залишається реакцією
Реформатського, бо є яскравим прикладом впливу видатного відкриття на розвиток
світової хімічної науки.
Ім'я Реформатського - це гордість України та кожного з нас. У колекції кафедри органічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка зберігаються препарати, синтезовані ним особисто. Ці субстанції не розклалися і зберегли саме ту структуру, яка позначена на їхніх етикетках, що підтверджено сучасними спектроскопічними методами. Ще й досі реакція Реформатського, відкрита понад 100 років тому, знаходить широке застосування для синтезу нових органічних сполук різних типів, у тому числі лікарських засобів.
Народився Сергій Миколайович 20 березня (за ст. ст.) 1860 р. у с. Борисоглібське Костромської губернії в родині сільського священика. Мати займалася домашнім господарством та вихованням дітей.
Початкову освіту С.М. Реформатський здобув у сільській школі, середню - в духовному училищі в Кінешмі та в Костромській духовній семінарії. 1878 р. за конкурсними іспитами Сергія Миколайовича прийняли на відділення природничих наук фізико-математичного факультету Казанського університету. Наставником його став один із видатних учнів О.М. Бутлерова - О.М. Зайцев. У його лабораторії Сергій Миколайович вивчав наукові підходи до синтезу органічних сполук, написав свої перші праці.
1882 р. він закінчив повний курс природничого відділення фізико-математичного факультету, здобув ступінь кандидата природничих наук і був нагороджений золотою медаллю за експериментальну роботу "Дослідження вуглеводню С10Н18". Того ж року Реформатського призначили доглядачем хімічного музею при лабораторії органічної хімії, а через два роки перевели на посаду асистента. Відтоді Сергій Миколайович не лише проводить наукові дослідження, а й керує роботою студентів. 1886 р. він складає іспит на звання магістра хімії, і молодого вченого обирають приват-доцентом. Роком пізніше у "Журналі російського фізико-хімічного товариства" і німецькому журналі "Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft" з'являється його коротке повідомлення "Новий синтез двохатомних одноосновних кислот з кетонів". Це було тільки початком. 1889 р. Реформатський захищає свою першу дисертацію "Насичені багатоатомні алкоголі" на здобуття вченого звання магістра хімії. У цей час рада Казанського університету направляє Сергія Миколайовича до Німеччини. Перший семестр він працює у Геттінгені, другий - у Гейдельберзі у відомого вченого В. Маєра, третій - у Лейпцигу у В. Освальда. За цей час Реформатський закінчив велику роботу "Дія суміші цинку та монохлороцтового естеру на кетони і альдегіди", що стала його докторською дисертацією та продовжила серію видатних праць під загальною назвою "Реакція Реформатського". Захист дисертації відбувся 1890 p. у Варшавському університеті. Одним з рецензентів Реформатського був професор Є.Є. Вагнер.
Усе подальше життя і наукова діяльність ученого пов'язані з Києвом, де він оселився, коли 1 січня 1891 р. його обрали на посаду завідувача кафедри органічної хімії університету Св. Володимира. Сергій Миколайович умів організувати наукову роботу, передати учням свої знання, виховати у них любов до науки. Наукову діяльність професора Реформатського можна умовно розділити на дві частини: 54 роботи Сергій Миколайович опублікував особисто і близько 100 праць виконано під його безпосереднім керівництвом. Двері лабораторії були відчинені для всіх, хто хотів працювати. 1932 р. на честь 50-річчя науково-педагогічної діяльності С.М. Реформатського лабораторії органічної хімії Київського університету присвоєно його ім'я.
Сергій Миколайович був талановитим лектором та видатним педагогом. Написаний ним оригінальний підручник "Початковий курс органічної хімії" витримав 16 видань загальним тиражем понад 200 тисяч примірників.
Історичні факти свідчать про інтенсивну організаторську діяльність Реформатського, що сприяла поширенню хімічних знань: він брав участь в організації Київського політехнічного інституту, заснував лабораторію органічної хімії на Київських вищих жіночих курсах, читав лекції у Київському медичному інституті та Київському фармацевтичному училищі. У тяжкі роки Першої світової війни Реформатський організував виробництво фармацевтичних препаратів для потреб фронту. Професор Реформатський у різні часи мав численні адміністративні обов'язки, наприклад, був деканом фізико-математичного факультету, директором Вищих жіночих курсів, членом Українського комітету хімізації; працював у Київському відділенні Менделєєвського хімічного товариства та Комітеті сприяння роботам над українським каучуком. 1928 р. С.М. Реформатського було обрано членом-кореспондентом Всесоюзної академії наук.
Помер видатний учений 28 липня 1934 р. у Києві, похований на Лук'янівському цвинтарі.
ЄВГЕН ЄВГЕНОВИЧ СЛУЦЬКИЙ
19 квітня – 140 років від дня народження
(1880 - 1948)
Економіст, математик,
професор, доктор фізико-математичних наук, автор наукових праць з економіки,
якого по праву можна назвати засновником економіко-математичного
моделювання в Україні.
Євген Слуцький – видатний економіст, математик і статист, один із
творців теорії випадкових функцій та нескінченних матриць, викладач вищих
навчальних закладів Києва й Москви, автор праць із теорії ймовірностей та
математичної статистики; дослідження окремих питань у структурі теорії
ймовірностей увійшли в аксіоматику А. М. Колмогорова (1903-1987), видатного
російського математика.
Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір "Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу” (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. 1915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю "До теорії збалансованого бюджету споживача”, яку лише 1963p. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв’язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.1915 опублікував італійською мовою в журналі "Giornale degli economisti” статтю "До теорії збалансованого бюджету споживача”, в якій уперше в світовій літературі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши граничні суб’єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача (в 1930-их роках ця стаття лягла в основу теорії попиту й споживання англійської школи математичних економістів); 1926 в "Записках соціально-економічного відділу УАН” у статті "Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки” Слуцький вперше виклав теорію так званої "праксеології”, тобто раціональних рішень при різних комбінаціях умов (в 1950-их роках ця теорія знайшла послідовників у Польщі − О. Лянґе, та серед інших західних економістів-кібернетиків). У 1926 Слуцький висунув нову тоді теорію границь стохастичних функцій, на підставі якої побудував математичну теорію циклів, що виникають з випадкових причин (статті про це опублікував 1937 в американському журналі "Econometrica”). Працюючи в Москві, написав ряд праць про економічні цикли в СРСР і за кордоном. Після розгрому Кон’юнктурного інституту і заборони вживати математичну статистику для аналізу радянської економіки, Слуцький вживав її й свою теорію випадкових циклів у застосуванні до геофізики, гідрології, метеорології, астрономії й біології, що зумовило перегляд способів статистичних доказів випадкових і періодичних циклічних закономірностей у цих науках у СРСР. В останній період свого життя Слуцький перейшов до чистої математики, опрацьовуючи такі теми, як аксіоматизація теорії імовірностей та частоти подій у послідовності незалежних вибірок, теорія неповної ґамма-функції та оберненої неповної бета-функції і т. д. В радянській математиці Слуцький вважався основоположником теорії випадкових функцій.
Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса, які виявили її в італійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Хікса "Вартість і капітал” (1939). У ній Хікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед порівняно з "неокласиками” і з Парето. Хоча Хікс і дізнався про статтю Слуцького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опубліковані в журналі "Economica” (1934), це не завадило йому визнати, що "теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці „Вартість і капітал"), належить, по суті, Слуцькому…”. Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економічної науки і, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 p. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцінку його теорії поведінки споживача.
1950 p. Аллен в журналі "Економетрика” опублікував нову статтю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали ве¬ликий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів. Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку основ праксеології. В "Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки”, що його було опубліковано українською і німецькою мовами, Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки − праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.
Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.
