27 березня світ святкує Міжнародний день театру. Це свято об’єднує мільйони людей, закоханих у театральну магію, де під світлом софітів народжуються справжні емоції. Театр пройшов довгий шлях від давніх ритуалів до сучасних вистав, ставши дієвою силою, що змінює суспільство.

     Мало хто знає, що у XIX столітті наше місто було справжнім центром українського театрального життя. Поки в інших містах мистецтво лише зароджувалося, Кременчук уже диктував театральну моду. Своєю культурною величчю ми завдячуємо Григорію Андрійовичу Ашкаренку - людині з невичерпною енергією, чий талант перетворив наше місто на осередок високого мистецтва.

     Народився Григорій Андрійович у Кременчуці в 1856 році. Він був не лише актором, а справжнім діячем культури: антрепренером, який організовував  гастролі і збирав театральні трупи; талановитим драматургом - писав власні п’єси та майстерно інсценував класику  від «Конотопської відьми» до «Ночі перед Різдвом».

     У 1880 році Ашкаренко у Кременчуці збирає професійну театральну трупу, до якої увійшли майбутні корифеї української сцени: Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий.

     У 1881 році трупа однією із перших почала ставити українські п’єси. Це був надзвичайно сміливий крок, адже на той час діяв Емський указ 1876 року, що забороняв українську мову. Але трупа Ашкаренка не побоялася кинути виклик забороні. Першою поставили п’єсу Івана Котляревського «Наталка-Полтавка». Успіх вистави був неймовірним. Актор Микола Садовський згадував, що глядачі зустрічали акторів «бурею оплесків і галасом таким, що весь театр трусився, немовби от-от розвалиться. Кожну пісню доводилося співати по декілька разів, У кінці спектаклю вітання перейшло в овацію...» . 

     У репертуарі були й інші вистави, зокрема п’єса Тараса Шевченка «Назар Стодоля», вперше була поставлена в Кременчуці у 1881 році. В ній Ашкаренко  блискуче зіграв роль Хоми Кичатого.

     Слава про кременчуцьку трупу швидко рознеслася Україною. Це була епоха, коли Кременчук гастролював по всій Україні, даруючи людям надію на те, що рідна культура жива. Завдяки цьому колективу український театр пережив друге народження. 

     Наше місто стало магнітом для талантів. Саме в Кременчуці глядачі мали змогу насолоджуватися грою таких майстрів, як М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий. Це перетворило місто на справжню театральну столицю, куди прагнули на гастролі найкращі колективи з усієї країни.

      Після розпаду першої трупи у 1882 році Ашкаренко не припинив творчу діяльність. Він  знову створює аматорську трупу у Кременчуці. Він не лише інсценував відомі твори, такі як «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка та «Ніч перед Різдвом» Гоголя, а й писав власні твори. Його драми порушували актуальні соціально-побутові та моральні питання. Разом із колегою Іваном Тогобочним він поставив п’єсу «Кого судити?» з піснями та танцями. Крім того, Ашкаренко продовжував акторську діяльність. У 1892 році він приєднався до трупи Г. Деркача, де блискуче зіграв ролі Возного у «Наталці-Полтавці», Шельменка у «Шельменко-денщику» та Прокопа у «Сватанні на Гончарівці», які стали еталонними для того часу. 

      Доля Григорія Ашкаренка склалася драматично. Він помер у 1922 році в Харкові, майже забутий тими, для кого працював усе життя. Але сьогодні, коли ми говоримо про ідентичність і силу українського духу, ми маємо пам'ятати ім'я людини, яка перетворила Кременчук на осередок культурного опору.

1.    Ашкаренко Григорій Андрійович //Ротач П. Полтавська Шевченкіана: Спроба обласної (крайової) шевченківської енциклопедії. У двох книгах.- Кн.1: А-К. – Полтава, 2005. – С.41

2.    Ашкаренко Григорій Андрійович// Українська літературна енциклопедія. В п’яти томах. – Т.1: А-Г. Київ, 1988. – С.103

3.    Билина Ю.   У 1770 роцi у Кременчуцi вже були театральнi вистави// Вiсник Кременчука. - 2007.-  №26. - 28 червня. - С.16

4.    Ляхова Ж. Перша українська вистава: до 400-річчя Кременчука // Кременчуцька зоря. – 1970. – 8 жовтня. - № 119. – С.3

5.    Малик М. Славні імена: [85 років від дня смерті Ашкаренка Григорія Андрійовича] // Край. – 2007. - №35. – С.21

6.    Північна А.   Театр-щасливчик,завжди потрiбний i наповнений// Вiсник Кременчука . - 1999.-25березня.-С.12

7.    Сергиевский А. «Конотопская ведьма» родилась в Кременчуге: Театральный ли наш город // Кременчуцький кур'ер. - 1998. – 20 сернпя. - С.8

8.    Сергиевский А. «Конотопская ведьма» родилась в Кременчуге 113 лет назад// Кремiнь . - 2002.- N 43.- 25 жовтня. - С.6

9.    Тарасова Л.   Театр мае право на життя?// Програма Плюс . - 2007.- № 25.- 22 червня. - С.7

10.    Юшко В.   Кременчук свого часу був визначним театральним мiстом// АVтограф . - 2004.-   17.- 22 квiтня. - С.42б

11.    Юшко В   Кременчук-театральне мiсто: З історії театру у місті // Iнформацiйний бюлетень . - 1996.- N40, 46. - 15 листопада.

12.    Юшко В. Не в Києві, не в Харкові, а в Кременчуці: до 115 річчя заснування нового українського театру // Перемога. – 196. – 16 листопада