27 серпня Феодосію Кириловичу Роговому-відомому українському письменникові, лауреатові Державної премії імені Тараса Шевченка, виповнилося б 100 років. Цією високою нагородою у лютому 1992 року, за кілька місяців до смерті письменника, був нагороджений його роман «Свято останнього млива», про який Олесь Гончар скаже: «Твори такого рівня не часто з’являються в українській літературі».

     Феодосій Роговий народився 27 серпня 1925 року в селі Пугачівка колишнього Градизького району на Полтавщині у звичайній селянській родині. Його дитинство припало на жахливі роки примусової колективізації та Голодомору, а юність — на Другу світову війну. Під час окупації юнака вивезли на примусові роботи до Німеччини, де він працював у шахтах Вестфалії. Повернувшись після війни, Феодосій Кирилович працював у колгоспі, рибальській артілі, був секретарем сільради, а з 1950 року викладав німецьку мову в Устимівській школі. У 1952–1957 роках він здобув вищу освіту в Харківському педагогічному інституті на факультеті іноземних мов.  

     У 1967 р. його запросили в редакцію обласної газети «Комсомолець Полтавщини»,  в якій працював до 1971 року, а потім повернувся в Устимівку, де оселилася сім’я після затоплення Пугачівки. Ще деякий час виконував обов’язки власного кореспондента «Комсомольця Полтавщини», а в 1975 році знову повернувся до вчительської праці. В Устимівці у вільний від основної роботи час Феодосій Кирилович наполегливо займається літературною працею.

     Літературною творчістю Феодосій Роговий почав займатися вже у зрілому віці. Він писав сатиричні вірші, новели, оповідання, публіцистику та нариси, які друкувалися в обласній та республіканській пресі, зокрема в журналах «Дніпро» і «Прапор». У 1973 році вийшла його перша книга — збірка оповідань «Провідини», що стала основою його головного твору — роману-епопеї «Свято останнього млива». Цей роман, якому судилася важка дорога до читача, став одкровенням про трагедію сіл, затоплених при будівництві Кременчуцької  ГЕС.

     Аналізуючи роман «Свято останнього млива», Іван Дзюба говорить, що Феодосій Роговий був одним з небагатьох, хто намагався розповісти про неї Україні: «Затоплено й знищено не просто сто тисяч гектарів родючих земель і розкішних луків, мальовничі плавні, – вигублено десятки стародавніх сіл серцевинної України, де дихала родова пам’ять і національні традиції; завдано тяжкої кривди ста тисячам селян-виселенців. Це була глуха, безмовна трагедія, похована за пропагандистською завісою гасел про дешеву електроенергію, піднесення економіки, поліпшення побуту селян, яких переселяють у кращі будинки і умовини… Цю трагедію, житейськими і духовними масштабами співмірну з Чорнобилем, було замовчано і забуто, забутою вона залишається й нині…»

     До кінця життя Феодосій Роговий сумував за рідним селом, що було насильно відібране у нього і його односельців у зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС, цим сумом пройняті сторінки його роману.

З початку 80-х років Феодосій Роговий хворів на ішемічну хворобу серця, яка й стала причиною його смерті. Не стало Феодосія Рогового 4 травня 1992 року. 

     Творчість Феодосія Рогового оцінена літературною премією ім. Андрія Головка за книгу «Поруки для батька» (1988) та Національною премією України ім. Тараса Шевченка за роман «Свято останнього млива» (1992).

     1.    Роговий Ф.  Грiх без прощення // Київ. - 1995. - №2-3. - С.15

     2.    Роговий Ф.К. Поруки для батька. Роман. Кн. 2. – Київ: Радянський письменник, 1988. – 278 с.

     3.    Роговий Ф.   Повiсть про Григора // Дзвiн . - 1998.-№4.-С.119

     4.    Роговий Ф.К.   Свято останнього млива : романи / Феодосій Роговий. - Київ : Університетське видавництво Пульсари, 2015. - 672 с.

     5.    Вітрич М.   Феодосій Роговий: "Моє життя - то творення любові" // Зоря Полтавщини. - 2015. - 20 листопада/20 листопада (№ 177/178). - С.   4

     6.    Віценя Л.  Феодосій Роговий: "В житті я не взяв жодної фальшивої ноти" // Зоря Полтавщини. - 2010. - 7 травня/9 травня (№ 69/71). - С.9

     7.    Губаренко В.   Феодосiй Роговий: "Мое життя - то творення любовi"// Зоря Полтавщини . - 2000.-14 липня. - С.4

     8.    Дзюба І.   Високо поцінований, і мало прочитаний: Двадцять п'ять років тому пішов із життя Феодосій Роговий // Березіль. - 2017. - № 4/6. - С. 144

     9.    Дзюба І.М.  Літературні портрети. Продовження : есеїстичні розвідки / Іван Дзюба. - Київ : Український письменник, 2015. - 800 с.

   10.    "Добрий день хай буде Вам..."Листи до Феодосія Рогового : [статті, рецензії, примітки] / [упоряд. Ю.Ф.Роговий]. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - 419 с.

   11.    Мелешко В. Феодосій Роговий як нагадування та приклад // Зоря Полтавщини. - 2015. - 18 Серпень/18 Серпень (№ 116/117). - С. 3

   12.    Роговий Ю.   Довга дорога до "Свята..."// Дзвiн . - 1995.-№5. - С.136

   13.    Ротач П.П.   І слово, і доля, і пам'ять... : статті, дослідження, спогади / Петро Ротач. - Полтава : Верстка, 2000. - 470 с.

   14.    Ротач П.  Колоски з лiтературноi ниви: Короткий лiтературний календар. - Полтава: Полтавський лiтератор,1999. – 559 с.