28 січня мало б виповнилося 100 років від дня народження Галини Миколаївни Пономарьової, ім'я якої назавжди вписане золотими літерами в історію Кременчука. ЇЇ внесок у розвиток освіти міста, її відданість педагогічній справі та безмежна любов до дітей зробили її справжньою легендою. Народилася Галина Миколаївна 8 жовтня 1925 року. Про своє безтурботне дитинство вона згадувала скупо, але вважала його по-своєму щасливим. Звичайна сім’я, типова для багатьох на той час біографія: школа, піонерія, комсомол. Навчалася в середній школі №9 міста Кременчука, закінчити яку завадила війна. Їй рано довелося стати дорослою. Уже на другий день батька мобілізували до діючої армії. І залишилися вони удвох з мамою, чекаючи звісток з фронту.
На самому початку війни 16-річна Галина разом із своїми однокласниками виконувала доручення дорослих. Одного дня вони отримали доручення взяти участь у переобладнанні шкільного приміщення у військовий госпіталь. Через декілька днів – нове завдання: допомогти колгоспникам хутора Малики, поблизу Галещини, у збиранні овочів. Коли з середини липня 1941 року місто терпіло нальоти німецької авіації – разом з дорослими брали участь у евакуації матеріальних цінностей.
Коли після запеклих боїв радянські війська залишили місто. Галина разом з іншими почала вести підпільну роботу: допомагала військовополоненим тікати з табору смерті і переховувала їх, розповсюджували військові зведення про події на фронті і розклеювали їх ночами. За дії у підпіллі Галина Миколаївна нагороджена медаллю «За відвагу», орденом «Вітчизняної Війни ІІ ступеня» та багатьма медалями.
Після визволення Кременчука Галина Пономарьова працювала різноробочою в артелі ім. Крупської, розчищала величезні завали на вулицях, відбудовувала місто. У 1944 році здійснилася її мрія – дівчина вступила до Харківського університету на філологічний факультет. Поєднуючи навчання з активною громадською діяльністю, Галина отримала диплом викладача української мови і літератури з відзнакою. Призначення було в сільську школу в Головачі під Полтавою. Тут вона пройшла добру професійну і життєву школу, ще більше загартувала свій характер. Через три роки повернулася у рідний Кременчук, де працювала вчителем, завучем, заступником директора в різних школах.
З 1966 року життя Галини Миколаївни було нерозривно пов'язане зі школою №5, директором якої вона була понад двадцять років. За цей час школа стала не просто навчальним закладом, а справжнім осередком знань, культури та виховання. Під її керівництвом школа випустила не одне покоління талановитих учнів, які досягли успіхів у різних сферах життя. Галина Пономарьова була не просто директором, а й мудрою наставницею, яка вкладала душу в кожного учня. Вона створила в школі атмосферу доброзичливості, взаємоповаги та творчості. Її педагогічні методики були новаторськими для свого часу і стали зразком для багатьох вчителів.
Цій надзвичайно активній і небайдужій людині завжди вистачало часу займатися не тільки проблемами рідного колективу, а й бути в центрі громадського життя міста. Навіть після виходу на пенсію Галина Миколаївна продовжувала активно працювати. Сімнадцять років вона очолювала раду ветеранів Автозаводського району Кременчука, віддаючи свої знання і досвід молодшому поколінню.
За свою багаторічну плідну педагогічну діяльність Галина Пономарьова була удостоєна високого звання «Герой Соціалістичної Праці» та нагороджена багатьма орденами і медалями. А 1987 року її було удостоєно високого звання «Почесний громадянин Кременчука» – найвищої відзнаки, яку місто може дати своїм найвидатнішим мешканцям.
Галина Пономарьова померла 8 січня 2006 року. Але пам'ять про неї живе в серцях тисяч кременчужан, яких вона виховала і надихнула.
Детальніше про життєвий шлях Г.М. Пономарьової можна прочитати у наступних публікаціях:
1. Коноваленко В. Випробування долi - на тендiтнi жiночi плечi // Панорама. - 2005. - № 23. – 17 лист. - С.18
2. Обревко Л. Висока відзнака за подвиг, за труд: Галині Миколаївнв Пономарьовій присвоєно звання «Почесний громадянин міста» / інтерв’ю з Г.М. Пономарьовою // Кременчуцька зоря. – 1987. – 26 вересня. – С.2
3. Пiшла з життя Галина Миколаївна Пономарьова, Почесна громадянка Кременчука, ветеран антифашистського пiдпiлля, педагог та активна учасниця громадського життя мiста // Телеграфъ.- 2006. - № 31.- 3 серпня. - С.3
4. Почесні громадяни міста Кременчука / О.І.Осташко, А.М. Лушакова, О.П. Шаблій. – Кременчук: Вид-во «Кременчук», 2005. – 457 с.1
5. "Цього забути не можливо", - день визволення згадує голова Автозаводської ради ветеранiв Кременчука Галина Миколаївна Пономарьова // АVтограф. - 2003. - №39. - 25 вересня. - С.6
6. Чайка А.М. Кременчук вiтає свого почесного громадянина // Вiсник Кременчука . - 2000. - №7. - 27сiчня. – С.2
