Полтавську капелу бандуристів під керівництвом Володимира Кабачка було організовано у 1925 році. Митець народився в селі Петрівцях нині Миргородського району. З п’яти років жив у Полтаві й уже 7-річним хлопчиком співав у архієрейському хорі, де отримав перші знання з тромбона у місцевому музучилищі.

     Протягом 1913-1917 рр. навчався в консерваторії по класу контрабаса, а потім повернувся до Полтави, став регентом собору, викладав спів у школах. У цей час він захопився грою на бандурі й за короткий час створив і зробив високопрофесійним колектив бандуристів.

     Популярність капели зростала, стали частими гастролі по країні. Але у 1934 році її керівника заарештували за доносом. Звільнившись через три місяці, до колективу він уже не повернувся, а невдовзі залишив Полтаву та знайшов роботу в у Великому драматичному театрі. Там же закоханий в українське мистецтво подвижник організував хорову капелу й капелу бандуристів.

    Та у 1937 році він був знову заарештований і понад 6 років провів на Колимі. Після звільнення виступав як соліст-бандурист у концертах Ташкентської філармонії, а переїхавши у 1944 році до Києва, віддав себе справі виховання мистецької молоді.

     Володимир Кабачок виховав понад п’ятдесят професійних бандуристів, створив два широковідомі жіночі тріо бандуристок. Прославився і як віртуозний виконавець українських народних дум та пісень.

     У різні роки з капелою виступали українські провідні майстри вокалу − Діана Петриненко, Анатолій Солов’яненко, Дмитро Гнатюк, Марія Стеф’юк, Ольга Басистюк та інші.

     Хоровий спів у супроводі ніжно-сріблястого тембру бандур, театралізація кожної пісні створюють незабутнє видовище, полонять серця і душі всіх, хто хоч раз торкнувся джерел української пісні у виконанні цього колективу.