21 грудня 2024 року виповниться 75 років, як було відкрито у Кременчуці рух по новозбудованому мосту через Дніпро.
А починалась історія мосту ще у 70-х роках ХІХ століття. До цього спонукало будівництво залізниці, мережа якої тоді в Росії стрімко розвивалася. Проєкт споруди розробив, військовий інженер-полковник, мостобудівник Аманд Струве. Однак той, перший, міст був одноярусний – і поїзди, і підводи (як основний вид «сухопутного» транспорту) рухалися на одному рівні. Міст мав довжину 1 км, по центру рухалися поїзди, по узбіччю, під час перерв у русі потягів – гужовий транспорт. Обабіч мосту розташовувались пішохідні доріжки з поручнями. Опорами для мосту служили 10 міцних «биків», виготовлених із кременчуцького рожево-сірого граніту. Події російської революції та громадянської війни надовго перервали рух через Дніпро, а відновили міст лише наприкінці 20-х. 
Під час Другої Світової війни відступ Радянської Армії супроводжувався підривом усіх дніпровських переправ. Серйозно постраждав і Крюківський міст. Німці навіть не намагалися його відновити, спорудивши неподалік понтонну переправу, яку підірвали, коли вже відступали самі. Спорудили міст руками військовополонених, здебільшого тих, які утримувалися в концтаборі на території колишньої дзеркальної фабрики. Взимку 1941–1942 роках у 40-градусний мороз військовополонені спеціальними пристроями – «бабами», забивали у дно Дніпра дубові палі (дуб у воді не гниє, а навпаки - міцнішає). На цих палях потім відливали з цементу «бики»-опори. Навесні 1942 року об’єкт відкрили для руху, але служив він недовго: під час весняної повені вода залила міст, що виявився низькуватим. 
У вересні 1943 року, відступаючи з Кременчука, нацисти підірвали все на своєму шляху. Вибухівкою був пошкоджений і залізничний міст через Дніпро – зруйновано частину мосту над руслом Дніпра ближче до правого берега.
За наказом командування 2-го Українського Фронту з 8 грудня 1943 року бійці 47-ї бригади розпочали зводити тимчасовий дерев’яний міст на 50 – 60 метрів вище за течією від пошкодженого. Роботи завершили за 93 дні, і 21 травня 1944 року цим мостом дуже повільно, щоб не розгойдати, рушили перші залізничні ешелони з військовою технікою та боєприпасами. Міст рипів, але свій експлуатаційний період витримав.
Скінчилась Друга світова війна. Кременчук, немов птах Фенікс, почав відроджуватися з руїн. Терміново необхідно було відновити сполучення Крюків – Кременчук.
У 1946 році почалася капітальна відбудова мосту через Дніпро в місті Кременчук. Відновленням займався тоді мостобудівний завод, який згодом став автозаводом («АвтоКрАЗ»).
Спочатку перевірили увесь старий міст від берега до берега - чи не залишилось якогось вибухового пристрою, мін чи снарядів. Ліквідували завали, розчистили русло Дніпра, виготовили додаткові наземні опори з вежами обабіч Дніпра, продовжили спуски, що збільшило і довжину мосту. Експерти визнали дореволюційні бики дуже міцними й здатними витримати велике навантаження, тому на них були встановлені двоповерхові конструкції ферм, які виготовив Дніпропетровський (тепер м. Дніпро) мостовий завод, у Чехословаччині зробили елементи підйомної частини для пропускання під мостом великогабаритних суден. Максимальна висота мостових конструкцій 27 метрів.
Відновлювальні роботи тривали два роки, працювало близько трьох тисяч робітників.
21 грудня 1949 року було урочисто відкрито двоярусний міст через Дніпро. Назвали міст «Крюківським». Це було загальнонародне свято – з прапорами, транспарантами, музикою, все місто зібралося заради цієї хвилюючої події. На станції Крюків-на-Дніпрі відбувся мітинг з нагоди відкриття нового мосту. 
На сьогодні унікальний міст поєднує в собі кілька функціоналів: пішохідний, автомобільний, залізничний. І хоча він не розвідний, але має підйомну частину для проходу пароплавів, великих судів висотою до 9,8 метра. Дві смуги автомобільного руху пропускають за добу близько 3000 тисяч автівок. Хрестові перетини, «золота арка», діагональні ритми реї на фермах є зразком міцності й краси, котрі зустрічаються в Ейфелевій вежі в Парижі.
Мереживна інженерна конструкція стала прикрасою і символом міста.
Більше про історію Крюківського мосту читайте тут:
1. Бойко О. Мій Кременчук: легенди, історія, сучасність в картинах/ Оксана Бойко. – Кременчук: Бітарт, 2022. – 283 с.
2. Булашев О. Мосту пора на пенсію [Крюковському мосту - 60, или Все о паромах, переправах и мостах Кременчуга] // Телеграф. –2009. - 14-20 грудня (№ 51). - С.10
3. Булашев, О. Новий міст через Дніпро обіцяють звести на рік раніше, ніж планували : [про долю Крюківського мосту]// Кременчуцька газета. - 2022. - 10-17 лютого (№ 6). - С.2
4. Данилова І. Доля трьох мостів // Кременчуцька Панорама. – 2013. – № 5. – 31 січня. – С. 16
5. Курилов О. Крюкiвський мiст - третя спроба розпочати будiвництво // Вiсник Кременчука. - 2000. - № 5. - С.3
6. Потапенко П. Кременчук. Три мости через Дніпро та їхня доля 1872-1949 рр. – Кременчук: Про-Графіка, 2011. – 40с.
7. Скальська М. Крюківському мосту - 60! // Програма Плюс. - 2009. – 14-20 грудня (№ 51). - С.5
8. Чугуївець О. Містична історія Крюківського мосту [при будівництві мосту інженер Струве використав старовинні масонські закляття] // АВТОГРАФ. - 2016. - 22 вересня (№ 38). - С. 6.
