Цього року відзначають дві дати: 70 років з часу створення в Кременчуці при Палаці культури автомобільного заводу народного хору та 100-річчя з дня народження його художнього керівника - Павла Федоровича Оченаша. У далекому 1949 році при клубі заводу мостових конструкцій, на базі якого згодом виросло потужне підприємство - АвтоКраЗ, зусиллями ентузіастів був створений жіночий хор. Очолив колектив знавець і любитель української народної пісні М.М. Матвєєв. Також при клубі був створений і духовий оркестр, і організований драматичний колектив; і крихітний клуб не міг задовольнити усі потреби. Тоді було прийняте рішення побудувати Палац культури. 7 листопада 1952 р. відбулося його відкриття. В цей час працювати до Палацу культури прийшов Павло Федорович Оченаш. Починав артистом, диригентом, баяністом, а в 1954 році став художнім керівником самодіяльного хору. З цим призначенням почалася нова сторінка в його житті.
Під керівництвом Оченаша хор досяг значних успіхів. Хоровій роботі він присвячував не лише весь вільний час – він віддавав їй свою душу. Павло Федорович спрямував зусилля на підбір голосів, зовсім іншу побудову їх співзвуччя. Переглянули репертуар, запросили нових учасників, почали ретельно вивчати особливості виконання народних пісень. П.Ф. Оченаш виїжджав до Києва для зустрічі з Г.Г. Верьовкою, яка мала вирішальне значення для формування колективу.
І ось перший виступ. Не передати словами того хвилювання, яке охопило хористів. Та концерт пройшов вдало. Це окрилило колектив, дало змогу повірити в свої сили.
Минав час змінювалися люди, хор поповнювався усе новими й новими учасниками. Саме з народного хору Палацу культури КрАЗ почала свій творчий шлях Раїса Кириченко - берегиня української пісні. Одного разу колектив приїхав із концертом у село Землянки Глобинського району, де жила і працювала в колгоспі звичайна дівчина Раїса. Павло Оченаш, почувши спів землячки, запросив її до свого колективу, він розгледів у ній справжній, непідкупний талант. Потім доля розвела вчителя і його ученицю.
Йшли роки, аматори відточували свою майстерність, часто виступали з концертами у Кременчуці, Полтаві та райцентрах. У репертуарі хористів налічувалося щонайменше 100 народних пісень. Їх Павло Федорович збирав буквально по крихтах – він їздив селами й вивчав народний фольклор, якому потім навчав учасників свого колективу. Згодом хор на чолі з його керівником став настільки популярним, що у 1956 році колективу за заслуги в народному мистецтві присвоїли почесне звання «Самодіяльний народний колектив». Таке визнання окрилило Павла Оченаша, і він присвятив цій справі ще більше енергії та натхнення. Вже в 1964 році хор отримав першу нагороду - ювілейну медаль на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. У 1967 році на оглядах-конкурсах народного мистецтва, які проходили по всій країні кременчуцький хор посідав лише призові місця.
Слава кременчуцьких майстрів народної пісні досить швидко вийшла за межі Полтавщини, а незабаром і України. Було багато поїздок не тільки містами і селами України. Виступали в Молдові, Чехословаччині, Польщі, в багатьох містах тодішнього Радянського Союзу. На запрошення керівництва Великотирновського округу колектив виїжджав до Болгарії. Хор неодноразово ставав дипломантом Всесоюзних та лауреатом республіканських фестивалів народної творчості. У 1995 році колектив посів перше місце на І Всеукраїнському конкурсі хорових колективів у Києві «Український народний спів».
Крім керівництва хором, Оченаш був талановитим композитором-пісняром. Його пісні «АвтоКрАЗ», «Зоря ранкова», «Розквітай, Україно» та інші стали популярними не лише у Кременчуці, а й далеко за його межами.
Як доказ за сумлінну працю, у 1967 році Павлу Федоровичу Оченашу присвоюють звання «Заслужений працівник культури». Кременчужани його поважали, до нього прислухались, у нього вчились. Але в 1984 році невтомне серце зупинилось.
Колектив очолив молодий здібний диригент Микола Григорович Карапузь. Багато зусиль він доклав до того, щоб не розгубити здобутків Павла Федоровича Оченаша. І це йому вдалося – хор продовжив творче життя й отримав почесне звання «ім. П.Ф. Оченаша»
Павло Федорович Оченаш був видатним музичним діячем, який зробив значний внесок у розвиток хорового співу Кременчуці. Його хор був одним з найкращих самодіяльних колективів України, а його пісні залишаються популярними й сьогодні.
1. Апрелєва Т. Пам’ять про Оченаша // Кременчуцька панорама. – 2012. – 6 грудня (№49). – С.16
2. Апрелєва Т. Його пісні цілющі, як молитва [22 вересня на будівлі ПК "КрАЗ" відкрили меморіальну дошку Заслуженому працівнику культури України Павлу Оченашу] //Кременчуцька панорама. - 2013. - 26 вересня (№ 39). - С. 17
3. Булигін Б. Щира пісня українська // Кременчуцька зоря. – 1990. – 11 січня (№5). – С.4
4. Волніна О. Народному хору ім. Павла Оченаша - 60! [Палац культури "КрАЗ"] // Для дому і сім'ї. - 2015. - 1-8 жовтня (№ 40). - С. 6
5. Карапузь М. 40 років Народному хору // Кременчуцька зоря. – 1989. – 16 грудня (№152). – С.4
6. Маслій-Рябенко Н.С. Небесний хор Павла Оченаша : [спогади] / Надія Маслій-Рябенко. - Кременчук : [НОВАБУК], 2022. - 19 c.
7. Скрипачова I. Пiсня - душа народу // Програма Плюс. - 2004. - №50. - 10 грудня. - С.6
8. У Кременчуці вшанують Павла Оченаша [Заслужений працівник культури керівник Народного хору ПК "КрАЗ"] // Автограф. - 2013. - 28 березня-4 квітня (№ 13). - C. 4
9. Хор у чудовiй формi. Не вистачае меценатiв // Вiсник Кременчука. - 1999. – 23 грудня. - С.15
