165 років тому у нашому місті було засновано перший садовий заклад «Садовое заведение К. Рамм в Кременчуге». Свого часу це було успішне і відоме не лише в Полтавській губернії, але й за кордоном господарство, яке знаходилося в Крюкові на хуторі «Любимівка» та займалося вирощуванням і постачанням якісного посадкового матеріалу: саджанців декоративних і плодових дерев та кущів, овочевих культур, квіткового насіння, кімнатних та оранжерейних рослин.
Історія компанії розпочалася в 1859 році, коли німецький переселенець із Любека, художній садівник за фахом, Карл Рамм разом зі своїм братом Фрідріхом відкрили садівничу фірму. Через 15 років наполегливої праці компанія Карла Рамма стала відомим брендом, а її продукція з'явилася у багатьох спеціалізованих каталогах та наукових виданнях.
Після раптової смерті Рамма в 1874 році, його вдова Матильда Рамм вийшла заміж за власника садівничої фірми в Ризі Карла Бера, який гідно продовжив справу К. Рамма, підтримуючи авторитетний рівень Кременчука як одного із важливих центрів садівництва.
На 1892 рік розсадники садівництва Бера ще знаходились у Крюкові. А у 1898 році Карл Іванович придбав нову ділянку площею 30 десятин на лівому березі Дніпра, на хуторі Павлівка, поблизу с. Піщане. В помісті він спорудив теплиці, ґрунтові та пакувальні сараї, різні господарчі будівлі, водонапірну башту, двоповерховий житловий будинок – контору. За 20 років площу розсадника Бер збільшив удвічі.
Продукція садового закладу Бера неодноразово відзначалася вищими державними нагородами завдяки своїй високій якості, а репутація солідного та відповідального закладу значно збільшувала кількість замовлень.
Садове господарство щороку видавало декілька каталогів продукції. Кількість видів рослин справді вражала, лише фруктових дерев: яблунь, груш, слив, вишень — було 225 сортів, декоративних — близько 60 сортів, овочевих культур — понад 240 сортів, також близько 44 видів лікарських рослин. І це далеко не повний список.
Помер Карл Іванович у 1916 році, а господарство успадкував його син Павло. Після революційного перевороту 1917 року та націоналізації садового закладу Павло Карлович працював спеціалістом із садівництва та насінництва у Кременчуцькому земельному відділі до 1930 року.
Павло Бер помер у 1940 році. Це був кінець династії Берів-садівників.
Під час Великої Вітчизняної війни підприємство практично повністю було знищено німецькими окупантами, але потім відновилося і зайняло своє місце серед найбільших спеціалізованих розсадників садових та декоративних культур.
Список використаної літератури:
1. Артеменко Л. Карл Бер і 100 сортів яблунь. [проект "Життя чудових кременчужан"] // Кременчуцький телеграф. - 2014. - 10-17 липня (№ 28). - С.23
2. Артеменко Л. Таємниця старого будинку. [Садове господарство німця Карла Бера] // Телеграф. - 2009. - 10-16 серпня (№ 33). - С.10
3. Кременчуг : любимый город. - [Сумы] : [Университетская книга], 2019. - 495 с.
4. Музиченко Н.В. Садовому закладу К.І. Бера в Кременчуці – 150 років // Світ довкілля. – Кременчук: СПД Олексієнко В.В., 2009. – вип.12. – березень. – С.28 – 32.
5. Музиченко Н.В. Із історії садівництва в Кременчуці // Світ довкілля. - Кременчук:СП ТОВ «Християнська Зоря», 2011.- вип.19. – вересень. - С.24-28
6. Музиченко Н.В. Першому садовому закладу в Кременчуці – 155 років // Світ довкілля. – Кременчук: Християнська Зоря., 2014. – вип.28. - вересень. – С.11 – 15.
