30 червня мало б виповнитися 110 років видатному вченому, конструктору та творцю ракетної і космічної техніки, академіку АН СРСР Володимиру Миколайовичу Челомею. Ім’я вченого нерозривно пов’язане з Україною: тут він прожив дитячі та юнацькі роки, здобув освіту, здійснив перші кроки в науковій і трудовій діяльності, а також співпрацював з українськими розробниками при створенні ракетних систем у 1970-х роках. За радянських часів про справжнє значення та роль В. М. Челомея у прогресі науки і техніки знало дуже небагато людей, адже він був одним із головних творців радянського «ядерного щита». Під його керівництвом були створені майже всі крилаті ракети для військово-морського флоту, балістичні ракети для підводних човнів, багатоступінчаті міжконтинентальні балістичні ракети, антиракети та прототипи супутників-винищувачів, здатні маневрувати на навколоземних орбітах та знищувати ворожі космічні апарати. Навіть державні нагороди присуджувалися науковцеві закритими указами. Лише після розвалу Радянського Союзу світу почала відкриватися видатна багатогранними талантами, неординарна людина.
Володимир Миколайович Челомей народився 30 червня 1914 року у містечку Сідлець (сучасна Польща) у родині вчителів. Невдовзі розпочалася Перша світова війна. Аби втекти від бойових дій родина Челомеїв переїхала до Полтави, де мешкала більшість їхніх родичів. Тож дитинство малого Володі пройшло саме у Полтаві. Вони оселилися на Келінському проспекті (тепер – проспект Віталія Грицаєнка) у будинку, який на початку 1880 років збудувала сестра Миколи Гоголя. Відтак родина Челомеїв жила в одному будинку із нащадками Гоголя та Пушкіна – Данилевськими і Биковими. Як визнавав сам Володимир Миколайович, таке оточення значною мірою вплинуло на його виховання і формування характеру: з дитинства йому була привита любов до іноземних мов, гри на фортепіано, вишуканість в одязі та манерах.
Підрісши, Володя Челомей став учнем полтавської семирічної трудової школи №10, в якій навчався у 1922-1926 роках. У 1926 році родина Челомеїв переїжджає до Києва, де Володя продовжує навчатися у семирічній трудовій школі.
Юнак захопився конструюванням, майстрував моделі автомобілів, літаків, розробляв різноманітні головоломки. Багато читав книг з фізики, історії техніки. Дещо пізніше, у 14 років, Володимир здивував батьків тим, що сам змайстрував фотоапарат і сфотографував їх. Якість фотографій вийшла не гіршою, ніж у справжнього фотоапарата заводського виробництва.
У 1927 році, закінчивши семирічну трудову школу, Володимир вступає у Київський автомобільний технікум. Це рішення сина не було несподіваним для його батьків. Вони давно помітили його схильність до техніки. Після закінчення автомобільного технікуму у 1932 році він стає студентом авіаційного факультету Київського політехнічного інституту (КПІ). Вибір КПІ для майбутнього конструктора був свідомим і омріяним, адже тут сформувалася знаменита київська авіаційна школа.
Учився він блискуче. Улюблена дисципліна — механіка, й особливо її розділ «Теорія коливань», стане його захопленням на все життя. Паралельно з навчанням в інституті Володимир Челомей слухав лекції таких видатних науковців як академіки Української АН Дмитро Граве та Михайло Кравчук. Успішне навчання дало свої плоди. Виконуючи на другому курсі домашню роботу з теплового розрахунку авіаційного двигуна, 19-річний Челомей застосував власний метод розрахунку, використавши векторне обчислення. Працю опублікували в «Трудах КАИ» у 1936 році. Одержав за неї гонорар, якого вистачило для купівлі обновки для мами – габардинового пальто. Всього за час навчання він опублікував 20 наукових статей. Свої знання, особливо з теорії коливань, майбутній конструктор застосовує на практиці. У 1937 році, на рік раніше від однокурсників, Володимир Челомей отримує диплом інженера з відзнакою. Його запрошують в Інститут математики АН УРСР у Києві, де він працює над темою «Динамічна стійкість пружних систем». У 1939 році захистив кандидатську дисертацію з коливань в авіаційних конструкціях.
У 1940 році разом із найкращими молодими вченими СРСР його приймають у спеціальну докторантуру при АН СРСР. 26-річний Володимир Челомей – наймолодший у цій півсотні обраних. На початку червня 1941 року захистив докторську, але затвердження у Вищій атестаційній комісії зірвала війна.
З початку війни Володимир Миколайович працює в Центральному інституті авіаційного моторобудівництва імені П. І. Баранова (ЦІАМ) на посаді начальника групи реактивних двигунів і реалізує свою давню ідею — створення пульсового повітрянореактивного двигуна. Йому було доручено справу, яка і вивела його на головний шлях: він став ракетником.
Талант Володимира Челомея випереджав свій час. Його проєкти (наприклад, експедиція на Марс) наближали людство до омріяної мети – виходу в позаземні галактики.
У 1980 році було завершено розроблення автоматичної станції «Алмаз» з радіолокатором на борту. Станція не мала аналогів у світі. Запуск аналогічної станції цього класу було здійснено лише 1987 року під назвою «Космос-1970». Згодом американські фахівці визнали: якби програмою висадки на Місяць керував Челомей, радянські космонавти раніше за них здійснили би прогулянку поверхнею природного супутника Землі.
Заслуги Володимира Миколайлвича не вичерпуються лише зміцненням оборони країни. Через створення нових оборонних систем відбувся величезний вплив на загальний технічний прогрес. Розробки нових технологій у машинобудуванні, енергетиці, матеріалознавстві, багатьох інших галузях промисловості дали вагомі результати і для виробництва цивільної продукції.
Володимира Челомея не стало 8 грудня 1984 року. Він пішов із життя повний ідей і творчих планів. Його останні космічні ідеї були реалізовані вже без нього. Багато космічних проєктів ученого використовуються й донині.
Література:
1. Грабовський С. Генії проти ідіотів: алгоритми української історії / Сергій Грабовський. - Київ : Видавничий дім "Стилос", 2019. - 446 с.
2. Згуровський М.З. Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. - Київ: НТУУ "КПІ", 2016. - 396 с.
3. Осипчук І. «Свою першу книгу Володимир Челомей написав на другому курсі Київського авіаційного інституту. За гонорар купив мамі габардинове пальто» // Зоря Полтавщини. - 2015. - 3 лютого/3 лютого (№ 15/16). - С. 4
4. Пістоленко І.О. З плеяди першопрохiдцiв космосу. В.М. Челомей (1914 - 1984) // 100-рiччя Полтавського краєзнавчого музею: Матерiали ювiлейної наукової конференцiї. Ч. 3. – Полтава, 1991. - С.65
