На перетині вулиць Перемоги та Ігоря Сердюка знаходиться одна з найстаріших будівель у Кременчуці, яка має дуже цікаву історію…
З 1900 року тут розміщувалося Кременчуцьке відділення Державного банку. Та фінансове життя в нашому місті зародилося задовго до будівництва приміщення банку.
На кінець ХІХ століття рівень промислового виробництва і торговельні обороти у Кременчуці зросли настільки, що вже існуючі два банки не забезпечували їх фінансові запити. Крім того, в місті наполегливо ширилися чутки, що, ніби-то Управління Харківсько-Миколаївської залізниці, яке розміщалося у Кременчуці, через відсутність контори Держбанку буде переведено в інше місто, де така контора є. А це в економічному плані могло спричинити місту серйозний збиток. Тому міська дума на засіданні 12 листопада 1881 року прийняла рішення порушити клопотання про відкриття у Кременчуці контори Державного банку. Міська управа була згодна віддати банку другий поверх, повітових Присутствених місць, на першому поверсі якого знаходилося казначейство.
У 1882 році Кременчук отримав дозвіл міністра фінансів на відкриття у місті відділення Держбанку, яке почало працювати 16 серпня 1883 року. Першим керуючим відділенням став кандидат комерції В. Козлов.
Кременчуцьке відділення відігравало провідну роль у фінансовому житті міста, відзначаючись стабільністю та нарощуванням оборотів. Крім того, банк займався і благодійністю. Наприклад, було засновано стипендію для кращих учнів Кременчуцького 4-класного міського училища.
Банківські операції спочатку здійснювалися у найманому будинку Макшеєва по вул. Єкатерининській (тепер вул. Соборна), потім у будинку Ставицького. Але відомство прагнуло, щоб його відділення і контори по всій імперії розміщувалися у власних будівлях.
1892 року правління Кременчуцького відділення банку звертається до міської управи з проханням виділити землю для спорудження власного будинку. Впродовж трьох років міська влада пропонує п'ять ділянок в різних районах Кременчука. Але керуючий хотів будувати в одному-єдиному місці – на Соборній площі (площа Перемоги), на перетині вул. Київської (вул. Перемоги) та Петровської (вул. Соборна). Його прагнення суперечило чинному будівельному законодавству, згідно з яким зводити споруди в районі Соборного храму заборонялося. Будівництво цієї споруди не схвалили священники Успенського собору. Вони затіяли багаторічну, але безплідну боротьбу за збереження площі. В цій боротьбі перемогли гроші. У 1896 році після довгих перемовин міська дума таки виділила бажану ділянку під будівництво, яке тривало майже чотири роки.
Банк будувався із цегли одного із заводів с. Кривуші, яким володів Щелкунов. За словами історика-краєзнавця А. М. Лушакової, в той час будували не окремий дім, а цілу садибу з флігелями для квартир службовців банку, численними господарськими спорудами, сараями, конюшнями. Все це було відокремлено кам’яною глухою огорожею з в’їздними воротами. До речі, майже все це збереглося до наших днів.
Вже у 1900 році в новому приміщенні банк розпочав свою роботу. Банківська будівля ні своїм місцем розташування, ні зовнішнім виглядом не вписувалася в ансамбль будівель початку XIX століття.
Майже за увесь час свого існування будівля використвувалась як фінансова установа, за винятком найперших років радянської влади, коли банківська система була зруйнована по всій країні.
З 1930-х років тут розміщувалося Кременчуцьке відділення Промбанку СРСР. Лише під час нацистської окупації тут розміщувалося офіцерське казино. Будинок горів у 1943 році. Під час відступу німецьких окупантів його було значно пошкоджено. Відновили у 1945-1947 роках із максимальним збереженням початкового вигляду. З 1991 року в ньому розміщувався «Укрсоцбанк».
За свою історію Кременчуцьке відділення Держбанку пережило кілька переїздів і пожеж. Зараз будівля банку - одна з небагатьох уцілілих після воєнної руйнації в місті.
У 1988 році будинок оголосили пам’ятником архітектури місцевого значення. Тож головне для нас – зберегти будівлю що має історичну цінність та охороняти від невпинного впливу часу.
