Микола Пилипович Чередій народився 20 листопада 1927 року в селі Павлиш на Кіровоградщині у багатодітній селянській родині. До початку Другої світової війни встиг закінчити шість класів Павлишської школи. Після звільнення юнак вступає  до школи фабрично-заводського навчання №4, яка розташовувалася поряд з Крюківським вагонобудівним заводом (КВБЗ). 
     Здобувши професію тесляра він стає працівником цього заводу. Та в цей час закінчилася відбудова чавунно-ливарного цеху і завод потребував спеціалістів з чавунного литва. То ж Чередій згодився перевчитися на ливарника. Короткотермінові курси ливарників він проходив на заводі ім. Сталіна (тепер завод шляхових машин) у Кременчуці.
По закінченню навчання 24 травня 1945 року Микола Пилипович починає працювати в чавунно-ливарному цеху КВБЗ. В цьому цеху він пропрацював до виходу на пенсію у 1978 році.  Був формувальником, шихтувальником, заливником, стержневиком.
     Він володів усіма спеціальностями, пов’язаними з литвом, досконало знав технологію чавунного, кольорового, сталевого литва. І впродовж життя наполегливо вчився. Неодноразово  виїжджав у відрядження на різні підприємства країни, де знайомився з кращим досвідом своїх колег. І сам охоче ділився досвідом з колегами.
     У 1950 році Чередій призначається майстром, а 1968 року старшим майстром чавунно-ливарного цеху. Дільниця, яку очолював Микола Пилипович, незмінно була серед кращих не лише на КВБЗ, але й у галузі.
Одним з перших Чередій отримав звання ударника комуністичної праці.
     За визначні досягнення у виконанні завдань семирічного плану та високі  техніко-економічні показники у роботі Президія Верховної Ради СРСР у 1966 році присвоїла звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» майстрові дільниці сталевого литва ливарного цеху Крюківського вагонобудівного заводу Чередію Миколі Пилиповичу.
     Впродовж свого життя брав активну участь у громадсько-політичному житті міста. В 1966-1967 роках був депутатом Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих. У 1966 році обирається делегатом ХХІІІ з’їзду КПРС від Полтавської обласної організації, в 1968 році – делегатом XIV з’їзду профспілок СРСР. Впродовж багаторічної праці на заводі за успіхи в роботі неодноразово відзначався різними заохоченнями та подяками, його портрет незмінно прикрашав заводську, міську та обласну Дошки пошани як кращого майстра.
     В Кременчуці в парку Миру на Алеї Героїв Праці увіковічено його ім’я.

1.Герої землі Полтавської: довідник: у 12 вип. Вип. 2: Герої Соціалістичної праці [Текст] / упоряд. О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт, Держ. Архів Полтавської обл. - Полтава : АСМІ, 2011. - 116 с.
2.Гришко Л. В., Лушакова А. П. Кременчужани – Герої Соціалістичної Праці[Текст] // Кременчуку 440 років: Збірник матеріалів ІІІ регіональної науково-практичної конференції, присвяченої 440-й річниці заснування міста Кременчука / Редкол. Маслак В.І. та інш. – Кременчук: ПП Щербатих, 2011. – С. 133