6 листопада (за старим стилем) 1902 року в с. Велика Кохнівка (нині у складі м. Кременчук) народився Яків   Павлович Затенацький - український мистецтвознавець, художній критик, дослідник історії українського мистецтва ХІХ ст.,   Заслужений діяч мистецтв УРСР.
       З 1926 по 1927 роки навчався на вечірніх курсах при Київському художньому інституті (нині Національна академія   образотворчого мистецтва і архітектури) потім два роки у художній студії Асоціації Художників Червоної Армії (1927-1929).   Наступні роки присвятив вивченню історії в аспірантурі при Всеукраїнському історичному музеї ім. Т.Г.Шевченка та   історичного факультету Комуністичного університету ім. Артема у Харкові (1931).
       Під час навчання брав активну участь у художніх виставках, виступав у пресі з питань образотворчого мистецтва.
       По закінченню навчання у 1931 році Затенацький переїхав до Києва, де працював директором середніх шкіл (1931-   1934), старшим науковим співробітником, а потім – заступником директора Київського музею українського мистецтва. 
       У 1930-х роках Яків Павлович працював у  Державному музеї ім. Тараса Шевченка в Києві, відіграв вирішальну роль   у врятуванні фондів музею під час боїв за Київ у 1941 році. Під час евакуації до Казахстану у 1942-1944 роках він   очолював відділ образотворчого мистецтва Управління у справах мистецтв при Раднаркомі Казахської РСР та Казахську   державну художню галерею ім. Т.Г. Шевченка, написав «Нариси з історії казахського образотворчого мистецтва».
       Повернувшись до Києва після війни, Затенацький працював старшим науковим співробітником в Інституті   мистецтвознавства, фольклору та етнографії (1944-1960), одночасно виконував і обов’язки директора  Державного музею   українського образотворчого мистецтва (1944 -1950). До виходу на пенсію у 1970 році працював в Академії Наук УРСР та Академії архітектури УРСР.
       Яків Павлович Затенацький є  автором понад 150-ти наукових і науково-популярних праць, серед яких центральне місце займають дослідження мистецької спадщини Т.Г.Шевченка.
       За участь у підготовці і виданні 6-ти томної «Історії українського мистецтва» Затенацькому Я.П. було присвоєно звання лауреата Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1971).
       Помер Яків Павлович в Києві 27 травня 1986 року.

Література:

1.  Затенацький Яків Павлович // Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Т.9: Образотворче і декоративнее мистецтво. Кн. 1: А-Л / Гол. ред. О.А. Білоусько. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. – С. 471
2.  Ротач П.П. Затенацький Яків Павлович // Ротач П. Полтавська Шевченкіана: Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії. У двох книгах. – Кн. 1.А-К. – Полтава: Дивосвіт, 2005. – С. 276
3.  Ротач П.П, Ротач О.П. Полтавщина літературна [Текст]: Енциклопедичний Біобібліографічний словник: У 3-х книгах / За ред. О.П. Ротача. – Книга 2: З-О. – Полтава: Дивосвіт, 2020. – С. 38
4.  Ханко В.М. Затенацький Яків Павлович // Енциклопедія Сучасної України. Т.10: З-Зор . – Київ, 2010. – С. 358.
5.  Ханко В. М. Енциклопедія мистецтва Полтавщини [Текст]: у 2-х т. Т. 1: А-Л / Ханко В.М. – Полтава: ТОВ «АСМІ»; Видавець О.Ханко, 2014. – С. 319