Михайло Васильович Дімара народився 3 жовтня 1876 року в селі Годунівка колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії в родині священника. Після закінчення Полтавської духовної семінарії він вступає до Юр’ївського (зараз Тартуського) університету на медичний факультет, який закінчує з відзнакою у 1902 році.
     7 липня 1903 року Михайла Васильовича зараховують ординатором терапевтичного відділення Кременчуцької губернської земської лікарні, а   
 1 квітня 1904 року його обирають завідуючем інфекційним відділенням і прозектурою. У 1904-1905 рр. Дімара працює полковим лікарем в діючій армії в Маньчжурії, а після звільнення в запас повертається до Кременчука
на попереднє місце роботи.
      В 1914-1918 рр. Михайло Васильович перебуває на посаді лікаря артилерійського полку в діючій армії на фронтах Першої світової війни.
      В 1919 році повертається до Кременчука на посаду завідувача інфекційного відділення. З 1921 року він очолює терапевтичне відділення та виконує обов’язки (до 1927 р.) головного лікаря. За цей час проведена реорганізація Кременчуцької губернської земської лікарні в першу радянську міську. Крім існуючих чотирьох відділень (терапевтичного, хірургічного, інфекційного, венерологічного), були відкриті спеціалізовані: акушерське, гінекологічне, отоларингологічне, офтальмологічне, протитуберкульозне, педіатричне.
      З 1927 по 1972 рр. Михайло Васильович працює завідувачем терапевтичного відділення Кременчуцької першої радянської лікарні (з перервою в 1941-1944). В ці роки він працює в системі охорони здоров’я міськвиконкому та Північних водних шляхів сполучення. У вересні 1943 року Дімара реевакуюється до Астрахані, а в березні 1944 року повертається до Кременчука на попереднє місце роботи.
     У 1904-1913, 1921-1941, 1944-1964 рр. – Михайло Васильович працює викладачем Кременчуцької акушерсько-фельдшерської школи (з 1954 р. Кременчуцьке медичне училище), паралельно в 1931-1934 рр. є доцентом Кременчуцького філіалу Харківського інституту удосконалення лікарів та Кременчуцького виробничого медичного інституту.
     Михайло Дімара займався науковою роботою, був автором низки наукових праць, опублікованих у журналах Кременчуцького товариства лікарів та наукових медичних журналах дореволюційної та радянської доби.
     Неодноразово підвищував свою кваліфікацію у кращих клініках Радянського Союзу – в Москві, Ленінграді, Харкові; до революції перебував у короткочасних наукових відрядженнях у Берліні та Відні.
     Михайло Васильович брав активну участь у громадському житті Кременчука, неодноразово його обирали до Кременчуцької міської та Полтавської обласної Рад.
     За відданість своїй справі Михайла Васильовича Дімару нагороджено: двома орденами Леніна (1948, 1953), медаллю «За звитяжну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945», у 1946 році присвоєно почесне звання «Заслужений лікар УРСР», а в 1967 році рішенням Кременчуцької міськради Михайлу Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кременчука».
         Помер Михайло Васильович 20 червня 1979 року на 103-му році життя.

        Література:

1.   Дердяй А. Лікар Дімара - яскрава особистість в історії Кременчука // Кремінь. – 2009. - 15-21 червня (№ 23). - С.15
2.   Дімара Михайло Васильович // Осташко О. Почесні громадяни міста Кременчука / О.І. Осташко, А.М. Лушакова, О.П. Шаблій. – Кременчук, 2003. – С. 7.
3.  Лікар, якого любили кременчужани [ лікар Михайло Дімара ] // Вісник Кременчука. - 2009. - 8-14 червня (№ 24). - C.19
4.   Сербін А.О. Заради здоров'я людей. Книга пам'яті лікарів Кременчука в документальних нарисах. Т.1. - Кременчук: Піраміда, 2016. – С. 38.