Чайка Андронік Архипович – хірург-уролог народився 17 травня 1881 р. в с. Ручки Гадяцького повіту Полтавської губернії.Після закінчення церковноприходської школи Андронік вступає до медичного училища, а після закінчення навчання йде працювати фельдшером. З 1902 по 1906 р. служив в армії на посадах виконуючого обов’язки молодшого медичного фельдшера та молодшого медичного фельдшера Кременчуцького лазарету.
Потім вступив до Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1911 р. Після закінчення навчання працював при Клінічному військовому госпіталі (при Військово-медичній академії). В 1914 р. захистив докторську дисертацію «До техніки нефротомії». З 1914 – 1922 р. – служив військовим лікарем.
Під час Першої світової війни Андронік Архипович йде на Південно-Західний фронт у якості старшого лікаря піхотного полку. Тут він показує себе як блискучий хірург і незабаром його призначають головним лікарем польового шпиталю. За мужність і професійну майстерність А.А.Чайку нагороджують орденом Святого Станіслава ІІІ ступеню (1914). В 1915 р. і 1916 р. Чайку знову нагороджують за хоробрість при наданні допомоги в безпосередній близькості пораненим від поля бою. У 1916 році Андронік Архипович виступає на з’їзді російських хірургів з доповіддю про перевагу ургентних операцій з приводу проникаючих поранень.
У 1918 р. доктора медицина А. Чайку призначають на посаду завідувача урологічного відділення Київського військового шпиталю.
З 1922 до 1929 р. – доцент з урології при кафедрі факультетської хірургії Київського медичного інституту. З 1929 р. – професор, завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів.
З 1941 до 1943 р. керував хірургічною роботою Київського військового госпіталю, який перебував у евакуації в Харкові, Томську, Балашові. У 1943-1944 рр. – головний хірург Управління фронтового евакопункту 3-го Українського фронту; з 1944 до 1949 р. – головний хірург, а від 1949 р. – консультант Київського окружного військового госпіталю. У 1945-1961 рр. – завідувач кафедри урології Київського медичного інституту, з 1953 р. – головний уролог МОЗ України; організатор Наукового товариства урологів Києва та Київської області, почесний член та член правління Всесоюзного товариства урологів; голова Українського республіканського товариства урологів (1946-1959); генерал-майор медичної служби.
З 1945 р. під керівництвом А.А.Чайки в одному із корпусів Олександрівської лікарні відновлює свою роботу кафедра урології Київського медичного інституту. Зараз ця урологічна клініка носить ім’я А.А.Чайки. Кафедрою він керував до 1961 р. На пенсію вийшов у 80 років.
В 1968 році Андронік Чайка пішов із життя.
Основні напрямки наукової діяльності – пошкодження і захворювання нирок та інших органів системи сечовиділення, захворювання передміхурової залози, сім’яних канатиків, проблеми гнійної хірургії, вперше в СРСР виконав промежинну простатектомію.
Література:
1. Душенко А. Лазарет Андроника Чайки [засновник школи української урології робив свої перші уроки у Кременчуці] // Телеграф. - 2020. – 29 липня (№ 27). - С. 24
2. Чайка Андронік Архипович // Червяк П.І. Медична енциклопедія. – 3-тє вид. – Київ: Просвіта, 2012. – С. 147
