У 2021 році виповнюється 450 років з того часу, коли вперше в історичних джерелах з’явилася згадка про Кременчуцьку фортецю. Вважається, що тоді було засновано і Кременчук. Кременчуцька фортеця – одна найстаріших на Полтавщині. Перші згадки про неї відносяться до 1571 року, коли, за наказом польського короля Сигізмунда ІІ, генеральний обозний Г. Свирговський заснував в урочищі Кременчук біля дніпровського броду земляну фортецю для охорони від набігів кримських татар та для контролю над запорізьким козацтвом. В 1590 році король Сигізмунд III наказав відбудувати фортецю, але це не було виконано.
Нову фортецю у Кременчуці почали будувати лише в кінці 1636 року за проєктом Гійома Ле Вассера де Боплана, французького військового архітектора. В 1635 році він побував на Кременчуцькій переправі через Дніпро. Трохи вище від неї Боплан знайшов руїни давньої будівлі. Місцевість сподобалась архітектору. Саме тут Дніпро повертав ліворуч, огинаючи кам’яний лівий берег. Якщо тут спорудити фортецю, вона з двох боків буде захищена водою. Тут чимало граніту – дуже цінного будівельного матеріалу. Отже, визначившись з місцем, Боплан склав план спорудження нової фортеці. Пізніше у своїй книзі «Опис України» він напише: «Несколько ниже на московской стороне виден Кременчуг. Там находятся развалины древнего здания, на месте которого я заложил замок в 1635 году. Это место очень красиво и удобно для поселения. Это также последний город на Днепре, ибо ниже его сплошь расстилается пустынная степь».
Будівництво фортеці в урочищі Кременчук зволікалось через постійні селянські повстання. Одне з них спалахнуло у 1637 році. Очолив його Павло Бут, якого в народі звали Павлюком. У наступному році було повстання, на чолі якого стояв новий гетьман запорожців Яків Острянин. Ось чому зводилась Кременчуцька фортеця близько двох років, бо споруджували її між боями.
Коли саме завершено було будівництво Кременчуцької фортеці, точно не встановлено. Однак відомо, що в 1638 році фортеця вже існувала, і в ній був розміщений королівський гарнізон. Вона мала шість бастіонів і замок з чотирма додатковими бастіонами – типова фортеця, які будувалися тоді на Західній Україні.
Кременчуцька фортеця, збудована за кресленнями Боплана, була невелика, але міцна і приваблива. Вперше її описав турецький мандрівник Евлій Челебі в 1657 році. В його щоденнику є такий запис: «…стоїть на землі польського короля і підвладна козаку Дорошенку. Це красива невелика фортеця, збудована з тесаного каміння. Всього війська в ній 3 тис. В середині фортеці… лише один монастир…».
Розташована фортеця була на пагорбі лівого берега Дніпра, навколо якого ріка утворювала закрут. Забудова, за Планом 1748 року, поділялась на дві частини. Її осередком був Замок – найбільш давнє, колоподібне укріплення, оточене валом з палісадом та ровом, що сягало впоперек 40 та довжиною 80 саженів. До нього прилягало інше укріплення, обведене валом та ровом довжиною близько 500 саженів. Фортеця мала троє воріт: Новосіченські, Потоцькі та Перекопські; три дерев’яні церкви з дзвіницями: Успенську, Михайлівську, Преображенську. Біля берега Дніпра розміщувався торг із численними крамницями. Територія була забудована дворами й садибами. З південно-східного боку був земляний ретраншемент прямокутної форми, збудований під час російсько-турецької війни 1735–1739 років для захисту «провиантских магазейнов». На Схід від Замку розташовувався «Государев дом для находящихся при крепости штаб и обер офицеров», північніше фортеці – селітряний завод. З часом фортеця розтягнулася вздовж Дніпра.
У XVII –XVIII століттях кременчуцька фортеця існувала як досить потужне фортифікаційне укріплення, головним завданням якого було забезпечення безпеки кременчуцької переправи. Вона була сотенним і полковим центром. Тут розташовувалось правління кременчуцького козацького полку і кременчуцької сотні майже до кінця XVIII століття.
У 2-й пол. XVIII століття Кременчуцька фортеця втрачає значення й занепадає. До наших днів не збереглося ніяких пов’язаних з нею історичних пам’яток. Сьогодні на цьому місці розташований Придніпровський парк, площа Перемоги, будівля Залізничної лікарні, Річковий вокзал.
Література:
1. Александрович В. Архiтектура. Мiстобудування у другiй половинi XVI-першiй половинi XVII ст. // Iсторiя української культури: У п'яти томах. Т. 2: Українська культура XIII-першої половини XVII столiть. - Київ: Наукова Думка, 2001. - С.629
2. Артеменко Л. Чим польський король допомiг Кременчуку?// Телеграфъ. - 2006. - №45. - 9 листопада. - С.17
3. Боплан Г. Л. де. Описание Украины от пределов Московии до границ Трансильвании // Страна казаков: [сборник] / [под общ. ред. Г. Я. Сергиенко]. – Киев: Радуга, 2004. – С. 7
4. Вирський Д.С. "Українне місто" : Кременчук від заснування до року 1764-го : [монографія] / Дмитро Вирський. - К. : Києво-Могилянська академія, 2011. - 681 с.
5. Кременчуцька фортеця // Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. – Київ: Українська енциклопедія, 1992. – С. 412
6. Литвин А. Тисячолітній Кременчук [історія будівництва першої Кременчуцької фортеці] // Кременчуцькі новини. - 2020. - 9-16 березня (№ 6). - С. 10
7. Шевченко В. Г. Л. де Боплан – перший автор карт українських територій // Географія та основи економіки в школі. - 2011. - № 7/8. - С.48
8. Юшко В. Один з перших архітекторів Кременчука: Біографія та творчість військового архітектора Гійома де Боплана // Юшко В.М. Майстри різця і пензля Кременчуцького краю. Вип.1. - Кременчук, 2008. - С.5
9. Як і коли будували фортеці у Кременчуці // Автограф. - 2020. - 10-17 вересня (№ 36). - С. 9
