Літопис колісного заводу починається з 10 січня 1961 року, коли його перший директор Палачов Дмитро Миколайович і директор Кременчуцького автомобільного заводу Приходько Іван Митрофанович підписали акт «Про виділення нового підприємства зі складу автозаводу». Серйозні проблеми для нового підприємства виникали, перш за все, з того, що його невеликі виробничі площі розташовані на території автозаводу на ділянці, не більше двох гектарів. В одному цеху розмістилося головне виробництво, а також об'єднана ділянка механіка, енергетика та інструментальне господарство. Тут було встановлено близько 200 одиниць верстатів. Згідно зі штатним розкладом кількість працівників становила близько 550 осіб.
Перед колективом постало державне завдання - довести потужності двох існуючих ліній для випуску до 400 тисяч коліс на рік і ввести в експлуатацію ще дві лінії такої ж продуктивності. А тим часом в березні 1962 на північній околиці Кременчука розвернулось будівництво нових корпусів для заводу на площі 22 гектари. За наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР директором Кременчуцького колісного заводу в 1963 році призначений Петро Іванович Шпіра. Він стає керівником саме в той час, коли завод в повному обсязі розгорнув широке будівництво.
Одночасно колектив заводу вже працював над терміновим і відповідальним урядовим завданням, а саме: підготовкою до виробництва великогабаритних коліс DW20х26 для комплектації нового потужного трактора К-700, а також будував нові цехи, монтував і налагоджував нове обладнання на вже зданих об'єктах.
У зв'язку з цим нагальною проблемою в діяльності підприємства стає його технічне переоснащення, необхідність заміни застарілого обладнання, впровадження передових технологій.
Технічні служби продовжували розширювати співпрацю з ученими Московського науково-дослідного інституту технології автомобільної промисловості, Челябінського центрального конструкторсько-технологічного бюро колісного виробництва, ЦКБ механізації виробничих процесів, що в Києві, фахівцями підприємств-суміжників, в тому числі з Німецької Демократичної Республіки. За укладеним контрактом німецька сторона, а саме комбінат «Умформтехнік» з міста Ерфурт - зобов'язувалася виготовити і поставити протягом п'яти років до Кременчука п'ять верстатних ліній з високим рівнем автоматизації.Дві з них призначалися для виготовлення коліс для вантажних автомобілів, дві - для виробництва передніх тракторних коліс, і одна - для штампування дисків.
Замовлене в НДР обладнання почало надходити вже в 1968 році. На початку 1967 відбулося урочисте підписання заводом і підрядником Державного акту про введення на заводі потужностей по виробництву 2,8 мільйона штук коліс на рік. Серед освоєної продукції були, зокрема, колеса DW 11х38 до тракторів МТЗ-50 і МТЗ-52, колеса 330-533 нової моделі автомобіля «Урал» і широкопрофільні колеса 440-533 для комплектації автомобіля підвищеної прохідності КрАЗ-255Б.
Своє друге десятиліття Кременчуцький колісний завод зустрів як стабільно працююче підприємство і вже визнаний надійний партнер таких провідних радянських гігантів, як Харківський, Мінський тракторні заводи, Мінський і Кременчуцької автомобільні, Львівський автобусний завод і багато інших.З металургійних підприємств Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Запоріжжя, надходив прокат, щорічна переробка якого на Кременчуцькому колісному заводі досягала 200 тисяч тонн.
І як результат - вже за перші три роки дев'ятої п'ятирічки на початку 70-х років з конвеєрів підприємства численним замовникам відвантажено близько 16 мільйонів коліс.А тим часом розростався і сам завод. П’ять прольотів головного корпусу, запроектованих напочатку шістдесятих років, виявилося недостатньо, щоб вмістити все виробництво коліс.Тому довелося за новим проєктом добудовувати шостий, потім - сьомий і восьмий прольоти. Поблизу головного корпусу почалося зведення корпусу допоміжних цехів.
За успішне виконання планових завдань у восьмій п'ятирічці Указом Президії Верховної Ради СРСР, тридцять працівників заводу нагороджені орденами і медалями.У 1971 році завод почав виконувати відповідальне державне замовлення на виробництво коліс 7,5 Вх 20 для львівських автобусів, широкопрофільних коліс 330х533 для комплектації автомобілів підвищеної прохідності «Урал» і 330х462 для тракторних причепів великої місткості, які вироблялися в Челябінську.
Також нарощувався випуск колісних виробів нових типів для інших підприємств сільськогосподарського машинобудування. Серед них: колеса DW18х24 до пот ужних зернозбиральних комбайнів «Нива», «Колос», «Сибіряк»; 4,50 Ех16 для комплектації тракторів Т-40М і DW18х24 в харківських тракторів Т-150. Знаменною подією для колективу заводу стало початок виробництва коліс DW24х26 до нового 300-сильного трактора К-701 Ленінградського об'єднання «Кіровський завод». Збільшилося число технологічних ліній, розрахованих на щорічний випуск 7800000 коліс.
1976 рік став - роком змін. Наказом Міністра автомобільної промисловості В.М.Полякова від 15 січня 1976, Кременчуцький колісний завод увійшов до новоствореного виробничого об'єднання в складі Кременчуцького автомобільного заводу.
Директором колісного заводу був призначений Білан Володимир Федорович - людина невичерпної енергії, високого професіоналізму, керівника нової формації. Процес ротації і кадрових змін, розпочатий їм, позитивно впливав на подальший розвиток заводу. На його запрошення з автомобільного заводу прибула велика група фахівців, серед яких новопризначений начальник цеху № 2 Г.І.Леготкін. Пройде чотири роки, і він в 1980 році стане головним інженером заводу.
Перед колективом постало державне завдання - довести потужності двох існуючих ліній для випуску до 400 тисяч коліс на рік і ввести в експлуатацію ще дві лінії такої ж продуктивності. А тим часом в березні 1962 на північній околиці Кременчука розвернулось будівництво нових корпусів для заводу на площі 22 гектари. За наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР директором Кременчуцького колісного заводу в 1963 році призначений Петро Іванович Шпіра. Він стає керівником саме в той час, коли завод в повному обсязі розгорнув широке будівництво.
Одночасно колектив заводу вже працював над терміновим і відповідальним урядовим завданням, а саме: підготовкою до виробництва великогабаритних коліс DW20х26 для комплектації нового потужного трактора К-700, а також будував нові цехи, монтував і налагоджував нове обладнання на вже зданих об'єктах.
У зв'язку з цим нагальною проблемою в діяльності підприємства стає його технічне переоснащення, необхідність заміни застарілого обладнання, впровадження передових технологій.
Технічні служби продовжували розширювати співпрацю з ученими Московського науково-дослідного інституту технології автомобільної промисловості, Челябінського центрального конструкторсько-технологічного бюро колісного виробництва, ЦКБ механізації виробничих процесів, що в Києві, фахівцями підприємств-суміжників, в тому числі з Німецької Демократичної Республіки. За укладеним контрактом німецька сторона, а саме комбінат «Умформтехнік» з міста Ерфурт - зобов'язувалася виготовити і поставити протягом п'яти років до Кременчука п'ять верстатних ліній з високим рівнем автоматизації.Дві з них призначалися для виготовлення коліс для вантажних автомобілів, дві - для виробництва передніх тракторних коліс, і одна - для штампування дисків.
Замовлене в НДР обладнання почало надходити вже в 1968 році. На початку 1967 відбулося урочисте підписання заводом і підрядником Державного акту про введення на заводі потужностей по виробництву 2,8 мільйона штук коліс на рік. Серед освоєної продукції були, зокрема, колеса DW 11х38 до тракторів МТЗ-50 і МТЗ-52, колеса 330-533 нової моделі автомобіля «Урал» і широкопрофільні колеса 440-533 для комплектації автомобіля підвищеної прохідності КрАЗ-255Б.
Своє друге десятиліття Кременчуцький колісний завод зустрів як стабільно працююче підприємство і вже визнаний надійний партнер таких провідних радянських гігантів, як Харківський, Мінський тракторні заводи, Мінський і Кременчуцької автомобільні, Львівський автобусний завод і багато інших.З металургійних підприємств Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Запоріжжя, надходив прокат, щорічна переробка якого на Кременчуцькому колісному заводі досягала 200 тисяч тонн.
І як результат - вже за перші три роки дев'ятої п'ятирічки на початку 70-х років з конвеєрів підприємства численним замовникам відвантажено близько 16 мільйонів коліс.А тим часом розростався і сам завод. П’ять прольотів головного корпусу, запроектованих напочатку шістдесятих років, виявилося недостатньо, щоб вмістити все виробництво коліс.Тому довелося за новим проєктом добудовувати шостий, потім - сьомий і восьмий прольоти. Поблизу головного корпусу почалося зведення корпусу допоміжних цехів.
За успішне виконання планових завдань у восьмій п'ятирічці Указом Президії Верховної Ради СРСР, тридцять працівників заводу нагороджені орденами і медалями.У 1971 році завод почав виконувати відповідальне державне замовлення на виробництво коліс 7,5 Вх 20 для львівських автобусів, широкопрофільних коліс 330х533 для комплектації автомобілів підвищеної прохідності «Урал» і 330х462 для тракторних причепів великої місткості, які вироблялися в Челябінську.
Також нарощувався випуск колісних виробів нових типів для інших підприємств сільськогосподарського машинобудування. Серед них: колеса DW18х24 до пот ужних зернозбиральних комбайнів «Нива», «Колос», «Сибіряк»; 4,50 Ех16 для комплектації тракторів Т-40М і DW18х24 в харківських тракторів Т-150. Знаменною подією для колективу заводу стало початок виробництва коліс DW24х26 до нового 300-сильного трактора К-701 Ленінградського об'єднання «Кіровський завод». Збільшилося число технологічних ліній, розрахованих на щорічний випуск 7800000 коліс.
1976 рік став - роком змін. Наказом Міністра автомобільної промисловості В.М.Полякова від 15 січня 1976, Кременчуцький колісний завод увійшов до новоствореного виробничого об'єднання в складі Кременчуцького автомобільного заводу.
Директором колісного заводу був призначений Білан Володимир Федорович - людина невичерпної енергії, високого професіоналізму, керівника нової формації. Процес ротації і кадрових змін, розпочатий їм, позитивно впливав на подальший розвиток заводу. На його запрошення з автомобільного заводу прибула велика група фахівців, серед яких новопризначений начальник цеху № 2 Г.І.Леготкін. Пройде чотири роки, і він в 1980 році стане головним інженером заводу.
На початку 80-х років радянські конструктори завершували розробку вкрай потрібного сільському господарству сучасного і потужного зернозбирального комбайна «Дон-1500». І знову на заводі були розгорнуті масштабні роботи з підготовки до випуску передніх і задніх коліс для цього велетня.
У 1984 році по всій країні широко відзначався 60-річний ювілей радянського автомобілебудування. З цієї нагоди Міністерство автомобільної промисловості СРСР організувало на ВДНГ в Москві показ досягнень своїх підприємств. Кременчуцькі колісники також демонстрували на головній виставці країни 23 зразка продукції - колеса для тракторів і вантажних автомобілів, а також товари народного споживання, серед яких особливе місце займали колеса для легкових автомобілів.
На початку 90-х років нові умови господарювання передбачали скасування механізму жорсткого державного регулювання господарської діяльності підприємств. Так сталося, що в цей же час з відомих причин попит на трактори і комбайни різко скоротився. Разом з цим суттєво зменшилося і державне замовлення на колісну продукцію. Але закономірно призвело до різкого зростання числа відмов від уже виробленої заводом продукції і як результат - істотне падіння виробництва, зменшення прибутку і серйозні ускладнення у фінансовому стані колісного заводу. У той же час, отримавши право проводити власну господарську політику і одночасно дослідивши стан ринку колісної продукції, керівництво заводу дійшло висновку про доцільність переорієнтуватися на випуск коліс до легкових автомобілів. Незабаром вже було виготовлено і відправлено на державні випробування першу партію коліс 5Jх13Н2 і 5,5 Jх14Н до автомобілів ВАЗ-2103, ГАЗ-24-10.
Початок 1994 року збігся з призначенням нового директора Кременчуцького колісного заводу Г.І.Леготкіна. А незабаром він мав брати участь в створенні на базі свого підприємства відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод».
Після проголошення незалежності України і прийняття нової суверенної держави в світовому співтоваристві були створені сприятливі умови для підприємств усіх галузей, самостійно виходити на зв'язки із зарубіжними партнерами. Не став винятком і Кременчуцький колісний завод.
Першим успішним кроком на цьому шляху було укладено угоду між науково-виробничим підприємством «ІН-РУШ" і Кременчуцьким колісним заводом на виготовлення і поставку в Угорщину тисячі коліс до автомобіля ВАЗ-2103.
Виробничі можливості підприємства також зацікавили датську фірму «GRN Wheels Nagbol», якій були потрібні великогабаритні колеса для дорожньої техніки. Після того як представники фірми ознайомилися з роботою заводу, укладений був перший контракт на виготовлення і поставку коліс на експорт. Від цієї угоди підприємство отримало від датської сторони 161 000 доларів США.
У наступні роки поставки коліс цій фірмі послідовно росли. І, забігаючи вперед, слід зазначити, що в 1998 році в результаті зростання збільшення відвантаження в Данію більше 10 тисяч коліс, колектив підприємства отримав прибутку на суму до 690 тисяч доларів США. Важливим внеском в розвиток експортного потенціалу Кременчуцького колісного заводу стала також співпраця з угорською фірмою Мarso КFТ, з якою в 1995 році був підписаний договір про створення спільного акціонерного товариства Тrаns Wheel & tyres (TWT) з метою просування колісної продукції на західний ринок. Угорська сторона взяла на себе роль торгового представництва заводу - виробника в Європі.
Дуже важливою обставиною щодо підвищення кон'юнктурного попиту на продукцію заводу було обумовлено зростаючою потребою західного ринку на колеса для великовантажних автомобілів і потужної сільгосптехніки. Можна перерахувати ще понад двадцять європейських фірм з Болгарії, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Естонії, Італії, Молдови, Франції, Естонії, з якими в 90-і роки налагодили плідну співпрацю кременчуцькі колісники. До цього переліку слід додати компанії з Австралії і Єгипту.
Просуваючи свою продукцію на зовнішній ринок, Кременчуцький колісний завод тільки за другу половину 90-х років взяв участь в 64 виставках та ярмарках не тільки в Україні, але і в Росії, Казахстані, Естонії, Індії, Німеччини, Франції, Саудівської Аравії і отримав чимало винагород за краще представлення свого товару.
Перехід в нове тисячоліття ВАТ «Кременчуцький колісний завод» ознаменував подальшим зростанням виробництва, підйомом авторитету і міжнародного визнання своєї продукції. І якщо в 1999 році приріст виробництва коліс становив 18 відсотків, то в 2000 - вже 34 відсотки. Знаковим було й те, що вперше за останні 8 років в зв'язку з розширенням виробництва на заводі оголошено прийом на роботу. На початку нового тисячоліття підприємство вже випускало колісну продукцію понад 150 найменувань і модифікацій. Його діяльність по праву отримала високі оцінки і визнання. Нагороду «Кришталевий ріг достатку» Всеукраїнського рейтингу популярності товару і якості товарів і послуг в номінації «Краще стабільно працююче підприємство в машинобудівній галузі» вручений директору Г.І. Леготкіну. Самого Геннадія Івановича було відзначено орденом «За трудові досягнення» IV ступеня - за заслуги перед українським народом. Нагороду вручив особисто екс-президент України Леонід Макарович Кравчук. На вимогу ринку з 2003 року в корпусі з виробництва товарів народного споживання відновилося виробництво вантажних причепів до легкових автомобілів. Після ходових випробувань причіп КрКЗ -100, який отримав назву «Кремінь», почав виготовлятися серійно.
В кінці 2009 року головний виробничий підрозділ заводу - цех виготовлення коліс - відзвітував про виконання не тільки річного завдання по виготовленню основної номенклатури колісної продукції, а й програми освоєння виробництва ще 17 нових видів коліс для легкових, вантажних автомобілів, сільгосптехніки і тракторів. За підсумками роботи в 2010 році колективом ВАТ «Кременчуцький колісний завод» виготовлено понад 2 мільйони 160 тисяч коліс і ободів, обсяг реалізованої продукції досяг 406 мільйонів, а чистий прибуток склав 28 мільйонів гривень.
У 2017 році підприємство було реорганізовано з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод» в Приватне акціонерне товариство «Кременчуцький колісний завод».
Сьогодні торгова марка «Кременчуцькі колеса», відома у всьому світі і відзначена багатьма Міжнародними та вітчизняними нагородами. Колісна продукція експортується в найширшому діапазоні: від Євразії до Австралії.
Бездоганна геометрія, максимальна міцність, точне балансування - колесо з такими характеристиками може бути створено лише в умовах високотехнологічного виробництва. Кременчуцькі колеса витримують будь-які дороги та умови, їхнє використання - безперечна умова безпечного пересування.
Виробнича потужність Кременчуцького колісного заводу розрахована на випуск більше 6 000 000 коліс і дисків на рік. Асортимент продукції підприємства налічує сотні позицій, серед яких сталеві колеса для легкових автомобілів, диски для причепів і мікроавтобусів, диски для вантажівок і сільгосптехніки. Крім цього, завод реалізує широкий спектр деталей для сталевих коліс: кільця, заготовки дисків, фланці та багато іншого. Всього Кременчуцький колісний завод випускає більше 500 видів коліс, дисків і деталей.
На заводі активно діє рекламна служба, яка використовує Інтернет - ресурс як інструмент для просування продукції на ринок в рамках маркетингового циклу.
Література:
1. Билина Ю. Колісний завод почав випуск коліс для автомобіля Ford Focus // Вісник Кременчука. - 2009. - 26 жовтня-1 листопада (№ 44). - С. 3.
2. Колісний завод представить продукцію на Сорочинцях // Кремінь. - 2009. - 10 серпня (№ 31). - С.13.
3. Колісний завод освоїть 10 нових видів коліс // Автограф. - 2010. - 6 травня (№ 18). - С.5
4. Колісний завод уклав великий контракт на поставку продукції до Європи // Телеграф. - 2012. - 26 липня-2 серпня (№ 30). - С. 2.
5. Колісний завод - учора, сьогодні, завтра // Кремінь. - 2013. - 19-26 вересня (№ 38). - С.14
6. Колісний на "Агроекспо - 2013" // Кремінь. - 2013. – 14 листопада (№ 46). - С. 1
7. Кременчуцький колісний завод нагороджено дипломом ["За краще представлення теми участі соціальних партнерів у якісній підготовці робітничого
потенціалу"] // Кремінь. – 2009. - 6-12 Квітень (№ 13). - С.13.
8. Кременчуцький колісний завод. 50 років стабільності та ефективності. 1961-2011. – Кременчук : СПд-ФО Базавлук С.М., 2011. - 158 с.
9. КрКЗ на міжнародному форумі // Кремінь. - 2011. - 22-29 грудня (№ 51). - С.14.
10. Курилов О. Колісний завод працює без змін // Програма плюс. - 2014. – 14- 21 березня (№ 11). - С. 6.
11. Лучшие в Украине универсальные прицепы "КРКЗ" Кременчугского колесного завода - для каждого // Кремінь. - 2015. - 18 червня (№ 24). - С. 3.
12. Михайчук В. Колесный завод остановился // Кремінь. - 2014. – 24-31 липня (№ 30). - С. 3
13. Нові горизонти, нові перспективи. [ Кременчуцький колісний завод ] // Кремінь. - 2011. - 17-24 листопада (№ 46). - С.14.
14. Славні традиції трудового колективу колісного заводу! // Кремінь. - 2009. - 19-25 жовтня (№ 41). - С.14.
15. Шаблій О.П. Кременчуцький колісний завод: історія становлення та розвитку // Кременчуку 440 років: Збірник матеріалів ІІІ регіональної науково –
практичної конференції, присвяченої 440-ї річниці заснування міста Кременчука / редкол. Маслак В.І. – Кременчук: ПП Щербатих, 2011. – С. 176.
У 1984 році по всій країні широко відзначався 60-річний ювілей радянського автомобілебудування. З цієї нагоди Міністерство автомобільної промисловості СРСР організувало на ВДНГ в Москві показ досягнень своїх підприємств. Кременчуцькі колісники також демонстрували на головній виставці країни 23 зразка продукції - колеса для тракторів і вантажних автомобілів, а також товари народного споживання, серед яких особливе місце займали колеса для легкових автомобілів.
На початку 90-х років нові умови господарювання передбачали скасування механізму жорсткого державного регулювання господарської діяльності підприємств. Так сталося, що в цей же час з відомих причин попит на трактори і комбайни різко скоротився. Разом з цим суттєво зменшилося і державне замовлення на колісну продукцію. Але закономірно призвело до різкого зростання числа відмов від уже виробленої заводом продукції і як результат - істотне падіння виробництва, зменшення прибутку і серйозні ускладнення у фінансовому стані колісного заводу. У той же час, отримавши право проводити власну господарську політику і одночасно дослідивши стан ринку колісної продукції, керівництво заводу дійшло висновку про доцільність переорієнтуватися на випуск коліс до легкових автомобілів. Незабаром вже було виготовлено і відправлено на державні випробування першу партію коліс 5Jх13Н2 і 5,5 Jх14Н до автомобілів ВАЗ-2103, ГАЗ-24-10.
Початок 1994 року збігся з призначенням нового директора Кременчуцького колісного заводу Г.І.Леготкіна. А незабаром він мав брати участь в створенні на базі свого підприємства відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод».
Після проголошення незалежності України і прийняття нової суверенної держави в світовому співтоваристві були створені сприятливі умови для підприємств усіх галузей, самостійно виходити на зв'язки із зарубіжними партнерами. Не став винятком і Кременчуцький колісний завод.
Першим успішним кроком на цьому шляху було укладено угоду між науково-виробничим підприємством «ІН-РУШ" і Кременчуцьким колісним заводом на виготовлення і поставку в Угорщину тисячі коліс до автомобіля ВАЗ-2103.
Виробничі можливості підприємства також зацікавили датську фірму «GRN Wheels Nagbol», якій були потрібні великогабаритні колеса для дорожньої техніки. Після того як представники фірми ознайомилися з роботою заводу, укладений був перший контракт на виготовлення і поставку коліс на експорт. Від цієї угоди підприємство отримало від датської сторони 161 000 доларів США.
У наступні роки поставки коліс цій фірмі послідовно росли. І, забігаючи вперед, слід зазначити, що в 1998 році в результаті зростання збільшення відвантаження в Данію більше 10 тисяч коліс, колектив підприємства отримав прибутку на суму до 690 тисяч доларів США. Важливим внеском в розвиток експортного потенціалу Кременчуцького колісного заводу стала також співпраця з угорською фірмою Мarso КFТ, з якою в 1995 році був підписаний договір про створення спільного акціонерного товариства Тrаns Wheel & tyres (TWT) з метою просування колісної продукції на західний ринок. Угорська сторона взяла на себе роль торгового представництва заводу - виробника в Європі.
Дуже важливою обставиною щодо підвищення кон'юнктурного попиту на продукцію заводу було обумовлено зростаючою потребою західного ринку на колеса для великовантажних автомобілів і потужної сільгосптехніки. Можна перерахувати ще понад двадцять європейських фірм з Болгарії, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Естонії, Італії, Молдови, Франції, Естонії, з якими в 90-і роки налагодили плідну співпрацю кременчуцькі колісники. До цього переліку слід додати компанії з Австралії і Єгипту.
Просуваючи свою продукцію на зовнішній ринок, Кременчуцький колісний завод тільки за другу половину 90-х років взяв участь в 64 виставках та ярмарках не тільки в Україні, але і в Росії, Казахстані, Естонії, Індії, Німеччини, Франції, Саудівської Аравії і отримав чимало винагород за краще представлення свого товару.
Перехід в нове тисячоліття ВАТ «Кременчуцький колісний завод» ознаменував подальшим зростанням виробництва, підйомом авторитету і міжнародного визнання своєї продукції. І якщо в 1999 році приріст виробництва коліс становив 18 відсотків, то в 2000 - вже 34 відсотки. Знаковим було й те, що вперше за останні 8 років в зв'язку з розширенням виробництва на заводі оголошено прийом на роботу. На початку нового тисячоліття підприємство вже випускало колісну продукцію понад 150 найменувань і модифікацій. Його діяльність по праву отримала високі оцінки і визнання. Нагороду «Кришталевий ріг достатку» Всеукраїнського рейтингу популярності товару і якості товарів і послуг в номінації «Краще стабільно працююче підприємство в машинобудівній галузі» вручений директору Г.І. Леготкіну. Самого Геннадія Івановича було відзначено орденом «За трудові досягнення» IV ступеня - за заслуги перед українським народом. Нагороду вручив особисто екс-президент України Леонід Макарович Кравчук. На вимогу ринку з 2003 року в корпусі з виробництва товарів народного споживання відновилося виробництво вантажних причепів до легкових автомобілів. Після ходових випробувань причіп КрКЗ -100, який отримав назву «Кремінь», почав виготовлятися серійно.
В кінці 2009 року головний виробничий підрозділ заводу - цех виготовлення коліс - відзвітував про виконання не тільки річного завдання по виготовленню основної номенклатури колісної продукції, а й програми освоєння виробництва ще 17 нових видів коліс для легкових, вантажних автомобілів, сільгосптехніки і тракторів. За підсумками роботи в 2010 році колективом ВАТ «Кременчуцький колісний завод» виготовлено понад 2 мільйони 160 тисяч коліс і ободів, обсяг реалізованої продукції досяг 406 мільйонів, а чистий прибуток склав 28 мільйонів гривень.
У 2017 році підприємство було реорганізовано з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод» в Приватне акціонерне товариство «Кременчуцький колісний завод».
Сьогодні торгова марка «Кременчуцькі колеса», відома у всьому світі і відзначена багатьма Міжнародними та вітчизняними нагородами. Колісна продукція експортується в найширшому діапазоні: від Євразії до Австралії.
Бездоганна геометрія, максимальна міцність, точне балансування - колесо з такими характеристиками може бути створено лише в умовах високотехнологічного виробництва. Кременчуцькі колеса витримують будь-які дороги та умови, їхнє використання - безперечна умова безпечного пересування.
Виробнича потужність Кременчуцького колісного заводу розрахована на випуск більше 6 000 000 коліс і дисків на рік. Асортимент продукції підприємства налічує сотні позицій, серед яких сталеві колеса для легкових автомобілів, диски для причепів і мікроавтобусів, диски для вантажівок і сільгосптехніки. Крім цього, завод реалізує широкий спектр деталей для сталевих коліс: кільця, заготовки дисків, фланці та багато іншого. Всього Кременчуцький колісний завод випускає більше 500 видів коліс, дисків і деталей.
На заводі активно діє рекламна служба, яка використовує Інтернет - ресурс як інструмент для просування продукції на ринок в рамках маркетингового циклу.
Література:
1. Билина Ю. Колісний завод почав випуск коліс для автомобіля Ford Focus // Вісник Кременчука. - 2009. - 26 жовтня-1 листопада (№ 44). - С. 3.
2. Колісний завод представить продукцію на Сорочинцях // Кремінь. - 2009. - 10 серпня (№ 31). - С.13.
3. Колісний завод освоїть 10 нових видів коліс // Автограф. - 2010. - 6 травня (№ 18). - С.5
4. Колісний завод уклав великий контракт на поставку продукції до Європи // Телеграф. - 2012. - 26 липня-2 серпня (№ 30). - С. 2.
5. Колісний завод - учора, сьогодні, завтра // Кремінь. - 2013. - 19-26 вересня (№ 38). - С.14
6. Колісний на "Агроекспо - 2013" // Кремінь. - 2013. – 14 листопада (№ 46). - С. 1
7. Кременчуцький колісний завод нагороджено дипломом ["За краще представлення теми участі соціальних партнерів у якісній підготовці робітничого
потенціалу"] // Кремінь. – 2009. - 6-12 Квітень (№ 13). - С.13.
8. Кременчуцький колісний завод. 50 років стабільності та ефективності. 1961-2011. – Кременчук : СПд-ФО Базавлук С.М., 2011. - 158 с.
9. КрКЗ на міжнародному форумі // Кремінь. - 2011. - 22-29 грудня (№ 51). - С.14.
10. Курилов О. Колісний завод працює без змін // Програма плюс. - 2014. – 14- 21 березня (№ 11). - С. 6.
11. Лучшие в Украине универсальные прицепы "КРКЗ" Кременчугского колесного завода - для каждого // Кремінь. - 2015. - 18 червня (№ 24). - С. 3.
12. Михайчук В. Колесный завод остановился // Кремінь. - 2014. – 24-31 липня (№ 30). - С. 3
13. Нові горизонти, нові перспективи. [ Кременчуцький колісний завод ] // Кремінь. - 2011. - 17-24 листопада (№ 46). - С.14.
14. Славні традиції трудового колективу колісного заводу! // Кремінь. - 2009. - 19-25 жовтня (№ 41). - С.14.
15. Шаблій О.П. Кременчуцький колісний завод: історія становлення та розвитку // Кременчуку 440 років: Збірник матеріалів ІІІ регіональної науково –
практичної конференції, присвяченої 440-ї річниці заснування міста Кременчука / редкол. Маслак В.І. – Кременчук: ПП Щербатих, 2011. – С. 176.