Народився Петро Федорович Залозний 1 січня 1866 року у сім’ї козака-хлібороба. У Рашівці ходив до початкової школи, потім закінчив Лубенську гімназію, а 1889 року — історико-філологічний факультет Київського університету. Деякий час учителював по земських школах, зокрема в Прилуках, тоді Полтавської губернії, а в 1897 році перейшов на службу в акциз.Писати літературні твори Залозний почав іще в Лубнах, під час навчання в гімназії. Захоплювався, зокрема, перекладом Вергілієвої "Енеїди" (гекзаметром) та Овідієвих віршів. 1886 року в альманасі "Степ" опублікував перший вірш "Сиротина", виявивши співчуття до простого народу. Наступного року в Києві вийшла збірка ліричних поезій "Русалочка". Від 1888 року друкувався в львівському журналі "Зоря". Його поетичні твори можна зустріти в антологіях "Акорди" (1903), збірнику "Розвага" (1908), "Українська муза" (1908), журналі "Рідний край", що видавався в Полтаві. Крім віршів, писав оповідання, невеликі п’єси (водевіль "На досвітках"), перекладав Лермонтова, рецензував різні видання. Реальні картини тяжкого народного життя показав в оповіданнях "Свічечка", "Діти"; писав також про трагізм тогочасної інтелігенції ("Студент", "Проти хвилі") тощо. Залозний відчув на собі дужий вплив Шевченка. Один із ранніх віршів, присвячених Кобзареві, має назву "Наша Слава" (1889; журнал "Зоря"). В ньому — оцінка Шевченка як "борця непохитного", що поліг за волю родимого краю". "Народ його вислав за себе боротися з кривдою злою". Як колись Шевченко провіщав вічну славу Котляревському, так поет із Полтавщини висловлює впевненість, що слава Шевченка "не згине ніколи, ніколи". А 1906 року в журналі "Рідний край" Залозний умістив вірш’"Тарасові..." за підписом "Петро", і за це журнал було конфісковано. Інший вірш, присвячений Т. Г. Шевченкові, "Як сонця весняного промінь..." вміщено в збірнику "Вінок Т. Шевченкові" (Одеса, 1912). У Полтаві Залозний видав збірочку "Дві казки дітям".
Петро Залозний був послідовним захисником рідної мови, її дослідником і пропагандистом. 1906 року в полтавській друкарні Г. Маркевича вийшла його "Коротка граматика української мови", що відіграла позитивну роль у нормуванні української граматичної термінології. Згодом доповнена і поширена (вже в двох частинах) ця праця видавалася в 1913, 1917 та 1918 роках як "Початкова граматика української мови".
Після революції П. Ф. Залозний продовжував літературно-наукову і громадську працю, зокрема виступав з лекціями перед населенням Полтави, Гадяча, Пирятина, Прилук. Він поділяв світогляд передових українських діячів свого часу — Миколи Лисенка, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Панаса Мирного та ін. Відомий український мовознавець Михайло Жовтобрюх назвав П. Залозного "відданим народові" діячем.
Література:
1. Акорди. – Київ: Веселка, 2005.
2. Залозний Петро Федорович // Енциклопедія Сучасної України. Т. 10 З – Зор. – Київ,
2010. – С. 203.
3. Залозний Петро Федорович // Ротач П. Колоски з лiтературної ниви: Короткий
лiтературний календар Полтавщини. - Полтава: Полтавський лiтератор, 1999. – С. 9.
4. Залозний Петро Федорович // Полтавіка. Полтавська енциклопедія: у 12 т. Т.6.:
Освіта і наука. Кн. 1: Абаза – Крекотень. – Полтава: «Мозаїка», 2017. – С.849.
5. Залозний Петро Федорович // Українська мова: енциклопедія. – Вид. 3-тє зі змінами
і доповненнями. – К.: Українська енциклопедія, 2007. – С. 200.
5. Українська муза: Поетична антологiя Од початку до наших днiв.Факс.видання 1908р.
Вип.7 / Пiд ред.О.Коваленка. - К: Обереги, 1993. - 80с.
