Юлія Стахівська народилася 3 грудня 1985 року в м. Житомирі.Закінчила Житомирську державну художню школу за спеціальністю "Станковий живопис". Була учасницею літературного об'єднання «Оксія». Навчалася в Національному університеті «Острозька академія» та в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Авторка поетичних книжок «Зав'язь думок», «Червоні Чоловічки», "Verde". Поетичні, прозові, художньо-публіцистичні та журналістські твори друкувалися в антологіях «Червоне і чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя», «Дві тонни», «Сновиди», «Соломонова червона зірка» та ін., часописах «Кур'єр Кривбасу», «Березіль», «ШО», «Знак», «Український тиждень», «День», «Друг читача», «ЛітАкцент», «Критика» тощо.
Серед закордонних публікацій можна відзначити: в польських часописах «Respublica», «RADAR», в антології «Жіночий портрет в оберненій перспективі: 12 поеток із Чехії, Словенії та України», у російському журналі поезії «Воздух», у чеському журналі світової літератури «PLAV», в італійській поетичній антології «Made in Ukraine» та ін.
Була співавторкою радіопрограми «Слова і речі» . Перекладала вірші польського поета Чеслава Мілоша для проекту «Підказаний Мілош». Ініціаторка і співупорядниця антології Українська авангардна поезія (1910 – 1930-ті роки). Працювала у сфері проектного менеджменту.
Юлія Стахівська проілюструвала такі книжки: «Таткові нотатки» Андрія Хадановича, "Казка старого мельника" Сергія Ухачевського, "Молдавські казки". Створює авторські листівки та принти. Окрім письма та ілюстрації, Ю. Стахівська захоплюється біоархітектурою і архітектурою загалом.
Лауреатка літературних премій видавництва «Смолоскип» і «Молоде вино». Стипендіатка Міжнародного дому письменника та перекладача у Вентспілсі (Латвія, 2010). Учасниця багатьох літературних акцій в Україні та інших країнах.
Вірші перекладалися на англійську, італійську, німецьку, польську, російську, чеську мови.
Поезія Стахівської належить до найбільш метафоричних зразків літератури
«двотисячників». Переважно це верлібри, насичені багатозначними символами, культурними алюзіями, естетизацією речовинності.
"Поезія Юлії Стахівської несе в собі багато світла та любові.» (Жанна Капшук)
Література:
1. Кубометри метафор і орнаментальні траєкторії Юлії Стахівської // Кур'єр Кривбасу. - 2008. - № 11/12. - С.329-344
2. Стахівська, Ю. Вільгельм Шмід. Душевний спокій. Чого ми набуваємо, коли старіємо : [про книгу Вільгельма Шміда] // Літературна Україна. - 2018. - № 42. - С. 12
Інтернет-ресурс:
1. Стахівська Юлія Леонідівна — Вікіпедія[Електронний ресурс].- Режим доступу: https:// uk.wikipedia.org › wiki
2. Постаті - Стахівська Юлія - 1576.ua[Електронний ресурс].- Режим доступу:
http:// 1576.ua › people
3. Юлія Стахівська. «Залишила п'ять копійок у троянді біля ...[Електронний ресурс].- Режим доступу: http:// mykma.org › interviews › yuliya-stahivska-zalyshyla-p...
