Жулинський Микола Григорович – письменник, учений-літературознавець, літературний критик, громадсько-політичний та культурний діяч, доктор філологічних наук, професор, академік НАН України , директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, член Національної спілки письменників України.
Микола Жулинський народився 25 серпня 1940 року в селянській родині с. Новосілки на Волині (нині с. Набережне Демидівського району Рівненської області). По закінченні Дубнівського педагогічного училища в 1960 р., працював учителем восьмирічної школи, з часом - робітником на різних заводах в Україні та Росії.

 1968 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а в 1971 р. – аспірантуру Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР, де пройшов усі етапи становлення і росту – від молодшого наукового співробітника до вченого секретаря. З 1978 р. був заступником директора з наукової роботи, а з 1991 р. – директором Інституту.

У його творчому доробку – книги з історії та теорії української літератури: «Пафос життєствердження», «Людина як міра часу», «Человек в литературе», «Наближення», «Із забуття – в безсмертя», «Вірю в силу духа: Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський за піднесення політичної і національної свідомості української людності», «То твій, сину, батько! Українська душа – на Голгофі ХХ століття», «Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943–1944 рр.», «Слово і доля», «Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури», «Українська література: творці і твори: учням, студентам» та інші. За участю М. Г. Жулинського розпочався новий етап вивчення творчості письменниці на Волині.

Автор понад 700 наукових статей, оглядів, рецензій.

       Зі здобуттям Україною незалежності включився в активне громадське та політичне життя: віце-прем’єр-міністр України (1992-1994рр.), (1999-2001рр), народний депутат у Верховній Раді України 2-го (1994–1998рр.) та 4-го скликань (2002–2006рр.), очолював ряд підкомітетів Комітету з питань культури й духовності Верховної Ради України; був радником Президента України та головою Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України. 

     Із 1977 р. є членом Національної спілки письменників України, членом президії ради, з 1998 р. – секретарем Спілки. Член редколегій журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час», газети «Літературна Україна» та ін.

Жулинський є президентом Міжнародного фонду Марії Приймаченко, головою Українсько-Польського Форуму, почесним головою Конвенту Європейського колегіуму польських і українських університетів, президентом громадської організації «Фонд Михайла і Ярослава Стельмахів» та ін.

М. Г. Жулинський – людина зважена й діяльна, багатогранна особистість. Головні наукові інтереси – принципи й особливості втілення концепції людини в художніх образах і характерах, соціально-етичні та морально-філософські аспекти гуманістичної проблематики в літературі,  особистість в українській поезії та прозі, проблеми реалізму, модернізму і постмодернізму, єдність традицій і модерності в українській літературі.

        У 1978 р. став лауреатом Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики імені О. Білецького, в 1990 р. – Рівненської обласної премії ім. Валер’яна Поліщука. В 1991 році за книгу «Із забуття – в безсмертя» йому присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка. Він є лауреатом премій Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів та НАН України імені І. Франка; лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» та  Державної премії України в галузі науки і техніки 2014 року — за роботу «Історія української культури» у п'яти томах (у дев'яти книгах) (у складі колективу).

  Нагороджений орденами «За заслуги» 3-го і І-го ступенів, князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня.

У 1993 р. Світовий конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою закордонних українців – медаллю Святого Володимира за видатний внесок у наукову і політичну діяльність. Серед відзнак М. Жулинського - медаль князя Костянтина Острозького (найвища золота відзнака Національного університету  «Острозька академія»), орден Австрійської республіки, орден Павла Скоропадського, державний орден Італійської республіки «Зірка італійської солідарності» з присвоєнням почесного звання «Кавалер з правом користуватися регаліями Ордена» та ін.

Підсумком багаторічної праці стала антологія "Українська література: творці і твори". Книга планувалась як ключ до відкриття художнього всесвіту української літератури різних епох: від Г. Сковороди до І. Жиленко. До творів 52 авторів додано літературно-критичні есе про їхнє життя та особливості пера. Це потужне і за обсягом, і за змістовим наповненням видання, що вражає системністю, методологічною завершеністю, концептуальним підходом, масштабністю аналітичних суджень.

Микола Григорович є взірцевим і майстром своєї справи, адже втілює високий професіоналізм у глибині аналізу, реалізації замислу, відстоюванні високих суспільних ідеалів. На жаль, у наш прагматичний час місце для духовних пошуків зведено до мінімуму. І література, і літературна критика втрачають колишні позиції в житті суспільства. Це розуміє і М. Жулинський: "Мені здається, хоч і прикро це стверджувати, що сьогоднішня дійсність несприятлива для виступів з рецензіями і оглядами. Літературно-мистецька критика не запитується суспільством, вона не престижна, на неї дуже слабо реагує і читач, і видавець. Таке враження, що літературна критика живе сама по собі, а література — сама по собі; і не вельми та література стурбована тим, як її сприймає критика. Автора, особливо молодого, цікавить реакція не літературної критики, а масового читача".

Гостре відчуття сучасності, смілива постановка питання, виразна критична спрямованість щодо явищ, які загрожують культурній, інформаційній безпеці України, теоретична озброєність міркувань, аналітична переконливість, послідовний, зіпертий на конкретні факти виклад думки – такі риси притаманні найновішим виступам М.Жулинського у пресі й на радіо

М.Жулинський не без тривоги запитує: "Хто сьогодні заперечить, що найсерйознішою загрозою для морального і духовного здоров’я українського суспільства є посилення деструктивних інформаційно-комунікативних потоків, які травмують колективну пам’ять, руйнують духовне "силове поле” нації, розхитують морально-етичні основи національного буття, запроваджують масові ігри у вигляді політичних ток-шоу, мета яких – заманити суспільну свідомість в ілюзорну пастку соціальної справедливості та політичної відповідальності "лідерів нації”.

«Гірко усвідомлювати правду сьогодення, й час не зміниш, проте творчому доробку М. Жулинського належатиме визначне місце в духовній скарбниці нації, в епосі, яку віддзеркалюють його праці».

 

Література:

Праці М. Жулинського:

 1.  Жулинський, М. "А на оскалів не вважайте..." Російська мова як інструмент мовно-культурної та політичної експансії // Слово просвіти. - 2019. - 18-25 липня (№ 29). - С. 4

2.  Жулинський, М. Апостольська місія Тараса Шевченка та ідеали слов'янської єдності // Слово і час. - 2015. - № 3. - С.3

3.  Жулинський, М. Весна Патріарха [Ю. Мушкетик] // Літературна Україна. - 2019. - № 13/14. - С. 6

4.  Жулинський, М. Вірив: світ безсмертний [Юрій Мушкетик] // Слово просвіти. - 2019. - 13-20 червня (№ 24). - С. 10

5.  Жулинський, М. Вчений-інтелектуал світового рівня: [Омелян Пріцак] // Літературна Україна. - 2019. - № 17/18. - С. 6

6.  Жулинський, М.Г. Духовний будівничий України : [книга-альбом] / Микола Жулинський. - Київ : Мистецтво, 2016. - 317 с.

7.  Жулинський,, М.Г. Духовна спрага по втраченій Батьківщині. - К.:КМ Академія, 2002. - 67 c.

8.  Жулинський М. Духовний провідник українського народу : [  Т. Шевченко ] // Всесвіт (об'єднаними номерами). - 2014. - № 5/6. - С. 167

9.  Жулинський, М.Г.  Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). - К. : Дніпро, 1990. - 447с.

10. Жулинський, М.Г. Заявити про себе культурою : Тези трибуннi, позатрибуннi,а також роздуми й сповiдi за парадною завiсою. - К:"Генеза", 2001. - 680с,iл.

11. Жулинський М.  Лист до Юрія Мушкетика як роздуми про його творчість // Київ. - 2009. - № 3/4. - С.177

12. Жулинський, М.Г. Наближення : літературні діалоги / Микола Жулинський. - К. : Дніпро, 1986. - 278с.

13. Жулинський, М. Найбільше боліло серце за Україну :[Віталій Дончик] // Літературна Україна. - 2018. - № 43/44.- С. 8 ; № 45/46. - С. 10

14. Жулинський, М. Олег Ольжич i Олена Телiга : Нариси про життя i творчiсть.Вибранi твори. - К.:Вид-во iм.О.Телiги, 2001. - 143с.

15. Жулинський М.  Острів у вічність був обіцяний майстрові ще на землі:[ До 70-річчя Володимира Дрозда] // Слово і час. - 2009. - № 10. - С.3

16. Жулинський, М.Г.  Слово i доля : Навчальний посiбник. - К.:А.С.К., 2006. - 640с.

17. Жулинський, М.Г.  Слово на сторожі нації : літературно-критичні твори / Микола Жулинський. - Київ : Український письменник, 2015. - 1016 с.

18. Жулинський, Г.Л.  "То твій, сину, батько" : українська душа  - на Голгофі ХХ ст. / Григорій і Микола Жулинський. - Київ : Ярославів Вал, 2005. - 192 с.

19. Жулинський,, М.Г.  Українська література:творці і твори : учням,абітурієнтам,студентам,учителям / Микола Жулинський. - К. : Либідь, 2011. - 1152 с.

 

Про М. Жулинського:

 

1. Базилевський, В. Музика життя і смерті: Микола Жулинський "Акордеон" // Літературна Україна. - 2018. - № 31. - С. 7

2. Василишин, О. Заворожує гра "Акордеона" : [про книгу Жулинський М. Акордеон: Роман] // Літературна Україна. - 2018. - № 38. - С.5

3. Зачарований прагматик: [М.Г. Жулинський] // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2010. - № 3. - С.89

4. Кононеко, П. "Нація. Культура. Література". "Українська література. Творці і твори" // Українознавство. - 2012. - № 2. - С.6

5. Микола Григорович Жулинський // Слово і час. - 2010. - № 8. - С.3

6. Микола Жулинський (1940): [Укр. літературознавець, політик] // Шкільна бібліотека. - 2010. - № 7. - С. 6

7. Радiсть наближення до лiтератури // Знаменнi дати: Календар 2000 . - К.: Украiна . - 2000. - С.178

8. Тома, Л. Генетика "Акорду" або вихід з лабіринтів постмодернізму : [про роман М. Жулинського "Акордеон"] // Українська літературна газета. - 2018. - № 22. - С. 14

9. Слабошпицький, М.Ф.  Протирання дзеркала : про час і про людей. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури : [спогади] / Михайло Слабошпицький. - Київ : Ярославів Вал, 2017. - 684 с.

10. Слабошпицький, М.Ф. Тіні в дзеркалі : про час і про людей. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури : [спогади] / Михайло Слабошпицький. - Київ : Ярославів Вал, 2018. - 733 с.

 

Інтернет-ресурс:

 1. Жулинський Микола Григорович - Інститут літератури [Електронний ресур].- Режим Доступу: http: // www.ilnan.gov.ua › 73-zhulynskyi-mykola-hryhorovych

2. Жулинський Микола Григорович — Вікіпедія [Електронний ресурс].- Режим доступу: http:// uk.wikipedia.org › wiki › Жулинський_Микола_Григ...
2. Учений, академік, організатор української гуманітарної ...[Електронний ресурс].- Режим доступу: http:// clio.lnu.edu.ua › wp-content › uploads › 2016/01