Марія Романівна Ткачівська  — українська письменниця і поетеса, викладач, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри іноземних мов і перекладу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Член Національної спілки письменників України від 1997 року.

Марія Ткачівська народилася 11 серпня 1965 року в с. Сокіл Галицького району Івано-Франківської області. Особливий вплив на її життєвий шлях мала середня школа № 5 із поглибленим вивченням німецької мови.

Після закінчення школи Марія вступила до Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича на факультет іноземних мов, який закінчила із дипломом з відзнакою.

 Її найпершою спробою у царині перекладу стала робота на посаді інженера-перекладача на виробничому об’єднанні "Хлорвініл”. За направленням Міністерства освіти вчителювала у школі-інтернаті в селі Селятин Путивльського району Чернівецької області. Опісля М.Ткачівська повертається у рідний Івано-Франківськ і з 1989 року працює викладачем німецької мови у технікумі електронних приладів.

З 1990 року і донині викладає німецьку мову у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. "Моя робота є змістом мого життя».

У 1997 році вступає в аспірантуру Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, після закінчення якого успішно захищає дисертацію.

З 2010 року у житті Марії Ткачівської розпочинається новий етап – завідування кафедрою іноземних мов і перекладу.

         Авторка близько 110 наукових статей та більше десятка навчальних посібників, авторка та співавторка кількох словників та монографій.

У творчому доробку — поетичні збірки «Просвічені силуети», «Переповнений експрес», «Коли я втікала із раю», духовна поезія «А над нашою вірою вічність» («Початок»), феєрія «День відбілює ніч», новели та оповідки «Подарунок від динозавра», художні замальовки та есе німецькою мовою «Die Ukraine von A bis Z (witzig, würzig, interessant)» — «Україна від А до Я (весело, цікаво і з перчиком), романи „Тримай мене, ковзанко", „Я і мій Дон Жуан", „Голос перепілки", „Тримайся за повітря", дитячий роман „Обережно, діти!", авторські афоризми (збірки „Вона — королева і колонізаторка", „Він — повелитель і приборкувач", „Любов — бруківка всіх доріг"). Друкується в журналах „Перевал", „Світло надії" та ін., авторка численних пісенних текстів.

Талант літератора дав змогу Марії Ткачівській стати лауреатом численних премій:

- імені Івана Франка (2006),

- премії ім. В.Стефаника (2010),

- роман Марії Ткачівської „Тримай мене, ковзанко" став лауреатом Міжнародного конкурсу романів та кіносценаріїв „Коронація слова 2007,

- лауреатка Міжнародного конкурсу „Коронація слова 2012" за дитячий роман „Обережно, діти!". Цей роман увійшов у довгий список „Книги року ВВС-2013",

- лауреатка Міжнародного конкурсу „Коронація слова 2014" у номінації „Пісенна лірика" („Не можу дихати без тебе"),

- лауреатка Міжнародного конкурсу „Коронація слова 2015" у номінації „Кіносценарії" (анімація „Цокає час"),

- лауреатка Всеукраїнської літературної премії ім. Леоніда Череватенка (2017),

- роман „Я і мій Дон Жуан" отримав відзнаки Всеукраїнського літературного конкурсу Dnipro-Book-Fest у номінації „Прозові твори (романи/повісті)", благодійного фонду „UKRAINIAN MODERN ART LAB" та ГО „Творча еліта України" (2018 рік) та став лауреатом Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя „Тріумф" (2018),

- роман „Голос перепілки" отримав 1-ше місце (Диплом 1-го ступеню) на Всеукраїнському конкурсі україномовних прозових видань» DNIPRO-BOOK-FEST-2019" (номінація "Прозові твори (романи/повісті) (2019 рік).

 

 

Надзвичайна історія з непередбачуваним сюжетом.

Роман «Голос перепілки» – написаний на основі реальних подій з життя героїв. Крізь призму історії дитини авторка порушує низку соціальних проблем, серед яких – проблеми родинних стосунків, неповних сімей, людського осуду.

Роман «Голос перепілки» розповідає, як колись давно Борис звабив скромну сільську дівчину Стефу і відмовився від свого сина Мартина. Мати і малюк були приречені на голод і злидні. Утім тяжкі часи спіткали й самого Бориса. Під час війни він опинився на чужині, в Німеччині. Саме там він зустрів землячку Ганну, яка до безтями закохалася в нього. Але доля розвела їх: Борис згодом повернувся до рідного села, став заможним господарем, а Ганна змушене була виживати з малою донькою на руках. А далі долі героїв сплітаються химерними візерунками... 

 

 

           









У романі «Тримайся за повітря» авторка тонко змальовує невидиму пам’ять про бабусю. Людини вже немає, а є її присутність духу, який тримає у найвідповідальніші моменти. Соломія сама як палець, але ж самотньою можна бути і вдвох. Недо­віра — ось що вбиває любов. Хіба не можна любити одруженого чоловіка? Хіба любов має закони і правила?

Перше кохання стало для Соломії і першим розчаруванням. Художник Андрій був для неї єдиним, а вона для нього — однією з багатьох. Тож коли трапилася можливість поїхати на заробітки в Португалію, Соломія довго не думала. Але добре там, де нас нема: Португалія одразу ж починає випробовувати Соломію на міць. Виснажлива дорога, нелюдські умови проживання та тяжка робота з ранку до ночі — закордонний рай виявляється справжнім пеклом. Останньою краплиною стає раптова хвороба Соломії. І тієї миті, коли здається, що чекати на допомогу немає від кого, з’явиться він. Той, хто допоможе втриматися там, де так легко впасти…

Авторка романів переконливо стверджує, що треба проживати своє життя, а не виправляти чиїсь помилки. А ось що найбільше болить — це людський осуд. І коли настає повна безвихідь, треба триматися.

У творчому доробку пані Марії — тексти різних жанрів та стилів. Спершу були поезії, згодом — проза. «Кожен з жанрів літератури вдається п. Марії мистецьки особливо: неповторно, з перчинкою і обов’язково наскрізною темою проходить невгамовний юнацький запал і оптимізм.»

Сама ж письменниця найбільше любить писати дитячі тексти. Свої книги пані Марія лагідно називає «дітьми», які потребують особливої любові. У творчому процесі експериментує, збирає цікаві життєві історії, вишуковує незнані архівні матеріали, аби потім викласти це на сторінках своїх дітей – книг.

 

Література:

1. Ткачівська, М.Р.  Голос перепілки : роман / Марія Ткачівська. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 189 с.

2. Ткачівська, М.Р. Тримайся за повітря : роман / Марія Ткачівська. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 268 с.

3. Чечель, Л. Проживати своє життя, а не виправляти чиїсь помилки: Письменницю Марію Ткачівську з новими романами запрошують у Берлін // Україна молода. - 2019. - 13 березня (№ 29). - С. 14

 

Інтернет-ресурс:

1. Ткачівська Марія Романівна — Вікіпедія[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://k.wikipedia.org › wiki › Тка...

2. Ткачівська Марія - Хата-читальня Прикарпаття - Google Sites[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://sites.google.com › site › tkaci...