Василь Васильович Тарновський (старший) відомий як український історик, громадський діяч та меценат української культури. Народився він 26 червня 1810 р. в с. Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії. Спочатку навчався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька (разом із М.В. Гоголем), а після – на юридичному факультеті Московського університету. Потім викладав у Житомирській гімназії.
М.В. Гоголь рекомендував його ректору Київського Імператорського університету Св. Володимира М.О. Максимовичу профессором російської словесності, хоча той викладав у гімназії історію. Василь Васильович вивчав сучасний і минулий стан та побут українського селянства, був автором статей: «Юридический быт Малороссии» та «О делимости семей в Малороссии».
Тарновський був переконаним противником кріпацтва. Як депутат від уряду в Чернігівському комітеті «Устройства и улучшения быта помещичьих крестьян», брав активну участь у підготовці селянської реформи протягом 1858 – 1859 рр. А з 1860 р. він член експерт – редакційних комісій у Петербурзі, які готували проєкт реформи.
Василь Васильович товаришував з Т. Шевченком, М. Гоголем, М. Костомаровим та ін. За своїми поглядами був близький до Кирило-Мефодіївського братства. Наприкінці 50-х рр. 19 ст., після смерті російського царя Миколи І, провідні діячі української культури почали зосереджуватися в Петербурзі, де режим був дещо м’якшим. Тут осіли після заслання кирило-мефодіївці Шевченко, Куліш, Білозерський, і при них утворився гурток письменників і публіцистів. У цей час Василь Тарновський разом з помічником Григорієм Галаганом за свої кошти придбали і встановили в Петербурзі друкарню для українського видавництва. Завдяки їм у світ вийшли твори визначних українських письменників: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Куліша, Марка Вовчка та ін. Це було перше систематичне видання українських письменників.
Василю Тарновському після смерті дядька Григорія Степановича перейшли у спадщину великі маєтки на Чернігівщині, що дало йому можливість виділяти більше коштів на розвиток української культури. Зокрема Василь Васильович допоміг П. Кулішу видати «Записки о Южной Руси», «Чорну Раду», а також фінансував інші українські видання.
У Качанівці за часів В. Тарновського (старшого) велася так звана гостева книга, у якій між автографами Л. Жемчужникова (1853), Т. Шевченка (1859) зустрічається й автограф українського художника Гаврила Васька, який бував тут у 1857 – 1858 рр. Він виконував на замовлення господаря маєтку копії портретів родини Розумовських роботи художника С. Стеценка (матері Наталії Дем’янівни і братів Олексія та Кирила Розумовських), а також гетьманські портрети.
Помер В. В. Тарновський раптово, після бурхливого засідання Земства, похований в своєму маєтку Качанівці в церкві Св. Георгія Хозевіта.
Література:
1. Бушак С. Мистецькi старожитностi Качанiвки // Образотворче мистецтво . –
2003.- N 1 . - С.52
2. Бушак С. Скарби української культури в Чернiгiвському музеї
В.В.Тарновського // Народна творчiсть та етнографiя . - 2004.- N 4 . - С.70
1.Збiрка статей про садибу в Качанiвцi (Чернiгiвської областi)
// Пам'ятки України . - 2000.- N1 (спецвипуск). - С. 2-37.
2. Лазечко П. Меценати української культури // Дзвiн . - 2003.- № 5-6. - С.118
3. Слабошпицький М.Ф. Українськi меценати : Нариси з iсторiї української
культури. – К.: Вид-во М.П.Коць, Ярославiв Вал, 2001. - 327с
8. Сявавко Е. Зародження українського музейництва, музеї наукових установ та
товариств : З історії музейництва на Україні в XIX столітті // Історія
української культури : у 5 т. Т.4, книга 1. - Київ: Наукова думка, 2008 - С.883.
9. Тарновський Василь Васильович // Енциклопедія історії України: в 10 т.
Т. 10. Т – Я. – К.: Наукова думка, 2013. – С. 36.
10. Хронiка-2000: Український культурологiчний альманах. - К.:Фонд сприяння
розвитку мистецтв України, 1996. - 256с.
11. Яворницький Д. В.В.Тарновський // Хронiка 2000 . - 1996.- N 16. - С.139
