Беринда Памво (світське ім’я – Павло) народився між 1555 та 1560 роками, ймовірно, на Івано-Франківщині, про це свідчать місцеві діалектизми, що увійшли до його словника. Ймовірно, навчався у Львівській братській школі, де студіював церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Входив до наукового-просвітницького гуртка, займався редакційно-видавничою діяльністю, до якої його залучив Ґедеон Балабан, єпископ львівський і кам’янець-подільський. Він став найосвіченішою людиною свого часу.
У 1619 році разом із братом та сином Лукашем перебрався до Києва, оселившись в Києво-Печерській лаврі. Спочатку працював головним редактором, перекладачем при друкарні, згодом став її архітипографом (завідувачем). Пізніше носив звання протосингела Єрусалимського Патріарха.
20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – "Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”.
Майже 30 років вчений-лексикограф присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: "Лексіконь” та "Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська, церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
Окрім його словника, до нас дійшли вірші, передмови та післямови до книжок, а ще –гравюри. Уперше в українському друкарстві запровадив сюжетні ілюстрації.
Його твори до цього часу належно не оцінені, а різдвяні вірші цікаві хоча б тим, що це найдавніший взірець діалогу й спроба першого віршування в Україні.
У науковій літературі можемо знайти і його біографію, і відо¬мості про подвижницьку діяльність Через те, що він був служителем Господа і саме в цьому вбачав своє найголовніше покликання, друкар не підкреслював своє авторство, ховаючи його під монограмою ПМБ, що означає Памва монах Беринда.
Володів Памво Беринда німецькою, грецькою, далматською, давньоєврейською, латинською, польською, московською, староукраїнською, сирійською, словацькою, чеською мовами.
Помер Памво Беринда 26 липня 1632 року, скільки йому було – достеменно невідомо, від 62-х до 82-х років, адже точна дата народження невідома. Похований на території Києво-Печерської лаври. Його надгробна плита містила напис: «Памво Беринда, коректор книг і управитель топографії печерської, протосингел святого отця патріарха єрусалимського, людина вчена, залишив «Лексикон словенороський» і по трудах чернечих, сповідничих і друкарських тут спочив».
Література:
1. Баган О. Памва Беринда - символічна постать Галичини / Олег Баган // Дивослово. – 2019. – № 4. – С. 61–63.
2. Ісіченко І. Бароко - мистецький стиль і літературна доба / Ігор Ісіченко // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 27–34
3. Київський Атеней.Мистецький Київ XVII-XVIII cт. : проза, поезія, архітектура, малярство, графіка / упоряд. В.О.Шевчук, Ю.О.Іванченко. - Київ : Родовід, 2015. - 672 с.
4. Коць-Григорович, Л. Про походження Памва Беринди // Мовознавство . - 1995.-N4-5. - С.3
5. Нагірняк О. Друкар, лексикограф, письменник [Памво Беринда] / Остап Нагірняк // Пам'ять століть. – 2007. – № 1. – С. 190–191.
6. Осадчий А. Друкар, лексикограф, письменник : [про Памво Беринду] / Анатолій Осадчий // Історичний календар 2000 / упоряд.: А. Денисенко, В. Туркевич. – 1999. – Вип. 6. – С. 104–105.
7. Памво Беринда (1550-70-1632)педагог // Позакласний час . - 2003.- 22. - С.3
8. Памва Беринда і "Лексикон славеноросский" // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014. – № 28–29. – С. 64–65.
Інтернет-ресурс:
1. Памво Беринда — Вікіпедія[Електронний ресурс].- Режим доступу//http:uk.wikipedia.org › wiki › Памво_Беринда
2. Памво Беринда – укладач першого українського словника ...[Електронний ресурс].- Режим доступу//http:uain.press › Статті
