Видатний
український прозаїк, поет. «Він мав талант людяності. І вроджений, і
вистражданий», - писав про нього молодший брат Григір. Григорій Михайлович
Тютюнник зробив значний внесок в розвиток української літератури.Найвідомішим твором
письменника став роман «Вир», який посідає особливе місце як у творчості
прозаїка, так і в історії українського письменства.
Народився Григорій Тютюнник 23 квітня 1920 року в селі
Шилівка на Полтавщині. У 1938 році вступив до Харківського університету, але
навчання перервала війна.З початком
війни Григорій у студентському батальйоні, в кривавому місиві біля Білої
Церкви. Полон, утеча, знову полон і знову втеча... Уламок ворожої сталі засів у
тілі невигойним болем на все недовге життя...
Після війни (в 1946 році) Тютюнник закінчує Харківський університет і їде до Львова викладачем української літератури до культосвітнього технікуму.1947-го поселився у Кам'янці-Бузькій і протягом 10 років учителював у середній школі. 1951 року в світ виходить перша збірка оповідань «Зорані межі», а в 1956-у - повість «Хмарка сонця не заступить». Це все ще були пошуки своєї теми і виваженого, точного слова. З 1956 року Григорій Михайлович працював у львівському журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін»).
Щоліта приїздив він у Шилівку до матері, тут по кілька місяців жив і писав свій основний твір життя. Тут шилівські люди входили яскравими образами в його роман. Письменник дуже любив рідні місця, річку Ташань, Радьківщину і Беєву гору, тобто місця, де живуть герої книги. Він казав друзям, що йому ніде так легко не пишеться, як у рідній Шилівці, котру назвав у романі «Вир» Троянівкою. За день до смерті розповідав у редакції «Жовтня» про план третьої книги роману і збирався писати її на Полтавщині.
Він був великим працелюбом, і пошуки увінчались успіхом.1960 року з'являється перша частина роману «Вир», який приніс йому славу. Друга частина вийшла посмертно - в 1962 році. Наступного року «Вир» було удостоєно Шевченківської премії. До кінця життя пам’ятав про війну – лікарі так і не змогли видалити осколок біля серця.
Від тих воєнних ран і помер – наприкінці серпня 1961-го, 42-річним.Тютюнника поховано у Львові на Личаківському кладовищі.
Література:
1. Брати Григорій та Григір Тютюнники: «Пам’ять, як вишневий цвіт»: [листування]//Українська літературна газета. – 2019. – 15 берез. (№5). – С. 18-17.
2. Грицай Л. Життєвий і творчий шлях Григорія Тютюнника. Роман "Вир" – реалістична картина життя українського народу напередодні та під час Другої світової війни // Українська мова і література в школах України. – 2015. – № 1/2. – С. 48–53. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Дзюба І.М. Літературні портрети. Продовження : есеїстичні розвідки. ─ Київ : Український письменник, 2015 . ─ 800 с.
4. Живописець правди: [Г. Тютюнник (1931-1980)] // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2011. - № 4. ─ С.112.
5. Ковальчук О.Г. Український повоєнний роман : Проблеми жанрового розвитку . ─ К. : Вища школа, 1992 . ─ 174с
6. Мовчан Р. "Найкращий твір кожної людини - лист":[ Григорій Тютюнник] // Дивослово(українська мова й література в навчальних закладах. - 2010. - № 5. ─ С.55.
7. Корнєва В. А ялини все гомонять...Григорій Михайлович Тютюнник // Зоря Полтавщини. - 2010. - 23 квітня/26 квітня (№ 63/64). ─ С.4.
8. Неживий О. «І бажаю всіх благ»: із життєпису Григорія і Григора Тютюнників // Слово і час. – 2017. - №2. – С.77
9. Неживий О. Григорій і Григір Тютюнники: полтавське коріння не мовчить// Українська мова і література в школах України. – 2018. - № 6. – С.24; № 7/8. – С.29
10.Неживий О. "...Повітря холодне й чисте, як кринична вода з полтавських околиць" [про братів Григора і Григорія Тютюнників] // Зоря Полтавщини. 2017. 3 Жовтень/3 Жовтень (№ 143/144). ─ С. 4.
11.Неживий О. Роман "Вир" Григорія Тютюнника : коли прийде до читача основний текст? // Українська літературна газета. - 2015. - № 7. ─ С.16.
12.Панченко В.Є. Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 "слайдів" . ─ [Київ] : [Ярославів Вал], [2019] . ─ 523 с.
13.Письменник із мужнім і чутливим серцем: [Г. Тютюнник] // Шкільна бібліотека. - 2010.- № 3. ─ С.3.
14.Файзулін Я. Україна у вогні минулого століття : постаті, факти, версії / Володимир Гінда, Ярослав Файзулін . ─ Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015 . ─ 349 с.
Народився Григорій Тютюнник 23 квітня 1920 року в селі
Шилівка на Полтавщині. У 1938 році вступив до Харківського університету, але
навчання перервала війна.З початком
війни Григорій у студентському батальйоні, в кривавому місиві біля Білої
Церкви. Полон, утеча, знову полон і знову втеча... Уламок ворожої сталі засів у
тілі невигойним болем на все недовге життя...Після війни (в 1946 році) Тютюнник закінчує Харківський університет і їде до Львова викладачем української літератури до культосвітнього технікуму.1947-го поселився у Кам'янці-Бузькій і протягом 10 років учителював у середній школі. 1951 року в світ виходить перша збірка оповідань «Зорані межі», а в 1956-у - повість «Хмарка сонця не заступить». Це все ще були пошуки своєї теми і виваженого, точного слова. З 1956 року Григорій Михайлович працював у львівському журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін»).
Щоліта приїздив він у Шилівку до матері, тут по кілька місяців жив і писав свій основний твір життя. Тут шилівські люди входили яскравими образами в його роман. Письменник дуже любив рідні місця, річку Ташань, Радьківщину і Беєву гору, тобто місця, де живуть герої книги. Він казав друзям, що йому ніде так легко не пишеться, як у рідній Шилівці, котру назвав у романі «Вир» Троянівкою. За день до смерті розповідав у редакції «Жовтня» про план третьої книги роману і збирався писати її на Полтавщині.
Він був великим працелюбом, і пошуки увінчались успіхом.1960 року з'являється перша частина роману «Вир», який приніс йому славу. Друга частина вийшла посмертно - в 1962 році. Наступного року «Вир» було удостоєно Шевченківської премії. До кінця життя пам’ятав про війну – лікарі так і не змогли видалити осколок біля серця.
Від тих воєнних ран і помер – наприкінці серпня 1961-го, 42-річним.Тютюнника поховано у Львові на Личаківському кладовищі.
Література:
1. Брати Григорій та Григір Тютюнники: «Пам’ять, як вишневий цвіт»: [листування]//Українська літературна газета. – 2019. – 15 берез. (№5). – С. 18-17.
2. Грицай Л. Життєвий і творчий шлях Григорія Тютюнника. Роман "Вир" – реалістична картина життя українського народу напередодні та під час Другої світової війни // Українська мова і література в школах України. – 2015. – № 1/2. – С. 48–53. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Дзюба І.М. Літературні портрети. Продовження : есеїстичні розвідки. ─ Київ : Український письменник, 2015 . ─ 800 с.
4. Живописець правди: [Г. Тютюнник (1931-1980)] // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2011. - № 4. ─ С.112.
5. Ковальчук О.Г. Український повоєнний роман : Проблеми жанрового розвитку . ─ К. : Вища школа, 1992 . ─ 174с
6. Мовчан Р. "Найкращий твір кожної людини - лист":[ Григорій Тютюнник] // Дивослово(українська мова й література в навчальних закладах. - 2010. - № 5. ─ С.55.
7. Корнєва В. А ялини все гомонять...Григорій Михайлович Тютюнник // Зоря Полтавщини. - 2010. - 23 квітня/26 квітня (№ 63/64). ─ С.4.
8. Неживий О. «І бажаю всіх благ»: із життєпису Григорія і Григора Тютюнників // Слово і час. – 2017. - №2. – С.77
9. Неживий О. Григорій і Григір Тютюнники: полтавське коріння не мовчить// Українська мова і література в школах України. – 2018. - № 6. – С.24; № 7/8. – С.29
10.Неживий О. "...Повітря холодне й чисте, як кринична вода з полтавських околиць" [про братів Григора і Григорія Тютюнників] // Зоря Полтавщини. 2017. 3 Жовтень/3 Жовтень (№ 143/144). ─ С. 4.
11.Неживий О. Роман "Вир" Григорія Тютюнника : коли прийде до читача основний текст? // Українська літературна газета. - 2015. - № 7. ─ С.16.
12.Панченко В.Є. Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 "слайдів" . ─ [Київ] : [Ярославів Вал], [2019] . ─ 523 с.
13.Письменник із мужнім і чутливим серцем: [Г. Тютюнник] // Шкільна бібліотека. - 2010.- № 3. ─ С.3.
14.Файзулін Я. Україна у вогні минулого століття : постаті, факти, версії / Володимир Гінда, Ярослав Файзулін . ─ Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015 . ─ 349 с.
