Тетяна Пахомова народилася 16 липня 1964 у місті Радехів Львівської області. Навчалася на заочному відділенні географічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
Талановита, безпосередня, винахідлива, завзята та віддана своїй справі – саме так можна охарактеризувати Тетяну Романівну Пахомову, вчителя географії ЗОШ №3 м. Радехова. Вже не один десяток років вона працює на освітянській ниві, вкладаючи в учнів знання не тільки з географії, а ще й з економіки і образотворчого мистецтва. Тетяні Романівні вдається прививати учням найголовніше – бажання вчитись і пізнавати нове. Серед них - не один десяток призерів та переможців олімпіад, лауреатів різноманітних мистецьких конкурсів. Будучи прикладом, котрим захоплюються і намагаються наслідувати не тільки учні, а й інші педагоги.
За роман «Я, ти і наш мальований і немальований бог» письменниця отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в 2016 році та премію імені Ірини Вільде у 2017 році.  
Тетяна Пахомова розповідає, що ідея роману виникла після одного з походів разом із учнями : «З моїми учнями ми ходимо в різні походи. І якось у лісі біля Радехова діти знайшли дві плити з єврейського кладовища. Ми натрапили на історію жінки, яку я знала особисто, але навіть не здогадувалась, що така ситуація була у неї в житті. Під час Другої світової вона переховувала єврейську родину, врятувала життя трьом людям. 800 днів вони просиділи під стайнею… Почала писати, бо душа просила вилити на папір думки і почуття. Роман з’явився за три місяці під час шкільних канікул»                          

Пахомова, Т.Р.  Я, ти і наш мальований і немальований Бог : роман / Тетяна Пахомова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 189 с.
Роман засновано на реальних подіях 1941-1945 років Драматична та зворушлива сімейна сага, що пробуджує віру в добро та милосердя. Напружений сюжет роману зачарує вас і змусить читати, не відриваючись. Коли у гамірний Львів, де поряд жили вірмени і поляки, українці і євреї, прийшла страшна війна, родині маленької Міри дивом вдалося врятуватися з гетто. Її з матір’ю та сестрою визволяє селянин, на чию померлу доньку Мар’яну вона так дивовижно схожа. Тепер її життя у темному підвалі, з іграми на нічному сільському кладовищі, у постійній небезпеці. Вона чекає на кожну нову весну, що приходить до єврейської родини з християнськими пасками, і просить подарувати на день народження іїй не цукерку і не ляльку,а сонце…
Це роман про 832 дні, які пов’язали українську та єврейську родини зі Львівщини за часів Голокосту. Драматична та зворушлива сімейна сага, що пробуджує віру в добро та милосердя. Напружений сюжет роману зачарує вас і змусить читати, не відриваючись.
Вустами героїв Т. Пахомова розкриває перед читачами віковічну мудрість людства: душа тварини і душа людини, значення віри («Людина без віри – як перекотиполе: несе його вітром хтозна-куди, і всяке сміття на нього намотується»; «У людини можна забрати все: будинок, врожай, скарби, сім’ю – все-все, крім віри. Вона допомагає вистояти і не втратити людську подобу й розум»), як треба жити.

 


Пахомова, Т.Р. Таємниця галицького Версалю : роман / Тетяна Пахомова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. - 348 с.
У новому її романі події розгортаються в Польщі, для якої ХVIII сторіччя стало часом найстрашніших випробувань. Читач стане свідком історії, яка знову й знову повторюється — з іншими людьми, в інші часи, в іншій країні…
Свого сина і спадкоємця величезних статків та галицького Версалю — родового гнізда, заснованого ще коронним гетьманом, Потоцькі назвали Щенсним, латиною — Феліксом. Щасливим… Оповитий родинною славою, ореолом поваги й заздрості, він мусив одружитися із Жозефіною Мнішек і стати польським королем. Важкою була ця ноша для мрійливого юнака. Гоноровий шляхтич батько, який вершив долі сотень тисяч людей, та амбітна і свавільна мати з малих літ ліпили з нього майбутнього володаря, відгризаючи, як вовки, кожний прояв милосердя й людяності. Бо світом правлять не вони, а влада і гроші… Та якось при дорозі молодий Потоцький зустрів прекрасну лісову мавку — синьооку красуню Гертруду. І вперше пішов проти волі батьків, закохавшись і таємно одружившись. Тим самим поклав на терези історії не владу, гроші й любов, а майбутнє вільної Польщі…
«…не дано жодній людині відбирати Божий дарунок самостійного вибору того шляху, яким іти до сприйняття найвищого за цінністю слова. У когось він – у каменях і падіннях, у когось – у тяжких роздумах. Та ні в кого він не є й не може бути гладеньким і рівним: те, що легко дається, легко й віддається, бо мало цінується. Лише істини, нажиті важкою працею душі, стають світлом усіх подальших вчинків. У кожного своя непроста дорога до простих істин. У кожного світло власного прозріння осяває її. Кожен має свою ношу на ній. У кожного своя довжина того шляху. І кожен один на тій дорозі, бо будує її сам…»

 

 Пахомова, Т.Р.  Карпатське танго : роман / Тетяна Пахомова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 331 с.
Усі ми прагнемо свободи зовнішньої і внутрішньої. Для майбутнього медика Андрія з глухого карпатського села Ізабель стала тією, яка відкрила йому світ. Він — простий український хлопець, вона — красуня-кубинка. Здавалося, їхні серця поєднали вищі сили, подарувавши ту саму омріяну свободу, якої так бракувало в СРСР. Ізабель завжди була поруч під час численних Андрієвих мандрівок. Поки він невпинно вчився, аби стати професійним пластичним хірургом, вона підтримувала його, виховувала їхніх дітей, була дороговказом для нього. І коли її життя обірвалося, він відчув, що втратив усе… Андрій намагається відшукати своє місце у світі. Та родове коріння у містичний спосіб змінює його долю… 
Роман «Карпатське танго»  - це передусім роман про вічне кохання. Адже своє почуття головний герой книги – Андрій Зайчук проніс через усе життя. Навіть досягнувши вершин у медичній кар’єрі, маючи уже дорослих успішних дітей, пан Андрій продовжує дарувати своїй коханій Ізабель конвалії. Повернувшись у рідну батьківську домівку через багато років, він висаджує поле конвалій в пам'ять про дружину, яка багато років тому відійшла у вічність. «…Тепер, стоячи біля своєї хатинки, я здалеку бачу навпроти велике біле серце з квітучих конвалій. Це спогад про ніжне кохання моєї молодості. Напевно, Ізабель теж його побачить…»
Щоб здолати труднощі, що випали на його долю, Андрій все життя пам’ятав настанову своєї мудрої бабуні «…що б не сталося, завжди проказуй чарівні слова «Як би тобі погано не було, ніколи, ніколи не скигли. Ти можеш почуватися або жертвою, або бійцем. Ким почуватимешся, тим і станеш… Краще не зраджуй своїм мріям, а всміхайся, розправляй плечі і повторюй: «Ну й добре!». Трохи згодом і вихід зі скрутної ситуації знайдеш, і життя переміниться на краще…»
І дійсно, доля підготувала ще один сюрприз – танець шаленої пристрасті із сивиною на скронях…


                                                                      Електронний ресурс:
1. Львівська письменниця створила роман на основі реальної історії ...[Електронний ресурс].- https://te.20minut.ua/.../lvivska-pismennitsya-stvorila-roman-...
2. «...Ми такі різні, як брати одного батька» » Re:цензії » Книги ...[Електронний ресурс].- bukvoid.com.ua/reviews/books/2017/07/22/104841.html
3. Навколо дуже багато цікавих історій та людей, про яких можна ...[Електронний ресурс].-radekhiv.if.ua › Громада
4. Тетяна ПАХОМОВА: «ХВОРІТИ ЗОРЯНОЮ... - Радехівська Міська ...[Електронний ресур].- https://www.facebook.com/radekhiv/.../1778486055740477/