Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 р. на хуторі Полтавської губернії, (що тепер входить до меж міста Бориспіль, Київська область), у небагатій дворянській сім'ї.
  Ще змалку Павло починає захоплюватись географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша. 
1861 року захищає в Петербурзі дисертацію "Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії" й одержує вчений ступінь кандидата правознавства.
  Повернувшись в Україну, впродовж 1861—1862 років пише статті для «Основи», співпрацює з «Черниговским листком» та з «Киевскими губернскими відомостями». Як правник допомагає селянам, які тоді звільнились од кріпацтва й мали багато клопоту з власністю на землю.  У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади.  
  Восени 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. Народилася вона як експромт на одній із вечірок у будинку на вул. Великій Васильківській у Києві. Молоді члени «Громади» разом із сербами співали сербську народну пісню, у приспіві якої були слова «Серце біе и крев ліе за свою слободу». На боці сербів за незалежність від Османської імперії воювали двоє братів Чубинського. Він майже за півгодини написав свій текст. Про обставини, за яких створювалася пісня, оповів земляк і приятель Чубинського Леонід Білецький: «Чубинскому очень понравилась эта песня. Он вдруг исчез, а спустя некоторое время вышел из своей комнаты с написанною им песнею «Ще не вмерла» на мотив сербской песни. Тут же под руководством П.П. хор разучил эту новую песню при общем воодушевлении, и она пошла в ход».  Автору на ту пору виповнилося всього 23 роки. 
  Спочатку пісню співали на сербський мотив, потім на музику Лисенка. 1863 року текст потрапив у Галичину, де Михайло Вербицький написав музику, відому тепер.
  Після прийняття Валуєвського циркуляра 1863 року потрапив під негласний нагляд. Був висланий на поселення в Архангельську губернію.
 Перебуваючи на засланні взяв участь в історико-статистичному вивченні краю. Завдяки особистим якостям займав різноманітні посади в губернських статистичних комітетах (працює слідчим, секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі).
  У 1869 році Імператорське Російське географічне товариство влаштувало експедицію для вивчення України. Очолив її Чубинський. За три роки зібрав стільки матеріалу, що навіть тепер семитомник "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" залишається взірцевим. За цю роботу отримав кілька нагород, зокрема, золоту медаль на Географічному конгресі в Парижі. Завдяки Чубинському 1873 року в Києві відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, прообраз нашої Академії наук. Тоді ж Чубинський провів у Києві перепис, який показав, що більшість киян вважають рідною мовою українську.
  У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях.
  У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 26 січня 1884 р. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.




1.Чубинський П.   Мудрiсть вiкiв: Українське народознавство у творчiй спадщинi Павла Чубинського. У 2-х книгах. - К: Мистецтво, 1995. - 222с
2.Чубинський П.П.   Ще не вмерла Україна. - К: Обереги, 1991. - 14с
3.Чубинський П. Весілля в селі Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії. 1877 р.: Історія весільних обрядів кінця ХІХ ст. на Київщині // Весілля. У 2-х книгах. Кн. 1: [весільні звичаї, обряди та пісні]  – К.: Наукова думка, 1970. – (Українська народна творчість) 
4.Енергія душі та розуму: П.П. Чубинський// Шкільна бібліотека. - 2016. - № 2. - С. 4
5.Костриця М. Біля підвалин національної географії: [До 170-річчя від дня народження П.П.Чубинського] // Географія та основи економіки в школі. - 2009. - № 1. - С.40
6.Котенко А.Л.  Етнографічно-статистична експедиція П. Чубинського в південно-західний край // Український історичний журнал. - 2014. - № 3. - С. 128
7.Наука про Україну: До 175-річчя від дня народження П.П. Чубинського (1839-1884), видатний діяч українського національного відродження, педагог, етнограф, юрист, автор слів Гімну України "Ще не вмерла Україна"// Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2014. - № 1. - С. 70
8.Павло Чубинський // Чумацький шлях. - 2009. - № 1. - С.8
9.Паламарчук Л. Вшановуємо Павла Платоновича Чубинського// Географія та основи економіки в школі. - 2009. - № 6. - С.42
10.Руденко Ю. Шевченко і Чубинський: ідейно-духовна спорідненість. Вірші «Тарасова ніч» і «Ще не вмерла України...»// Літературна Україна. - 2015. - № 17. - С.6
11.Сидор В.О.  Музичний код України: [Історія написання пісні-гімну "Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля"]// Шкільна бібліотека. - 2011. - № 7. - С.89
12.Украiнська муза: Поетична антологiя: Од початку до наших днiв : Факсимiльне видання 1908р.. - К.: Обереги, 1993. - 80с.
13.Федоренко В. Життя і творчість автора Державного Гімну:[До 170-річчя Павла Чубинського]// Дивослово. - 2009. - № 1. - С.8
14.Червінський В. З такими людьми слава України не вмре, не поляже:[ П.Чубинський] // Трибуна. - 2009. - № 1/2. - С.36
15.Чередниченко Д.С.  Павло Чубинський. - К.:Альтернативи, 2005. - 374с
16."Я сіяв те, що Бог послав..." : сторінки публіцистичної, наукової та літературної творчості Павла Чубинського. - Львів : Світ, 2009. - 256 с.