Левко Лук’яненко (24.08.1927- 07.07.2018)   -  український дисидент, політичний і громадський діяч, колишній політв'язень залишив вагомий слід в історії України, автор Акту проголошення незалежності України.
   Офіційно Левко Лук'яненко народився у символічний день - 24 серпня 1927 року на Чернігівщині. Хоча сам згадував, що народився на рік пізніше. Відомо, що з раннього дитинства він багато читав і у своїх думках переймався долею українського народу. Наприкінці 1944 року його відправили зі школи до райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної Армії. Пробув майбутній політик у радянському війську до 1953 року.
    В 1953 році став студентом юридичного факультету Московського університету, щоправда перед цим ще закінчив вечірню офіцерську школу. З 1958 року Левко Лук’яненко працював штатним пропагандистом Радехівського райкому КПРС, а з 1959-го – працівником адвокатури Глинянського району Львівської області.            Лук’яненко один із засновників Української робітничо-селянської спілки, в якій виступав за конституційне відокремлення України від СРСР. За це в січні 1961 його виключили з лав КПРС і його Львівський обласний суд засуджує до розстрілу "за антирадянську агітацію та пропаганду". Однак вирок згодом замінюють тюремним ув'язненням терміном на 15 років. Кару дисидент відбував у Мордовії в таборі суворого режиму, та три роки у Владимирській тюрмі.
    10 грудня 1975 року, у день прав людини, Левко Лук’яненко разом із іншими політв’язнями оголосив голодування: саме цього дня його вивезли до Чернігівської в’язниці, де утримували до закінчення терміну.
      У 1976 р. політв’язень вийшов на свободу та став одним із засновників Української Гельсінської групи, однак у 1977-му його знову заарештували та засудили до 10 років в’язниці і 5 років заслання. Левко Лук’яненко вийшов на свободу через 11 років – у 1988 році. Тобто 26 років свого життя він провів в ув’язненні.
     У березні 1988 року політичного та громадського діяча заочно обрали головою Української Гельсінкської Спілки (УГС). Указом Президії Верховної Ради від 30 листопада 1988 року Левка Лук’яненка було помилувано та звільнено із заслання. На початку 1989 року він повернувся в Україну.       
    У квітні 1990 року на установчому з`їзді УГС його обрали головою створеної на її базі Української республіканської партії (УРП). У березні 1990 року Левко Лук’яненко було обрано депутатом Верховної Ради України І скликання від Залізничного виборчого округу № 196 (Івано-Франківська область). Згодом він став депутатом ще у трьох скликаннях (1994, 2002 І 2006 роки), а 16 червня 2007 року вийшов з Верховної ради за власним бажанням. Також на початку 90-х був членом комісії з питань законодавства та законності, членом Конституційної комісії, заступником голови Народної Ради.
    Саме Левко Лук'яненко у своєму зошиті 23 серпня написав проект Акту про незалежність України, який схвалили 24 серпня 1991 року. Спочатку документ мав називатися універсалом, проте змінили назву, щоб комуністична більшість не відмовилася голосувати через алюзію на часи Центральної Ради Михайла Грушевського. З цієї ж причини з проекту Лук'яненка прибрали формулювання "відновлення державності" й замінили на "проголошення".
    "Ми хоча й проголосили Незалежність у 1991-му,  але серйозно впливати на процеси не могли", - згадував пан Лук'яненко, вказуючи, що тоді при владі залишилися ті ж самі комуністи. Пізніше він визнавав, що повністю незалежною Україна до весни 2014 року так і не була.
    Що цікаво, 1 грудня 1991 року Левко Лук’яненко балотувався на посаду Президента України, але програв. 1992 року склав повноваження депутата та залишив посаду голови УРП у зв’язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. Проте у листопаді 1993 року через незгоду з політикою уряду України подав у відставку та повернувся до України.
     З 1998 року він є головою Української асоціації дослідників голодоморів в Україні. Також свого часу був президентом Української ланки Всесвітньої ліги за свободу та демократію; членом спеціальної ради "Громадської ініціативи "Форум національного порятунку" ; членом редакційної комісії. Додамо, що Левко Лук’яненко був Академіком Академії наук вищої школи України, почесним доктор права Альбертського університету (Канада), представником Громадянського Комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму (з лютого 2001-го).
    З приходом до влади Віктора Януковича Левко Лук'яненко навіть очолив нову версію УРП, але під кінець 2013-го знову покинув штурвал. Якоїсь помітної ролі ця партія не грала.
   Пан Лук'яненко, який мав жорсткі націоналістичні погляди, у часи правління Януковича називав себе опозиціонером, а самого екс-президента - ставлеником Москви.
     Він підтримував Євромайдан і радикальних учасників протесту, зокрема "Правий сектор".
   У втраті Криму він відкрито звинувачував українську владу та в. о. президента Олександра Турчинова, який нібито не надто рішуче протистояв російському вторгненню.
    Петра Порошенка він також критикував за намагання розв'язати конфлікт дипломатичним шляхом і за те, що той на посаді поводився як бізнесмен.
   "Я найбільше звинувачую Кучму. Він найбільшу шкоду зробив Україні", - казав пан Лук'яненко, маючи на увазі побудову олігархічної держави у його часи.
    З кінця 80-х років Левко Лук’яненко почав літературну кар’єру. За життя він написав багато книжок. Найвідомішою роботою початку 90-х стала книжка "Сповідь у камері смертників", в якій він змалював свою боротьбу за незалежність України. Серед його робіт варто відзначити і такі твори: "Що далі?" , "Сповідь у камері смертників", "За Україну, за її волю…", "Вірую в Бога і в Україну", "Не дам загинуть Україні!", "Народження нової ери", "У країні кленового листка", "Національна ідея і національна воля", "Незнищенність", "Де ти, доле України?", п’ятитомник "З часів неволі", а також численні статті.
     В 2016 році навіть отримав Шевченківську премію за 13-томну книгу "Шлях до відродження", яку писав 27 років.
    Під час антитерористичної операції на Донбасі Левко Лук'яненко часто їздив у зону АТО й передавав бійцям літературу, у тому числі і власні книги.
    Найвідомішою роботою початку 90-х стала книжка "Сповідь у камері смертників", в якій він змалював свою боротьбу за незалежність України. Показово, що хоч він і провів кілька місяців у камері смертників, сам підтримував смертну кару в незалежній Україні.
    Указом Президента України у 2005 році за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, визначний особистий внесок у становлення і розвиток незалежної Української держави народному депутату України Левку Григоровичу Лук’яненко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
   Також його нагороджували Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (22.11.2007, за активність і наполегливість у донесенні до світової спільноти правди про голодомори в Україні у XX столітті, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 1992); медаллю імені Святого Володимира "Борцям за волю України" (1991, СКВУ).
    «…Левко Григорович Лук’яненко намагається допомогти нам не лише зрозуміти розумом, а й відчути серцем долю України – так глибоко, як відчуває її він, злитися з тим містичним і водночас реальним торсіонним полем, де верховодить воля Святослава, Хмельницького, Шевченка… Щоб черпати з нього звитяжний дух нашої давнини і живити сучасними перемогами…» (Ігор Кравчук, магістр філософії).


1.  Лук'яненко, Л.  Вiд iдеi мiжмор'я до об'еднання // Днiпро . - 1995.-N1. - С.46 
2.  Лук'яненко,, Л.Г.  Вірую в бога і в Україну. - К.:Софія-А, 2007. - 308 с.
3.  Лук'яненко, Л.  Духом i еством // Киiв . - 1995.-N9-10. - С.118
4.  Лук'яненко, Л.Г.  Маршал Жуков i украiнцi у другiй свiтовiй вiйнi : Вiдповiдь генераловi Iщенку. - К:Вид-чий дiм "Козаки", 2006. - 47с.
5.  Лук'яненко, Л.Г.  Нацiональна iдея i нацiональна воля. - К.:МАУП, 2003. - 296с.
6.  Лук'яненко, Л.Г.  Не дам загинуть Украiнi!. - К.:Софiя, 1994. - 510с.
7.  Лук'яненко, Л.Г.  Незнищеннiсть. - К.:МАУП, 2004. - 88с. 
8.  Лук'яненко, Л.  Необхiдно,щоб i ООН визнала факт геноциду // Вiче . - 2003.- 3. - С.27
9.  Лук'яненко, Л.Г.  Нюрнберг-2. - К:Нора-Прiнт, 2001. - 114с. 
10. Лук'яненко, Л.  Проголошення самостійності України 1991 року // Голос України. - 2018. - 10 лютого (№ 28). - С. 4
11. Лук'яненко, Л.  Про десять лiт минулих // Iнформацiйний бюлетень . - 2001.-  32.- 26 серпня.- С.6-7
12. Лук'яненко, Л.Г. Сповiдь у камерi смертникiв. - К.:журн. "Вiтчизна", 1991. - 124с.
1.  Він гідно проніс прапор боротьби: Левко Лук'яненко // Урядовий кур`єр. - 2018. - 10 липня (№ 126). - С. 3
2.  Вінцковський, Т.С. Полiтичнi дiячi Украiни:1917-2004 : Навч.посiбник. - Харкiв:Основа, 2005. – С. 66.
3.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія історії України: у 8 т. Т.6 :Ла-Мі. - К. : Наукова думка, 2009. – С. 297.
4.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія Сучасної України. Т.18: Лт-Малицький. - Київ : [Інститут енциклопедичних досліджень НАН України], 2017. – С. 106.
5.  Левко Лук’яненко // Хто є хто в Україні.- К.: «К.І.С», 2004.- С. 482.
6.  Лук'яненко, Л.  Вiд iдеi мiжмор'я до об'еднання // Днiпро . - 1995.-N1. - С.46
7.  Ількова, В. Левко Лук'яненко знайомився з Кременчуком // Вiсник Кременчука . - 2005.-   14.- 7 квiтня. - С.2
8.  Карпенко В.  За волю - 27 років неволі:[ Левко Лук'яненко] // Літературна Україна. - 2010. - № 29. - С.3
9.  Рух опору в Україні: 1960-1990 : енциклопедичний довідник / гол. ред. Осип Зінкевич. - Київ : Смолоскип, 2012. – С. 430.
10. тасенко, Б. Лауреатам - вітання, а до влади - питання: [ лауреати Шевченківської премії 2016 року] // Літературна Україна. - 2016. - № 10. - С.1 
11. Судакова, Н.  Шляхом нескорених пішов у вічність Левко Лук'яненко // Літературна Україна. - 2018. - № 24. - С. 6
12. Тесленко, Л.  "Незалежність не впала нам з неба" [Україна прощається зі своїм видатним сином Левком Лук'яненком, автором Акта Незалежності України] // Україна молода. - 2018. - 10 липня (№ 73). - С.   4 
1. Лук'яненко Левко Григорович — Вікіпедія
https://uk.wikipedia.org/.../Лук%27яненко_Левко_Григоро..
2. Левко Лук'яненко: політв'язень і "батько незалежності" - BBC News ...
https://www.bbc.com/ukrainian/features-38587235
3. Біографія Левка Лук'яненка - UA Modna
https://uamodna.com/.../tytan-povernuvsya-na-nebo-zhyttev...
4. Помер Левко Лук'яненко: біографія справжнього батька ... - 24 Канал
https://24tv.ua › Новини › Новини України
5. Левко Лук'яненко. Вічний революціонер | Українська правда
https://www.pravda.com.ua/articles/2018/04/18/7177986/