Попри літературний успіх , професійною літераторкою Таня себе все ще не вважає, не визнає. «…раніше я думала, що ще встигну перекваліфікуватися і зайнятись чимось корисним. Але роки проведені в літературі, зробили мене калікою: я не вмію і не можу робити нічого іншого, тільки писати». Як каже Таня, у неї було два варіанти: або з’їхати з глузду, або прокинутися професіоналом. «Я обрала другий варіант, хоча небезпека першого нікуди не зникла», - іронічно пояснює авторка.
Тетяна є авторкою прозових творів «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи» (цю книгу Павло Загребельний висував на здобуття Національної премії ім. Т.Г.Шевченка), «З гори вниз. Книга страхів», «Як я стала святою», «Говорити», «Звірослов», «Біографія випадкового чуда».
Оповідання "Жаби в морі" стало першим німецькомовним художнім твором Тані Малярчук. В ньому описана дружба емігранта-нелегала з України Петра та старої, покинутої напризволяще, змаразматнілої австрійки. Саме за цей текст авторка здобула премію ім. Інгеборг Бахманн.
Лауреатка кількох літературних премій, в тому числі премії "Книга року BBC" за роман "Забуття".
Її твори перекладені польською, румунською, німецькою, англійською, російською та білоруською мовами. Вони друкувалися в часописах «Березіль», «Четвер», «Сучасність», «Дружба народов», «Новый мир», «Новая юность» та інших.
Оповідання Тані Малярчук «Я і моя священна корова» було включене до збірки «Найкраща європейська проза – 2013», виданої в США.
«Таня має винятковий літературний талант, вона надзвичайна літераторка з вражаючим відчуттям мови» - зазначила Клаудіа Ромедер, керівник видавництва Residenz Verlag, у якому перша збірка оповідань Тані Малярчук вийшла ще в 2009 році.
Про себе Таня розповідає неохоче. Вона доволі не публічна. Писати пробувала в 6 років. В старших класах вірші були серйозніші, відчувався вплив української літератури. «То була гранітна поезія. А потім я зрозуміла, що поет з мене не вийде – і перестала будь-чим займатися».
Повернулася до письма в Красноярську (поїхала туди, щоб змінити обстановку. Тетяна говорить, що вона схожа на своїх героїв – «така сама наївна», «злегка балакуча», вірить «в будь-що», «у всяку брехню», «у силу думки». «Бо якщо не вірити, бути скептиком і циніком без світла в очах, то я не знаю взагалі, в чому сенс». Вона досить забобонна, «містика – це частина мого життя. ... свої забобони я вигадую собі сама».
Вона не робить підлості. «Якщо щось можу сказати, то в лице. Але ніколи поза спинами». «Помста – це не для мене. Я з тих, що підставила б другу щоку. А якби мене вдарили по обох щоках, то знайшла б іще й третю».
Вона обожнює українську культуру бароко. «Барокові біографії – неймовірні! Так багато різних прізвищ – Зизаній Тустановський, Феофан Прокопович, величайший інтриган всея Русі, Димитрій Туптало – взагалі один з моїх улюбленців». Мріє написати «альтернативний історичний детектив про бароко».
Ідеальна музика для неї – це Брегович, саундтреки до фільму «Андеграунд» Еміра Кустуріци.
Сучасну літературу читає мало. «Андрухович, Прохасько, Іздрик – і так ясно, що це хороші письменники». З молодих їй подобаються Катерина Калитко, Михайло Бриних, Олександр Ушкалов, із закордонних – Джон Фаулз.
Читачам Таня радить читати класичну літературу, бо «сучасна література втратила ґрунт під ногами, і єдине їй виправдання, що й ціле людство втратило».
«Мої тексти автобіографічні». Вона пише про нашу реальність – знайомі гори, ріки, назви, супермаркети, двори, церкви, дороги, міста, села… Але раптом у звичайні рамки вривається безлад, і читачу доводиться розплутувати безліч філософських вузлів. В її книгах людська сила і слабкість, казки і чортівня, мовчання і сповідь, кохання і любов, народження і переродження. Від мови авторки стилісти отримують задоволення: діалоги прості й глибокі, текст лаконічний, метафори свіжі. Тетяна хоче «… щоб люди, які читають, були щасливіші у той момент, коли читають… Просто є історії, які можуть зробити так». Вона нікому нічого не нав’язує. Хай кожен читач знайде в її текстах щось своє і стане від цього кращим. Задля цього вона й пише.
Як авторка, Таня Малярчук має унікальний хист дивитися на себе, як на іншу людину, і цілком перевтілюватися в образи сторонніх їй людей. Вона «зшиває» себе із різних людей, тварин, природних явищ і населених пунктів. Можливо тому її проза казкова й чудна.
У Тані Малярчук є свій жанр, вона — фахова авторка коротких історій про невдах, про «марґіналів і лузерів». Її проза завжди була соціяльна, чорно-біла, одноманітна і «жіноча» за оптикою.
Послухаємо, про що говорять книги Тані Малярчук.
Малярчук,, Т. Біографія випадкового чуда : роман / Таня Малярчук. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 240 с.Лєна з дитинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений. Якось Лєна облишила молитися — і нічого, грім не побив, і кульова блискавка, що колись спалила її улюблену виховательку, оминула. Але втратити віру в чудо їй не дала диво-жінка, яка нагодилася рятувати її земляків, поки сама, уже доросла, Лєна тренувалася на бездомних собаках. Чим обернеться власна спроба героїні допомогти ближньому — польотом над гніздом зозулі чи вознесінням?
«Біографія випадкового чуда» Тані Малярчук вчить нас творити дива своїми добрими справами, допомагати людям, захищати тварин, боротися із несправедливістю і вірити в те, що все можна змінити на краще, але для цього врешті-решт треба щось таки робити, а не тільки гарно говорити.
Малярчук, Т. Забуття : роман / Таня Малярчук. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 250 с.Головним героєм цього роману Таня Малярчук обрала В’ячеслава Липинського українського історика польського походження, філософа і невдалого політика, засновника українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. У книжці переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна. «Забуття» — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті, — каже Таня Малярчук. — Це спроба згадати забуте. А також об’єднати індивідуальне і колективне українське, історичну достовірність і художню вигадку, кохання і покликання, божевілля і здоровий глузд, якого, втім, у цьому романі, мабуть, найменше. Його основою несподівано для мене самої стало життя політика-невдахи і пристрасного мислителя В’ячеслава Липинського. Українці дуже перед Липинським завинили. … Цей роман — данина моєму корінню. Я мусила його написати…»
Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
Малярчук, Т. Звірослов. - Харків : Фоліо, 2009. - 280 с.Звірослови – це чудернацькі середньовічні енциклопедії про тварин. З них давні українці могли дізнатися, що, наприклад, саламандри не горять у вогні, а носороги – схожі на бика істоти, що витоптують поля пшениці. «Звірослов» Тані Малярчук продовжує втрачену середньовічну традицію. Людина, на думку авторки, подібна на метелика (курку, собаку, медузу, щура, ворона, слимака, свиню, зайця, пуму), це істота, яка хоче, щоб її любили, а її не любить ніхто…
Десять історій «Звірослова», котрі розповідають про безцільне життя у безсенсовному світі.
Малярчук, Т. Згори вниз.Книга страхiв. - Х.:Фолiо, 2007. - 220с."Згори вниз. Книга страхів" – легке змістовне чтиво для відпочинку. Лірична героїня (вона ж авторка за сумісництвом) живе на самоті в далеких і глухих місцинах Карпат. Перебуваючи в стані постійних розшуків або в полоні крижаного страху, дівчина спостерігає за відьмацькими задатками сусідки, постійними візитами диких котів, що приходять з лісу. Страх долається завдяки містичним силам природи, на фоні природних метаморфоз розкривається не тільки головна героїня, а й інші дійові особи, які, на перший погляд, вважаються своєрідним вузликом задля послідовності викладання сюжету. Поринувши в гармонійне співіснування з дикістю природи, героїня вже не може спуститись "згори вниз" – з тієї самої Карпатської гори, яка тримає її серце в міцних пазурах вічности.
Повість наповнена справжньою атмосферою Карпатського села, що надає їй реалістичності, не дивлячись на змогу авторки покласти в неї містичність. Напруженість тексту обривається негармонійною кінцівкою – зовсім неприроднім останнім штрихом в цій книзі – "книзі страхів".
Малярчук Т. Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи / Таня Малярчук. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2004. — 160 с.Перша збірка Тані Малярчук «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи» - наповнена експериментальним духом молодої авторки: назва збірки сплутана, наче ребус, що дає можливість читачу будувати свої версії; всі абзаци починаються з малої літери, і повністю анульована кома. Ця прозова книжечка складається з двох невеликих, начебто різних, але так майстерно переплетених між собою, повістей.
Перша повість з цієї збірки – «Троянда Адольфо» - це красива, сентиментальна історія про молоду дівчину Варвару (Барбару), її неподільні почуття до набагато старшої за неї жінки-напівбогині. Варвара відчуває провину за ці почуття і засилає саму себе до Сибіру. Там вона згадує родинну історію – історію ненависті і несправедливості.
Друга повість – «Ендшпіль для Лізи». На думку журналістки О. Северин, «це і повість про нещасливе кохання головної героїні Лізи, і родинна сага, де панують ненависть і нерозуміння, а не любов». Ліза кохає одруженого чоловіка. Її любов перетворюється на жорстоку боротьбу з колишньою жінкою коханого і зі своїми рідними. Вона програє цю боротьбу, тому що сімейна мораль та звичний уклад життя виявляються сильнішими за свободу і любов. Ліза наважується покінчити з життям. В останню ніч вона досліджує все, що трапилося, мандрує періодами свого життя. І це допомогло їй змінити свій намір. На відміну від Анни Кареніної вона залишається жити. Виявляється дуже корисно час від часу занурюватися в середину самого себе. Д руга повість автобіографічна: Таня Малярчук сама закохувалася в жонатого чоловіка
Малярчук, Т. Як я стала святою. - Х. : Фолiо, 2006. - 190с.У цій книжці бажаючі можуть розпізнати український, скандинавський та арабський фольклор, англійський детектив, високі та низькі жанри барокової драматургії, аналіз колективного підсвідомого чи, навіть, постмодернізм. Це сюрреалістична оповідь про нещасливе кохання головної героїні, яку знову ж таки звуть Лізою.
«Ліза живе у великому будинку над Бистрицею. Коли Бистриця розливається, підвал і нижні поверхи затоплюються водою. Тоді Ліза спускається до сніданку на каное. Будинок називається «Пансіонат мадам Воке». Так починається перший текст книжки «Комплекс Шахразади».
В пансіонаті мадам Воке все не так, як у повсякденному житті, тут живуть дивні люди: Григорій, що постійно читає, хоча читати він не вміє, Бальзак, якому щоранку Гарі та Григорій дають випити три літри кави, щоб він весь день спав, а потім зранку розповідав свої сни, Ліза, яка щоранку прокидається тою ж самою, що була вчора… Всі вони, чоловіки й жінки, закохані в поштарку Геру. Вона приносить їм листи, які пишуть вони самі собі. В «Комплексі Шахразади» власне немає сюжету, але події є. Герої спілкуються. В їх монологах та діалогах розкриваються їх життєві уявлення. Тут відточені кожне слово і кожна фраза.
Література:
1. Малярчук,, Т. Біографія випадкового чуда : роман / Таня Малярчук. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 240 с.
2. Малярчук, Т. Забуття : роман / Таня Малярчук. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. - 250 с.
3. Малярчук, Т. Звірослов. - Харків : Фоліо, 2009. - 280 с.
4. Малярчук, Т.Троянда Адольфо // Березiль . - 2003.- 5-6. - С.59
5. Малярчук, Т. Згори вниз.Книга страхiв. - Х.:Фолiо, 2007. - 220с.
6. Малярчук Т. Покажи мне Европу...: [Рассказы] // Новый мир. - 2010. - № 6. - С.113
7. Малярчук, Т. Пума: проза // Сучасність.В липні не виходить. - 2008. - № 7. - С.125
8. Малярчук Т. Цветка и ее я : рассказ // Новый мир. - 2009. - № 6. - С.117
9. Малярчук Т. Щур // Сучасність. - 2009. - № 1/2. - С.46
10. Малярчук, Т. Я и моя священная корова: рассказ // Новый мир. - 2008. - № 12. - С.108
11. Малярчук, Т. Як я стала святою. - Х. : Фолiо, 2006. - 190с.
12. Балакир А. Щодо літератури Україна сьогодні квітуча країна / А. Балакир // Країна. – 2012. - №43. – С.32-34.
13. Бондар-Терещенко І. Типологія виняткової дурепи: [Народнамудрість у романі Тані Малярчук "Біографія випадкового чуда" грунтується на ненависть до панів] // Україна молода. - 2012. - 16 серпня (№ 120). - С.12.
14. Голобородько, Я. Знизу вгору, згори вниз?..: рефлексії над текстами Тані Малярчук // Березіль. - 2008. - № 5/6. - С.164
15. Голобородько Я.Таня Малярчук – місіонерка візій / Я. Голобородько. //Слово і час. – 2010. - №2. - С.8
16. Книжная полка Елены Мариничевой: [Обзор украинской современной литературы: (О. Забужко "Музей покинутих секретів"; О. Ульяненко "Там, де Південь"; К. Москалець "Досвід коронації"; С. Жадан "Ворошиловград"; М. Матіос "Вирвані сторінки з автобіографії"; Є. Кононенко "Книгарня"Шок"; Т. Малярчук "Звірослов")] // Новый мир. - 2011. - № 1. - С.199
17. Лілік, О. Відродження середньовічної традиції у збірці Т.Малярчук "Звірослов": модель вивчення у ВНЗ // Українська мова і література в школах України. - 2014. - № 1. - С.45
18. Малярчук Т. Безсмертна дочка Прометея : Сценарій про Лесю Українку для середніх або старших школярів // Позакласний час. - 2011. - № 1. - С.15
19. Михед О. Любовний бестіарій: [Рец. на кн.: Т. Малярчук "Звірослов"] // Сучасність. - 2009. - № 11. - С.219
Електронний ресурс:
1. Невипадкове чудо Тані Малярчук // Молоді сучасні укр. письменники // Електр. дані. – Режим доступу: www.youngsoul.com.ua – Загол. з екрану.2. "Фатальна Таня Малярчук"[Електрон. ресурс].- Режим доступу:libgonchar.org/index.php?option=com...q...
