Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки
і тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.
Ліна Костенко.
У 2018 році Україна відзначає 1030-річчя Хрещення Київської Русі. Це державне свято було засноване в 2008 році і відзначається в контексті національних інтересів України. Дата цього дня була обрана не випадково: 28 липня християнський світ вшановує пам’ять рівноапостольного великого князя Володимира.
Завдяки князю Володимиру Київська Русь у 988 р. отримала хрещення, а язичництво підлягало викорінення. Так, повернувшись з Візантії, Володимир хрестив своїх синів, двір і бояр. Язичницькі ідоли більше не служили культом в Київській Русі і вважалися святотатством.
Та за легендами, уперше благу вість на береги Дніпра приніс апостол Андрій, якому випав жереб проповідувати в Скіфській землі. У літописах повідомляється, що він приплив до київських круч і мовив до учнів: «На сих горах возсіяє благодать Божа». Потім апостол зійшов на гори, благословив їх і поставив хреста. Проте мали пройти століття, щоб справдилося пророцтво.
Перше хрещення Русі як держави відбулося в другій половині IX ст., під час княжіння братів Аскольда і Діра. Перші Київські князі не були варязько-скандинавського походження. Вони напали на Царгород в 860 році. З візантійських джерел відомо, що напад руси здійснили настільки стрімко, що столицю Візантії врятувало тільки диво: патріарх Фотій виніс ризи Богоматері, які зберігались у Влахернському соборі, опустив їх у воду в затоці, і враз, як стверджує церковна легенда, знялася страшна буря, яка розкидала руські лодії. Вражений Аскольд визнав силу «грецького» Бога, і забажав хреститися.
Патріарх Фотій охрестив князя і його дружину. При хрещенні князю Діру було дано ім'я Миколай. Після повернення додому, князь почав запроваджувати нову віру в Києві, збудував церкву Святого Миколи: на його прохання патріарх Фотій прислав митрополита. Що в час княжіння Аскольда існувала руська єпархія, свідчить Фотієве послання до східних церков, де в переліку вона згадується за номером 61. Одначе великого успіху в хрещенні Русі Аскольдові досягти не вдалось. 882 р. антихристиянська опозиція запросила новгородського князя Олега, і з його допомогою вчинила кривавий державний переворот: князь Аскольд і його брат Дір були вбиті, а всі плоди хрещення — знищено. Це на ціле століття затримало входження нашого народу в коло європейської цивілізації.
Велику роль в розповсюдженні християнства відіграла блаженна княгиня Ольга. Вона властиво підготувала ґрунт для хрещення Русі-України. В 954 році княгиня Ольга в супроводі великого флоту попливла до Царгороду. Вона вирішила стати християнкою. Патріарх Константинопольський Феофілакт охрестив княгиню Ольгу і при хрещенні їй було дано ім'я Олена. Разом з княгинею Ольгою була охрещена Малуша — пізніше мати князя Володимира, за панування якого була охрещена Русь-Україна. Повернувшись в Русь-Україну, княгиня Ольга прискорила розвиток християнства в державі.
За панування Володимира вже всі слов'янські держави були християнськими. Князь Володимир хотів прийняти християнство але не хотів бути політично залежним від Візантії. Тоді він вирушив з військом і у 987 році захопив візантійське місто Корсунь (Херсонес) і, погрожуючи піти війною на Константинополь, зажадав у дружини сестру візантійського імператора Анну. Він отримав згоду при умові, що пройде обряд хрещення і виступить проти візантійського воєводи Варди Фоки, який проголосив себе імператором.
Русь нарешті рівноправно влилася до загальноєвропейського Духовного Потоку.
Володимир прийняв умови, і візантійці прислали в Корсунь Анну зі священниками. Згідно з «Повістю минулих літ», в 6496 році від сотворіння світу, тобто в 988 році, київський князь Володимир Святославович разом зі своїм військом пройшов обряд хрещення, отримавши ім'я Василь, і провів церемонію одруження. Повернувшись до Києва, він наказав скинути поганських ідолів у Дніпро. Після знищення ідолів, духовенство і раніше охрещені княжичі і бояри обходили мешканців Києва і наставляли їх в вірі Христовій. Князь Володимир дав розпорядження, щоб першого серпня по старому стилю 988 року кияни явились на місце, де в Дніпро впливає річка Почайна, щоб хреститися в вірі Христовій. На ранок майже все населення Києва явилось для хрещення. Після хрещення князь почав будувати церкви і монастирі при котрих засновував школи, запровадив прийняття законів при узгодженні зі спеціальною радою воєнначальників і старійшин, ввів військово-адміністративне управління містами, розпочав чеканку золотих і срібних монет на зразок візантійських, на яких зображувався княжий знак Володимира - тризуб.
1. Біланюк П. Про апостольське походження українськоi церкви // Народна творчiсть та етнографiя . - 2000.- № 5-6. - С. 13
2.Васильєв С. І возсіяла благодать Божа: День хрещення Київської Русі // Військо України. - 2017. - № 7. - С. 62
3. День Хрещення Київської Русі – України // Історія України. - 2017. - № 13. - С. 3
4. Життя у Христі // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2008. - № 3. - С. 140
5. Затилюк Я. В. Хрещення Русі князем Володимиром: конструювання історичної оповіді та її доповнення православними книжниками ХІІ - ХVI ст. // Український історичний журнал. - 2014. - № 1. - С. 40
6. Перунін В. Державність Київської Русі: тисячолітньо "непомічений" подвиг Княгині Ольги - рік 947// Вісник книжкової палати. - 2015. - № 5. - С. 29; №10. – С. 31
7. Полонська-Василенко Н. Князь Київький Аскольд і перше хрещення Русі // Iсторичний календар, 2000. - С. 40
8. Пріцак О. Походження Русi.Аскольд i Дiр// Хроника 2000 . - 1997.-N17-18. - С.11
9. 50 знаменитых загадок истории Украины. - Харьков : Фолио, 2008. - 510 с
10. Ричка В. М. Корсунь в історії й культурі Київської Русі // Український історичний журнал. - 2015. - № 3. - С. 56
11. Саган О. Хрещення Руси-Украiни // Iсторичний календар, 2000. - С. 229
12. Толочко П. Хрещення і канонізація Володимира : до 1020-річчя хрещення Русі // Київська старовина. - 2008. - № 1. - С. 9
13. Федорів Ю. Iсторiя церкви в Украiнi. Репринтне видання. - Львiв: Свiчадо, 2001. – 362 с
14. Хрещення Русі - України: 1025-річчя // Чумацький шлях. - 2013. - № 2. - С. 2
