Василь Барка (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет) — народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, був на російсько-японській війні, звідки повернувся покаліченим. Сім’я постійно бідувала, батько працював теслею, а також разом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади. Згодом родина Очерет переїхала у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, де Василь Барка ходив до трьохкласної початкової школи. З 1917 р. письменник навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворено в трудову школу. Барка захопився літературою, творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника, також займався вивченням марксизму, та «красиві» теорії не задовольняли серце письменника.З 1927 року після закінчення Лубенского педтехнікуму вчителює на Донбасі. Через конфлікт із партійними чиновниками переїжджає в Краснодар, де вступає в місцевий педінститут на філологічний факультет.
У 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи», яка викликала ідеологічну критику, звинувачення в «буржуазному націоналізмі» і «релігійних пережитки». Василя Барку примусили публічно при всіх каятися на зборах РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої він входив). Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», цілком на «виробничі сюжети». В цей час Барка одружується з черкешенкою. Писати на замовлення поет облишив, тому обирає «добровільне поетичне мовчання», але продовжує творити «для себе».
Василь Барка вступає в аспірантуру на українське відділення, але через постійний тиск він змушений був перевестися до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педінституту, де у 1940 році успішно захищає дисертацію.
У 1941 році поет добровольцем іде у «народне ополчення», хоча і має можливість звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців у 1942 році він, отримавши тяжке поранення, опинився в окупації. Одужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».
У 1943 році його відправили до Німеччини, назавжди розлучивши із сім’єю. У цьому ж році письменник вибрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібно»). Зміною прізвище на псевдонім намагався захистити свою родину від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору.
Після закінчення війни був у таборі для переміщених осіб в Аугсбурзі.
Там поет почав свій перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 р. У 1946 році у Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли», у 1947 році з’явилася збірка «Білий світ».
Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало. У 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «Хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961). Працював редактором на радіостанції Свобода. Бідував, голодував, брався за будь-яку роботу (кочегар, мийник вікон). Писав статті з історії літератури, релігійні есе. Був близький до Нью-Йоркської групи українських поетів.
Виявившись за межами Радянської імперії, письменник продовжувжує свою літературну роботу. Так уздовж 1946-1947 років з’являються поетичні збірники «Апостоли», «Білий світ». В 1953 році в Нью-Йорку був надрукований його перший роман «Рай». впродовж 1958-1961 р. письменник працює над романом «Жовтий князь», що лише в 1963 році вперше вийшов у Нью-Йорку окремою книжкою (в 1991 р. з’явився в Україні). В 1958- 1988 р. виходять доробки «Океан 1» (1959), «Океан 2» (1979), поетичні збірники «Лірник», «Свідок для сонця шестикрилих» та інші.
Впродовж 1969-1988 рр. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). Поетичну збірку «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичну поему в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. У 1992р. в Україні опубліковані кілька творів Василя Барки.
Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.
Література:
1.Барка В. Жовтий князь : Роман. - Х.: Веста, Ранок, 2003. – 304 с.
2.Барка В. Поезiя; Жовтий князь: Повiсть. - К.: Наукова думка, 2005. – 304 с.
3.Барка В. К. Рай : Роман. - Харків : Фоліо, 2009. - 348 с.
4.Барка В. Поет духовної свободи // Украiнська мова та лiтература . - 2000.- №41. - С.1
5.Барка В. Ходіння по тонкій кризі: листи// Березіль. - 2009. - № 1/2. - С.180
6.Адах Н. Словотворчість Василя Барки// Дивослово. - 2013. - № 6. - С.38
7.Барабаш Ю. Апокаліпсис від Василя Барки:[ Роман "Жовтий князь" у контексті літературної апокаліптики]// Дивослово. - 2011. - № 8. - С.52
8.Вiдлуння десятилiть. Українська лiтература другоi половини XXст. : Навчальний посiбник. - К.: Грамота, 2005. – 464 с
9.Віценя Л. Жайворонкові джерела Василя Барки.// Зоря Полтавщини. - 2013. - 16 липня/16 липня (№ 109/110). - С. 4
10.Гринів О. Василь Барка як послiдовник Г.Сковороди// Лiтературознавство . - К.:"Обереги" . - 1996. - С.325
11.Жадан Л. В. Розстріляне безсмертя : уроки української літератури, виховні заходи. 10-11 класи. - Тернопіль: Мандрівець, 2011. - 224 с.
12.Кіндрась К. Свiт ловивив його, та не спiймав// Всесвiт . - 2003.- 7-8. - С.162
13.Мончак Б. Мій Василь Барка// Дзвін. - 2016. - № 6. - С. 154
14.Павличко С. Д. Дискурс модернізму в українській літературі : [монографія] / Соломія Павличко. - Київ : Либідь, 1999. - 444 с.
15.Путько-Стех А. Василь Барка: шлях// Березіль. - 2009. - № 1/2. - С.175
16.Світоч правди : В.К. Барка (1908-2003), укр. письменник// Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2008. - № 3. - С.47
17.Слабошпицький М. Ф. 25 українських поетів на вигнанні. - Київ : Ярославів Вал, 2012. - 716 с.
18.Танюк Л У поєдинку з Жовтим Князем// Танюк Л. Слово,театр,життя: Вибране в 3-х томах.-Том 2. Театр . - Киiв: Альтерпрес . - 2003. - С.485
19.Усi украiнськi письменники. - Х.: Торсiнг плюс, 2006. – 384 с
20.Фіщенко Н.В. Постать Василя Барки (Василь Констянтинович Очерета). Сторiнки його життя// Шкiльна бiблiотека . - 2003.- №1. - С.88
