Народився Григорій Михайлович 7 квітня 1903 року в селі Кривуші Кременчуцького району в сім'ї селянина-бідняка. Лише коли Грицькові сповнилося дев'ять років, батько спромігся віддати його до школи.
     Не солодко жилося родині Мізюнів. Григорій був старшим сином, а тому вже через рік хлопець був змушений кинути навчання і податися на заробітки. Так скінчилося коротке дитинство майбутнього письменника.
     Юність Григорія гартувалася в буремні роки громадянської війни. Важкий і незрозумілий то був час. Саме тоді точилася боротьба за нове життя, і хлопець був на вістрі цієї боротьби. У 1919 році односельчани обирають Мізюна секретарем сільського комітету бідноти. Потім він працює секретарем сільради, головою комітету незаможних селян.
    Ще в дитинстві у нашого земляка пробудилась любов до літератури. Він багато читає. А в 1920 році і сам починає пробувати перо. В кременчуцьких газетах «Незаможник» та «Наш путь» юнак друкує кілька своїх коротеньких віршів, нарисів і фейлетонів під псевдонімом Стальовий. Псевдонім взяв від назви кутка села де народився – Сталівка. 
     Пізніше Григорій Михайлович звертається до драматургії. В кінці 20-х років він пише свої перші п’єси «Сила на силу», «Сімейні баланси». 
     На початку 30-х Григорій Мізюн живе в Харкові. Спочатку працює в редакції журналу «Молодняк», а потім директором центральної станції самодіяльного мистецтва. Саме в цей час найповніше розкривається письменницький талант нашого земляка. В ці роки він створює п’єси «Провінція», «Реконструкція», «Зигзаги», «Любов і дружба» та інші.
   Уже будучи відомим письменником Григорій Михайлович вступає до інституту червоної професури. Навчання він успішно поєднує з літературною діяльністю. Широку популярність автору принесла його драма «Криголам».
     З 1940 року Мізюн живе і працює на Буковині. З перших днів воз’єднання цієї області з Україною письменник допомагає піднімати національну культуру і літературу цього краю. Так з ініціативи Г. Мізюна почав видаватися літературний альманах «Вільна Буковина».
     Не припиняв Григорій Мізюн літературну діяльність і в грізні роки Другої світової війни. В цей час він пише фейлетони, памфлети, невеличкі інсценізації. В 1942 році створює сатиру «Свиняче вухо», а в переможному сорок п’ятому – віршовану драму «Над Дніпром».
      Після звільнення Буковини Григорій Михайлович знову повертається до цього чудесного краю, який став йому рідним. Довгий час він працює директором музею Ю. Федьковича. Старанно досліджує творчість цього видатного буковинського поета. В післявоєнні роки Мізюн створює п’єси «Веселий вечір», «Сонце над Карпатами», «Лісорубні вечорниці» та багато інших.
      У квітні 1963 року літературна громадськість України широко відзначила 60-річчя від дня народження Григорія Михайловича Мізюна, а в грудні цього ж року його не стало.
      З сумом прощалася Буковина з своїм «сурмачем» і «солдатом», що «сяєво свободи ніс у гори». Поет І. Паліївець писав: 





1.   Малик М. Славні імена // Край. – 2008. - № 4. – С. 20.
2.   Мізюн Григорій Михайлович // Письменники Радянської України 1917 – 1987: Біобібліографічний довідник. – К., 1988. – С. 411.
3.   Мізюн Григорій Михалович (07.04.1903 – 15.12.1963) – український письменник //Дніпро. – 2006. - № 11-12. – С. 143.
4. Юшко В. Видатні люди Кременчуцького краю . – Кременчук: Піраміда,      2007. - С. 33.