Життя видатного українського літературознавця, публіциста, редактора, перекладача, мемуариста й громадського діяча, який на еміграції став почесним доктором філософії Українського Вільного Університету в Мюнхені, дійсним членом Української Вільної Академії наук і Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, Івана Максимовича Кошелівця певною мірою пов’язане з Кременчуком.  

     Кошелівець (Ярешко) Іван Максимович народився 10 (23) листопада 1907 року в селі Кошелівці Ніжинського повіту на Чернігівщині.
    У 1930 році закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Деякий час працював учителем на Житомирщині. Того навчального року в УСРР було організовано багато нових інститутів, які потребували викладачів і приймали на роботу спеціалістів без досвіду і навіть без відповідної підготовки. І. Кошелівець скористався такою можливістю. Він спішно переїхав до Кременчука, де влаштувався спочатку асистентом, а в 1931 р. – доцентом і заступником директора у справах заочного навчання в Кременчуцькому інституті соціального виховання.  Радянська репресивна машина не оминула Івана Кошелівця. У часи Великого Голоду у 1933 році він був звинувачений в українському націоналізмові і за зв'язок із «класово ворожими елементами» його виключили з партії, звільнили з роботи й позбавли права викладати у вищих навчальних закладах. В автобіографічній книзі «Розмови в дорозі до себе» І. Кошелівець писав про час, коли йому довелося працювати в Кременчуці: «Успіхи в кар’єрі не запаморочували мені голови, бо однак жилося важко. Гнобив повсюдний фальш – на безконечеих зборах, на яких верховодили найбільші примітиви-активісти, у власних лекціях, у приватних розмовах з більшістю колег. До запаморочення гнобила манія «клясової пильности» Від неї зазнав я й перших ударів…». Усі апеляції та оскарження місяцями розглядалися у владних кабінетах і залишилися без відповідей. 
     Повернувся до Ніжина де зміг влаштуватися вчителем української мови та літератури в міську середню школу. Лише через п’ять років Іван Кошелівець отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої української літератури в Ніжинському педагогічному інституті.  У 1940 році Кошелівець І. М. вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР, там навчався в академіка Білецького О.
      Під час війни, наприкінці 1941 року, врятувавшись від німецького полону, знову повернувся до Ніжина. Працював в редакції газети «Ніжинські вісті». Під час окупації переховувався і від нацистської влади, і від радянської.
     Від 1944-го на еміграції.  У 1946 році Кошелівець І.М. потрапив до табору для переміщених осіб у Тіролі, де з 1947 року почав видавати журнал «Литаври». Пізніше, познайомившись із Кубійовичем В., вони почали співпрацю з видання Енциклопедії Українознавства.
      Протягом 1951 – 1955 років редагував літературну сторінку часопису «Сучасна Україна» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено «Українську літературну газету». Наприкінці 1960-го часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня 1961 року почав виходити літературно-політичний журнал «Сучасність». Іван Кошелівець був його головним редактором. Згодом журнал «Сучасність» виходив на українських теренах до 2010-го. 
        Помер Іван Кошелівець 5 лютого 1999-го у Мюнхені. 




1.Астаф’єв О. Г. Кошелівець Іван Максимович // Енциклопедія сучасної України . Т. 15: Кот-Куз. – К., 2003. – С. 96
2.Астаф'ев, О.   Украiнського цвiту по всьому свiту // Рiдна школа . - 2000.- №8. - С. 41
3.Жулинський, М.   Слово на 90-лiття I. Кошелiвця // Слово i час . - 1998. - N1. - С. 44
4.Кошелівець Іван Максимович (справж. прізвище –Ярешко; 23(10).11. 1907 – 05. 02. 1999) // Енциклопедія історії України. У 10-ти томах. Т. 5: Кон-Кю. – К., 2008. – С. 259
5.Микола Скрипник / Кошелівець І. – К. : Дніпро, 1993. – С. 208 с.
6.Панченко, О.   Стежками долі й роздумів Івана Кошелівця у світлі творчості незбагненної Емми Андієвської// Літературна Україна. - 2017. - № 43. - С. 11
7.Реп'ях, С.   "Украiна завжди була в менi, зi мною..."// Дивослово . - 2003.-   №9. - С. 9
8.Сверстюк, Е.   Майстер дослiджувати правду// Сучаснiсть . - 2001.- №4. - С.107
9.Тарнашинська Л. Іван Кошелівець : відомий і невідомий: до 100-річчя від дня народження І. М. Кошелівця (1907 - 1999) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2007. – IV кв. – С. 75-81
10.Тарнашинська, Л.   Комп'ютери працюють занадто швидко : До 100--річчя від дня народження Івана Кошелівця// Українська культура. - 2008. - № 2. - С. 38
11."Україна завжди була в мені, зі мною...": І. Кошелівець - літературознавець, публіцист, есеїст, перекладач, мемуарист // Дати і події. - 2017. - № 2. - С. 95