Цікавою постаттю на літературному обрії Полтавщини була письменниця кінця ХІХ – початку ХХ століть Надія Матвіївна Кибальчич (Симонова), яка свої художні твори підписувала Наталка Полтавка. Сьогодні в Україні мало хто знає про цю непересічну письменницю. Хоч її проза та драматургія – невеликі за обсягом, усе ж були помітним явищем у літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. На театральній сцені була досить відома з кінця ХІХ століття іі мелодрама «Катерина Чайківна», що 1893 року одержала першу премію на конкурсі Руського театру у Львові.
Народилася Н. М. Кибальчич у вересні 1857 року на Полтавщині в селі Заріг поблизу Оржиці. Її батько – місцевий землевласник-хлібороб Матвій Симонов (Матвій Номис) – свого часу був відомим громадським, культурно-освітнім діячем, етнографом, фольклористом, а також прозаїком. Мати майбутньої письменниці походила з відомого українського роду Білозерських. У дитячому віці майбутня літераторка познайомилася з Т. Шевченком, який із теплотою ставився до неї, а тому через усе життя пронесла спогади про визначного українця.
В 70-х роках Симонова закінчила Лубенську жіночу гімназію. В ці роки вона почала писати оповідання, новели, спогади українською та російською мовами. Значний внесок у становлення Н. Симонової як письменниці зробили мати Н. Білозерська, тітка Ганна Барвінок та дядько П. Куліш, які радили, підбадьорювали, читали та правили рукописи, передаючи їх до редакцій журналів.
Після одруження з випускником Лубенської чоловічої гімназії Костянтином Кибальчичем, що відбулося 1877 р., деякий час мешкала в Санкт-Петербурзі, а також Ясногороді на Волині (нині Житомирщина). На жаль, особисте життя не склалося. Після розлучення у 1884 р. повернулася до батьківського дому і певний час проживала в Зарозі. Намагаючись працею заробити на прожиття, спочатку трудилася економкою в родині Кулішів на хуторі Мотронівка (Чернігівщина, 1885–1890), а пізніше – у багатих господарів на Черкащині (з 1890).
На початку 1890-х рр. повернулася до Зарога, де винаймала селянську хату, опікувалася донькою, та хворою старенькою матір’ю. Стосунки з батьком та сестрами остаточно зіпсувалися, коли 1893 року вона отримала першу премію за мелодраматичну п’єсу «Катерина Чайківна» на конкурсі, проведеному Руським народним театром у Львові. Наприкінці ХІХ ст. Наталка Полтавка переселилася до Лубен, де винаймала скромне помешкання та займалася літературною працею, часто навідувалася до Зарога. Оповідання письменниці охоче друкували львівські журнали «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок». Критика відзначала популярність таких її оповідань, як «Самовродок», «Драма у хаті», «Кому яке діло», «Чайка». В 90-х роках Надія Матвіївна друкувалась також у журналі «Киевская старина». Зустрічаємо її твори і в альманасі «З потоку життя» (1905).
Із 1910 до 1914 року Наталка Полтавка жила в Комишні на Миргородщині, а потім в Лубнах, де вчителювала. У 1914 році їй випало пережити смерть дочки Надії.
4 грудня 1918 року життєвий шлях письменниці закінчився. Похована на кошти лубенської «Просвіти». В останню путь небіжчицю проводжали письменники Л. Яновська, М. Кононенко, Г. Супруненко, П. Капельгородський, археолог Г. Стеллецький, перекладач Ф. Гавриш. Із часом про літераторку перестали пам’ятати не лише в Україні, а й на Полтавщині.
Література:
1.Бондар М. П. Кибальчич Надія Матвіївна. // Українська літературна енциклопедія: у 5 т. – К. : «УРЕ» ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 452–453.2.Літератори з Оржицького краю: Портрети та довідки. – Полтава, 2012. – 108 с.
3.Москаленко Я.В. Комишнянський слід у житті Наталки Полтавки. До сторіччя перебування письменниці на Миргородщині // Прапор перемоги № 44, 31.10.2014, с.7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://slavia.do.am/news/
4.Наталка Полтавка. Споминки про Т Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. – К. : Дніпро, 1982 .- 547 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/shevchenko/spog71.htm
5.Подрига В. «Трісочка Шевченківсько-Кулішівського часу» : Штрихи до літературного портрета Наталки Полтавки з нагоди 95-річчя від смерті http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/3095/1/Podryga.PDF
6.Ротач П. Колоски з літературної ниви. – Полтава: Полтавський літератор, 1999. – 560 с.
7. Франко І. «Катря Чайківна» Н. Кибальчич [рецензія] // Повне зібрання творів : у 50 т. – К. : Наукова думка, 1980.– Т. 29. – С. 93–95
8. Франко І. Старе й нове в сучасній українській літературі // Повне зібрання творів : у 50 т. – К. : Наукова думка, 1982.– Т. 35. – С. 91–111.
