1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум про незалежність України, на якому більшість українців підтримала Акт про державну незалежність України. Понад 90 % виборців проголосували в той день за повну незалежність своєї країни, підтвердивши своє право на самостійність суверенної нації.

 

  24 серпня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Акт проголошення незалежності України. Однак, згідно із чинним на той час законодавством. питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом. Тому того ж дня, крім Акта проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зокрема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Референдум, який відбувся в зазначений термін, не залишив жодних сумнівів. 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, на питання бюлетеня дали позитивну відповідь. Свою згоду підтвердило населення всіх областей України і Криму незалежно від їх національного складу. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших національностей. Результати голосування ознаменували повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. Першими незалежність України визнали Польща й Канада.
   Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією в остаточній ліквідації СРСР. 7—8 грудня в Біловезькій пущі біля Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад Радянського Союзу та підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня в Алма-Аті декларація про утворення СНД була підписана керівниками Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й України. Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік, що входить до СНД, є цілком незалежною у своїй внутрішній і зовнішній політиці державою, а нове міждержавне утворення не передбачає ніякого центру, ніяких вертикальних управлінських структур. Незалежність України стала подією всесвітньо-історичного значення. 1 грудня 1991 р. 




1.Ковальчук, В.   Всенародний референдум як одна з форм легітимації державної влади: зарубіжний та вітчизняний досвід. // Право України. - 2009. - № 12. - С.151
2.Наливайко, Т.   Про референдум як одну із форм демократичного контролю над державою // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 5. - С. 22
3.Семененко, А.  Місце України в процесі остаточного розвалу СРСР (вересень-грудень 1991р.) // Українознавство. - 2008. - № 3. - С. 42
4.Німченко, В.  Референдум як форма народовладдя потребує конституційного врегулювання // Право України. - 2013. - № 6. - С. 235
5.Позичайло, А. «Росія думала, що Україна тільки побавиться у незалежність»: 25 років тому 90% українців проголосували за самостійну державу // Газета по-українськи. - 2016. - № 97. - С. 6
6.Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://5fan.ru/wievjob.php?id=92700
7.Розбудова Української незалежної держави (1991—2001).[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://pidruchniki.com/12780212/istoriya/
8.Юхновський, І.  Так народжувалася держава: ідея референдуму проклала шлях до проголошення Незалежности // Сучасність. - 2008. - № 8. - С. 5
9.Ющенко, О.  Участь громадян у законотворчому процесі через референдум: сутність та проблеми реалізації // Віче. - 2008. - № 21. - С. 47