Ідея будівництва тролейбусної мережі в Кременчуці почала з'являтися в 1950-тих роках. У 1965 році почалася активна фаза будівництва. Ударними темпами будувалася мережа та тролейбусне депо. У листопаді 1966 року була запущена перша тролейбусна лінія від «Річкового вокзалу до «Сквер «Космос» (зараз «Міський сад») . Це був початок розв’язання внутрішньотранспортної проблеми міста. Кременчук розростався , ставали до ладу нові промислові підприємства, народжувалися житлові масиви.
У січні 1967 року з’явилася нова тролейбусна лінія, яка з’єднала центр міста з автомобільним заводом, а згодом і заводом коліс. Депо розташовувалося на вулиці Київській і налічувало 19 машин Київ-4 виробництва Київського заводу електротранспорту.
Через кілька місяців було відкрито маршрути «Річковий вокзал – нафтопереробний завод» і «Дніпровський міст – пивзавод». Тролейбусні лінії проходять по основних вулицях і з’єднують житлові масиви з багатьма промисловими підприємствами.
У 70-тих роках тролейбусна мережа швидко розвивається і поповнюється новими машинами. Відразу після пуску 3-го маршруту, починається втілення ідеї про зв'язок лівого і правого берега міста тролейбусної мережею. Починається будівництво мережі в Крюкові. У 1974 році на святкуваннях 100-річчя КВБЗ урочисто відкривають Крюківський лінію, яка проходила по вулиці Приходько і зв'язала міст через Дніпро з прохідною вагонобудівного заводу. Через неможливість провести контактну мережу через міст, лінія виявилася відрізаною від основної тролейбусної мережі. Через кілька років експлуатації (лінію обслуговував всього 1 тролейбус) її вирішено було закрити.
Найбільшого розвитку КТУ досягло у 80-ті роки. 55 кілометрів тролейбусної лінії. 78-80 машин щоденно кусувало на ній. І все ж таки для промислового Кременчука це було замало. Парк поповнюється новими машинами ЗіУ-682, виробництва Енгельского тролейбусного заводу.
У 90-ті роки поступово зменшується кількість випусків на лінію, а кількість маршрутів, що покривають мережу, скорочується. Станом на 2013 рік сумарна довжина мережі дорівнює приблизно 69 км. На балансі тролейбусного депо налічується 61 пасажирський тролейбус.
У 2011 році відбуваються позитивні зміни в кременчуцькому тролейбусному управлінні. Уперше за багато років була набрана група осіб на опанування професії водія тролейбуса. А вже 6 грудня 2011 року на лінію вийшла рекордна кількість рухомого складу за останні 10 років (40 машин).
12 квітня 2012 року було відкрито нову мийку для тролейбусів.
31 травня 2013 року було урочисто запущено в експлуатацію 13 нових тролейбусів ЕлектроЛАЗ.
У 2014 році в рамках українського інвестиційного проекту, в деяких тролейбусах планують замінити кондукторів на турнікети, проїзд буде здійснюватися по електронним білетам.
Щоденно цим видом транспорту користується близько 20 000 осіб. Значна частина рухомого складу тролейбусного парку є застарілою, а водіїв не вистачає.
Список літератури:
1.Бозырева Н. В ноябре текущего года исполняется 35 лет со дня пуска первого троллейбуса в городе // Кремінь. – 2001. - № 23. – 15 червня. – С. 2.
2. Вусик В. Навіщо метро, коли є тролейбус // Вісник Кременчука. – 1991. – 6 листопада.
3. Коваленко О. Хто розбуджує місто // Кременчуцька зоря. – 1989. – № 122. – 12 жовтня. – С. 1.
4. Кононенко В. Тролейбусному – 30 // Кремінь. – 1996. – 6 листопада.
5. Курилов О. Кременчуцькоу тролейбусному управлінню – 35 // Вісник Кременчука. - 2001. - № 52. – 8 листопада. – С. 1.
6. Ліпошко О. «Тролейбуси майбутнього їздитимуть без «ріг»? // Вісник Кременчука. - 2011. - № 47. – 24 листопада. – С. 22.
7. Сіора Ю. Усім їм давно за тридцять: тролейбусне управління // Вісник Кременчука. - 1996. – 7 листопада.
8. Чижов В. З чим тролейбусне управління святкує своє 35-річчя // Кремінь. – 2001. – № 44. – 9 листопада. – С. 2.
