Напередодні Дня пам’яті загиблих захисників України, який щороку відзначається 29 серпня, у Кременчуцькій міській публічній бібліотеці у відділі обслуговування дорослих відбувся особливий захід «Іловайськ: ціна свободи».

     Це була зустріч, під час якої ми говорили не лише про Іловайську трагедію. Ми говорили про Героїв. Про тих, хто пішов захищати Україну і не повернувся. Про синів, чоловіків, батьків, друзів. Про родини, для яких війна назавжди розділила життя на «до» і «після».

     Особливою гостею нашої зустрічі стала відома українська письменниця Світлана Талан, яка долучилася до заходу онлайн та презентувала свою повість «Назустріч сонцю».

     У центрі повісті - реальна історія захисника Тараса Бруса, який загинув під Іловайськом. Письменниця розповіла про історію створення книги, про її героя та події, які стали основою твору.

     «Назустріч сонцю» - це книга, яку читаєш не просто очима, а серцем. У ній - війна через людську долю, біль втрати, любов, мужність і незламність. Це історія конкретної людини, за якою стоїть цілий світ - родина, близькі, мрії, життя… Життя, яке обірвала війна.

Розмова зі Світланою Талан була особливо важливою, адже література допомагає зберігати пам’ять. Книга стає голосом тих, хто вже не може розповісти про себе сам.

     Важливою частиною заходу стала зустріч із Федором Чужою - нашим земляком, дослідником та хранителем пам’яті. Він є ініціатором та упорядником книги «Ангели світла» - книги пам’яті загиблих кременчужан, а також автором третини текстів цього видання.

     Федір Чужа багато зробив для того, щоб історії наших земляків-Героїв не залишилися лише в пам’яті їхніх родин, а були збережені для всієї громади та майбутніх поколінь. «Ангели світла» - це не просто книга. Це пам’ять, зібрана по крупинках людського болю, любові та вдячності.

Особливим моментом стала присутність нашої колеги, поетеси Віти Гориславець, яка прочитала свій проникливий вірш «Мені болить».

Її слова прозвучали так тихо й водночас так сильно, що в залі ніби запанувала тиша, у якій кожен почув власний біль.

     «Мені болить» - це не просто назва вірша. Це те, що відчуває сьогодні кожен, хто втратив близьку людину на цій страшній війні.

     Також ми долучилися до Національної акції пам’яті «Стіл пам’яті». Ми залишили місце для тих, хто мав би сидіти поруч із нами, але війна забрала їхні життя.

     За цим порожнім місцем - чиясь історія. Чийсь син. Чийсь чоловік. Чийсь батько. Чийсь друг. Герой.

     Ми провели цей захід напередодні 29 серпня, щоб ще раз нагадати: пам’ять -це не лише один день у календарі. Пам’ять - це наш обов’язок.

     І поки ми говоримо про них, читаємо їхні історії, пишемо вірші та зберігаємо книги - вони залишаються з нами.